ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 240/14913/22
адміністративне провадження № К/990/7300/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/14913/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.10.2022, ухвалене у складі головуючого судді Лавренчук О.В.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Боровицького О.А., суддів: Шидловського В.Б. Курка О.П.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 25.07.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати з 15.07.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.12.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
зобов`язати ГУ ПФУ провести з 15.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відповідач протиправно не нараховує та не виплачує їй як непрацюючій пенсіонерці, проживаючій в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, доплату (підвищення) до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 17.10.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023, частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 15.07.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01.01.2015;
зобов`язав ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 з 15.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01.01.2015, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
3. 28.02.2023 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та зобов`язати ГУ ПФУ провести з 15.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, у редакції, яка була чинна до 01.01.2015, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
4. Верховний Суд ухвалою від 21.03.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною вище касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу позивачки.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивачка має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті (м. Коростень), який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача з 15.07.2022.
З 01.01.2015 виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону №796-XII було припинено у зв`язку із внесенням змін до Закону №796-ХІІ Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено.
17.07.2018 рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни було визнано неконституційними.
15.07.2022 позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ.
На своє звернення до відповідача щодо призначення та виплати доплати до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, позивачка отримала відмову ГУ ПФУ, викладену в листі від 21.07.2022 № 18466-17389/К-02/8-0600/22, яка мотивована тим, що положення статті 39 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 987-VIII) передбачають доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Оскільки такий Закон неконституційним не визнано, наведена правова норма не передбачає та не надає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
ОСОБА_1, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у зв`язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 позивачка має право на отримання підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України № 796-ХІІ, проте розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ повинен визначатися із застосуванням, як розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати, оскільки остання після набрання чинності Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII) не застосовується як розрахункова величина для визначення виплат.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга позивачки обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи не визнали її типовою справою та не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 щодо визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, який дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Крім того, позивачка вказала на те, що відповідно до статті 71 Закону № 796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а відтак, оскільки Законом № 1774-VIII не вносились зміни в Закон № 796-ХІІ, вона має право на підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а не двох прожиткових мінімумів.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
10. У справі, яка розглядається предметом спору є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати з 15.07.2022 підвищення до пенсії позивачці як непрацюючій пенсіонерці, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015.
11. Колегією суддів встановлено, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала спори з подібними правовідносинами як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції та в касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
12. Так, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019, ухвалене у зразковій справі № 240/4937/18, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відновлення дії статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, яка діяла до виключення цієї статті із Закону № 796-XII Законом №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №987-VIII, яким було включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту: "Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України". І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
13. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18 (Пз/9901/55/18), дійшла до висновку про те, що позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, а також визначила обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
б) позивач є непрацюючим пенсіонером;
в) відповідачем є відповідне управління Пенсійного фонду України;
г) предметом спору є нарахування та виплата із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ.