ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 753/8639/17
провадження № 51-3543 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016000000002630 від 28 вересня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Камінь-Каширська Волинської області, мешканця (останнє відоме місце проживання) АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
за касаційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років волі з конфіскацією всього належного йому майна.
За обставин детально викладених у вироку ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 111 КК України (Державна зрада).
Так, як убачається з вироку, ОСОБА_7, будучи громадянином України, мешканцем Автономної Республіки Крим, з власної ініціативи вирішив надати допомогу в проведенні підривної діяльності російської федерації та її представниками проти України.
Зокрема, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, ОСОБА_7, займаючи посаду судді Апеляційного суду АР Крим (відповідно до постанови Верховної Ради України № 5447-УІ від 16.10.2012 року), маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для зрозуміння факту окупації російською федерацією території АДРЕСА_1, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади російської федерації, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополі системи органів державної влади російської федерації, у тому числі судової, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, порушуючи присягу судді, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування АДРЕСА_1, діючи в інтересах російської федерації, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжив здійснювати правосуддя на підставі ч. 5 ст. 9 федерального конституційного закону російської федерації № 6-ФКЗ "Про прийняття в російську федерацію республіки крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів - республіки крим та міста федерального значення Севастополя" до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів російської федерації з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом, як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів російської федерації, чим забезпечив посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.
Крім того, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня - листопада 2014 року, суддя Апеляційного суду АР Крим, громадянин України ОСОБА_7, перебуваючи на території АР Крим, з метою мати можливість продовжити надавати допомогу іноземній державі, а саме російській федерації, у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території АР Крим, свідомо та умисно підготував та подав до вищої кваліфікаційної колегії суддів російської федерації особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду судді верховного суду республіки крим російській федерації та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 6 ст. 5 Закону російської федерації "Про статус суддів в російській федерації". Після цього, ОСОБА_7 за власноруч складеною заявою прийняв участь у проведенні конкурсу на заміщення вказаної посади судді російської федерації на окупованій території АР Крим і подав відповідні документи, чим підтвердив особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.
Внаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_7, спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові та територіальній цілісності України, які виразились у наданні допомоги державним органам російської федерації у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами російської федерації конкурсу, указом президента російської федерації від 19 грудня 2014 року № 786, діючий суддя судової влади України, громадянин України ОСОБА_7 призначений на посаду судді верховного суду республіки крим російської федерації на окупованій території АР Крим та продовжив здійснення правосуддя вже як суддя верховного суду республіки крим російської федерації.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримання.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що місцевий суд, ухвалюючи стосовно ОСОБА_7 обвинувальний вирок, послався на:
- копію рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 09 жовтня 2012 року № 304/пс-12 щодо рекомендування обрання безстроково на посаду судді Апеляційного суду АР Крим;
- копію постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI про обрання суддів, а саме призначення ОСОБА_7 безстроково на посаду судді Апеляційного суду АР Крим.
При цьому захисник зауважує, що місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 на підставі саме копій вказаних рішень, а не їх оригіналів, що, на його думку, свідчить про хибність таких висновків, оскільки копії рішень у дані справі не можуть бути джерелом доказування.
Крім того, захисник ОСОБА_6 стверджує, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1304-VIII "Про звільнення судді", на яку у своєму рішенні також послався суд першої інстанції, ОСОБА_7 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді, що, на переконання сторони захисту, свідчить про те, що на момент ухвалення вироку ОСОБА_7 вже не був суб`єктом злочину.
Таким чином, захисник, посилаючись на положення частин 2, 4 ст. 17 КПК України, вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні допустимі докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину. передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Разом з тим захисник вказує, що суд апеляційної інстанції, з огляду на вищенаведені обставини, мав скасувати вирок та закрити кримінальне провадження, проте не зважаючи на це, безпідставно залишив оскаржуване рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту - без задоволення.
У доповненнях до своєї касаційної скарги захисник ОСОБА_6, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що:
- технічні записи судових засідань суду першої інстанції від 28 грудня 2021 року, 08 червня 2022 року, 13 липня 2022 року, 07 вересня 2022 року, 18 листопада 2022 року записані у неналежній якості та містять ознаки склейок запису, що, на думку захисника, унеможливлює встановлення суцільності та неперервності вказаних аудіозаписів;
- неналежна якість технічних записів від 08 червня 2022 року та 13 липня 2022 року, під час яких вирішувалось клопотання прокурора про здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia), на переконання сторони захисту, викликає сумнів стосовно змісту наведених судових засідань;
- відео записи судових засідань в суді першої інстанції здійснювались лише з 18 липня 2022 року.
На зазначену касаційну скаргу захисника, прокурор ОСОБА_5 подала заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів сторони захисту, просила подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги з доповненнями захисника, просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі з доповненнями доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга з доповненнями захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПКУкраїни суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Відповідно до матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі даних, які містяться у наданих стороною обвинувачення письмових доказах, а саме в:
- копії рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 09 жовтня 2012 року № 304/пс-12 щодо рекомендування обрання безстроково на посаду судді Апеляційного суду АР Крим;
- копії постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI про обрання суддів, а саме призначення ОСОБА_7 безстроково на посаду судді апеляційного суду АР Крим;
- відповіді Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ № 14/5/2-575 від 03 червня 2015 року ОСОБА_7, станом на 03 червня 2015 року перебуває на території АР Крим;
- рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, згідно якого за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно суддів АР Крим, у тому числі ОСОБА_7, встановлено, що на підставі указу президента рф від 19 грудня 2014 року № 786 "Про призначення суддів федеральних судів" для здійснення правосуддя від імені рф на території АР Крим ОСОБА_7, який обіймав посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, призначений на посаду "судді верховного суду республіки крим російської федерації";
- протоколі огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року та додатків до нього у виді нормативних актів рф індивідуального характеру про призначення суддів, розміщених на офіційному сайті президента рф. Так, згідно із п/п. "а" п. 2 згаданого указу президента рф від 19 грудня 2014 року № 786 ОСОБА_7 призначений суддею "верховного суду республіки крим";
- листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 лютого 2015 року № 30-2008/15, відповідно до якого ОСОБА_7, який раніше був обраний на посаду судді відповідно до законодавства України та склав присягу судді, призначено на посаду "судді" одного із незаконно утворених на території АР Крим "судів рф";
- рішенні Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року № 1206/0/15-15, згідно якого за результатами розгляду рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15 внесено подання про звільнення серед інших суддів АР Крим і судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_7 за порушення присяги судді;
- постанові Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1304-VІІІ "Про звільнення судді", згідно якої ОСОБА_7 з посади судді апеляційного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді.
Разом з тим місцевий суд, ухвалюючи стосовно ОСОБА_7 обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 111 КК України, зауважив, що:
- відповідно до листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 18-2153/15 від 16 лютого 2015 року та Вищої ради юстиції № 112/0/9-15 від 12 січня 2015 року суддя Апеляційного суду АР Крим ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не звертався, хоча таку можливість мав;
- з огляду на законодавство України із заявою про вихід із громадянства України (Закон України "Про громадянство") не звертався, а також не скористався своїм правом заявити про бажання зберегти громадянство України на території тимчасово окупованої Республіки Крим (Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України") та, як наслідок, автоматично був визнаний громадянином рф;
- згідно з листом Міністерства юстиції України № 2911-0-26-16/12.1 від 21 березня 2016 року з додатками (у виді судових рішень судових органів окупаційної влади на території АР Крим), протоколу огляду від 02-15 серпня 2016 року та протоколу огляду офіційного сайту "верховного суду республіки крим" від 22 березня 2017 року, ОСОБА_7, без припинення статусу судді апеляційного суду АР Крим, впродовж 2014-2016 років, активно здійснював "правосуддя" на підставі законодавства рф, як "суддя" незаконно створеного судового органу окупаційної влади "апеляційного суду республіки крим", а також і після його призначення на посаду "судді" утвореного в системі правосуддя рф "верховного суду республіки крим".