ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 640/8953/21
касаційне провадження № К/990/28061/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Пащенко К.С.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 21 березня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бужак Н. П.; судді - Костюк Л.О., Степанюк А.Г.)
у справі № 640/8953/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕУС-ТРЕНД"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕУС-ТРЕНД" (далі - ТОВ "ДЕУС-ТРЕНД"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2020 року № 00145390704 та від 14 грудня 2020 року № 00145370704.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 28 жовтня 2022 року позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою 21 березня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 21 березня 2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до дослідження обставин справи, а в оскаржуваних судових рішеннях жодним чином не наведено мотиви скасування податкових повідомлень-рішень. Крім того, наголошує на ненаданні позивачем документів для здійснення контрольного заходу, окрім аналітичних даних бухгалтерського обліку, які не містять інформації про первинні документи, що підтверджують формування відповідних показників.
Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДЕУС-ТРЕНД" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 13 листопада 2020 року № 2016/26-15-07-04-04/42694487.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на ненадання для здійснення контрольного заходу первинних документів, які свідчать про реалізацію протягом вересня - жовтня 2020 року товарно-матеріальних цінностей (напівфабрикати з м`яса, печінка куряча, серце куряче, тушка куряча в асортименті, філе куряче, шиї тощо), за наслідками придбання яких сформовано від`ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року, про що складено акт від 06 листопада 2020 року № 72 про ненадання документів.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 14 грудня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00145390704, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2020 року на 3947302,00 грн; № 00145370704, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2341531,00 грн за основним платежем та 585382,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про те, що платником не надано до перевірки первинних документів, які свідчать про реалізацію у вересні - жовтні 2020 року товару, оскільки ця обставина не відноситься до предмета позапланової документальної виїзної перевірки щодо декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року. При цьому суди врахували пояснення платника про те, що від`ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року сформовано ним шляхом перенесення від`ємного значення з податку на додану вартість за попередні звітні періоди, позаяк такі доводи не спростовані ГУ ДПС у м. Києві.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.