ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 317/3517/21
провадження № 51-4127 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021082230000430 від 14 вересня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, маючого неповну середньою освіту, маючого на утриманні неповнолітню дитину, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешканця: АДРЕСА_2, уродженця с. Басань Пологівського району Запорізької області, громадянина України, раніше неодноразово судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357 Кримінального Кодексу (далі - КК) України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року ОСОБА_7 засуджено до покарання: за частиною 2 статті 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за частиною 3 статті 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, строк відбуття якого ухвалено обраховувати з моменту фактичного затримання, тобто з 14 вересня 2021 року.
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7, визнаний винним у тому, що 13 вересня 2021 року, приблизно о 19 годин 00 хвилин, знаходячись навпроти території домоволодіння АДРЕСА_3, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_6, який керував автомобілем DAЕWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_1, руками наніс йому не менше трьох ударів по голові, спричинивши тим самим потерпілому тілесні ушкодження у виді синців на верхній повіці лівого ока, в лівій тім`яній ділянці, садна в правій скроневій ділянці, над червоною каймою верхньої губи зліва, біля мочки лівої вушної раковини, які відповідно до висновку експерта № 1785п від 12 жовтня 2021 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, та в подальшому витягнув потерпілого ОСОБА_6 з салону автомобіля марки DAЕWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_1, таким чином забезпечивши собі доступ до його салону, сів на водійське сидіння вказаного автомобілю, де за допомогою ключа-запалення привів у роботу двигун та продовжуючи свій умисел на незаконне заволодіння вищевказаним автомобілем поїхав у невідомому напрямку.
Крім того, 13 вересня 2021 року, приблизно о 20 годин 00 хвилин, ОСОБА_7, після незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки DAЕWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи в салоні даного автомобіля, який знаходився навпроти території домоволодіння АДРЕСА_4, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав мобільний телефон марки "Xiаomi MI A2 Lit" imei: НОМЕР_2, який належить потерпілому ОСОБА_6, вартість якого, відповідно до висновку експерта від 26 жовтня 2021 року становить 2300 гривень 00 копійок, після чого залишив місце вчинення злочину з викраденим майном, отримавши можливість розпорядитися ним на власний розсуд.
Крім того, 13 вересня 2021 року приблизно о 20 годин 00 хвилин, ОСОБА_7, після незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки DAЕWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи в салоні даного автомобіля, який знаходився навпроти території домоволодіння АДРЕСА_4, виявив та викрав паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 09.08.2011 Запорізьким РВ ГУМВС України в Запорізькій області, на ім`я ОСОБА_6 .
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, та за ч. 3 ст. 357 КК України як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 залишено без задоволення, вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник, посилаючись неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судами покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що:
- суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років, не застосував закону який підлягав застосуванню, а саме ст. 66 КК України, та не взяв до уваги таку пом`якшуючу обставину як визнання вини за вчинення злочину;
- суди попередніх інстанцій при призначенні покарання, не врахували п. 1-3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання";
- суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги наявність пом`якшуючої обставини та, залишаючи призначене місцевим судом покарання, не вмотивував своє рішення;
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- засуджений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 просили подану касаційну скаргу задовольнити з підстав, у ній наведених, а рішення судів попередніх інстанцій - скасувати, направивши кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції;
- прокурор ОСОБА_5 подану касаційну скаргу просила залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті, при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Правильність висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності вини засудженого, правильності кваліфікації його дії у касаційній скарзі захисника не оспорюється, а тому судом касаційної інстанції не перевіряється.
Що стосується тверджень захисника щодо неврахування судами п. 1-3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", висновки з усіх питань, пов`язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Так, при призначенні покарання суд керується положеннями, передбаченими ст. 50, 65 КК України.