ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 554/2506/22
провадження № 51-4350кмо23
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2023 року.
Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою слідчого судді від 19 травня 2023 року частково задоволено клопотання прокурора про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022175440000099 від 18 квітня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 Кримінального кодексу України (далі - КК), та скасовано арешт автомобіля марки "Mercedes-Benz" E124 із ідентифікаційним номерним позначенням кузова НОМЕР_1, який постановлено передати для потреб Збройних сил України, поховання військовослужбовців.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2023 рокузакрив провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_10, поданою в інтересах ОСОБА_11, на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 травня 2023 року. Цей суд виходив із того, що ухвала слідчого судді про скасування арешту майна, постановлена за відповідним клопотанням у порядку ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) після закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за постановою керівника органу досудового розслідування, за приписами ст. 309 КПК не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Не погодившись із рішенням Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, адвокат ОСОБА_10 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, де ставить вимогу про скасування зазначеної ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Адвокат наголошує на тому, що слідчий суддя після закриття кримінального провадження діяв не з метою захисту прав володільця, у якого було вилучено майно, а,навпаки, порушив їх, постановивши протиправне, за його доводами, рішення про передачу автомобіля сторонній особі. Звертає увагу, що після закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК ухвалою слідчого судді від 18 травня 2023 року було скасовано арешт, накладений на автомобіль, оскільки той втратив статус речового доказу. Отже, 19 травня 2023 року у слідчого судді були відсутні підстави повторно скасовувати арешт майна, вилученого правоохоронним органом із володіння ОСОБА_11 . Вказує, що за приписами КПК транспортний засіб підлягав поверненню останньому як володільцю майна.
Наводить доводи про те, що оскаржена в апеляційному порядку ухвала слідчого судді від 19 травня 2023 року за своєю суттю не є рішенням про зняття арешту майна, яке фактично безпідставно передано сторонній особі, та висновки слідчого судді не ґрунтуються на приписах закону, серед яких і ті, що визначено статтями 100, 174 КПК.
Адвокат вважає, що ухвалення слідчим суддею після закриття кримінального провадження рішення про безпідставну передачу майна сторонній особі є належним підґрунтям до його оскарження, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції. Заперечує законність і обґрунтованість висновку апеляційного суду про те, що наявні підстави для вирішення спору в порядку цивільного судочинства, указує, що в цьому випадку спір про належність майна відсутній.
Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат посилається на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст. 24 КПК, яка гарантує право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На переконання захисника, апеляційний суд не дотримався приписів ст. 419 КПК, не звернув належної уваги на порушення, які було допущено слідчим суддею під час розгляду клопотання прокурора, помилки суду першої інстанції не виправив та безпідставно закрив апеляційне провадження.
Посилаючись на приписи ст. 24 КПК у поєднанні зі ст. 425 цього Кодексу, обґрунтовує підстави звернення до суду касаційної інстанції належною особою, прав і інтересів якої стосується оскаржене судове рішення.
Підстави розгляду провадження об`єднаною палатою (далі - ОП) Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС)
З метою формування єдиного правозастосовного підходу кримінальне провадження передано на розгляд ОП ККС ВС на підставі приписів ч. 2 ст. 434-1 КПК.
Постановою від 22 жовтня 2020 року колегія суддів Першої судової палати ККС ВС у справі № 754/17915/19 (провадження № 51-2869км20) залишено без змін ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року. Колегія суддів виходила з того, що питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу. Водночас відсутність ухвали про скасування арешту майна в переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, закріпленому у ст. 309 КПК, виключає можливість її оскарження в апеляційному порядку.
Із вказаним підходом до застосування норм права, передбачених статтями 174, 309 КПК, не погодилась колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС, яка постановою від 06 березня 2024 року передала це провадження на розгляд ОП ККС ВС. Колегія суддів виходила із того, що ухвала слідчого судді про скасування арешту майна, ухвалена після закриття слідчим кримінального провадження, прямо не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, з огляду на що суд апеляційної інстанції позбавлений права відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, статей 124, 129 Конституції України, які його гарантують.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Від захисника надійшла заява, де він просить здійснювати провадження за відсутності сторони захисту, та повідомляє, що позиція сторони захисту, викладена в касаційній скарзі, залишається незмінною.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм права.
За матеріалами провадження, 15 травня 2023 року постановою заступника начальника СД ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта ОСОБА_12 . кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022175440000099 від 18 квітня 2022 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18 травня 2023 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні та скасовано арешт автомобіля "Мерседес Бенс" Е124, д.н.з. НОМЕР_2, накладений ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2023 року в межах кримінального провадження № 12022175440000099 від 18 квітня 2023 року.
Наступного дня ухвалою слідчого судді від 19 травня 2023 року було частково задоволено клопотання прокурора про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022175440000099 від 18 квітня 2023 року, скасовано арешт автомобіля марки "Mercedes-Benz" E124 з ідентифікаційним номерним позначенням кузова НОМЕР_1, який постановлено передати для потреб Збройних сил України, поховання військовослужбовців.
У мотивах оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції вказав про те, що не вбачає підстав до оскарження ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 травня 2023 року саме ОСОБА_11, оскільки відсутні відомості про те, що останній має законні права користуватися автомобілем "Mercedes-Benz" E124. Також апеляційний суд зазначив, що питання, порушене перед апеляційним судом, необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства, оскільки наявний спір про належність речей, що підлягають поверненню.
Закриваючи провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 травня 2023 року, апеляційний суд послався на приписи ст. 309, п. 9-1 ч. 1 ст. 393 КПК, а також на ч. 12 ст. 100 цього Кодексу. Вказав, що ухвала слідчого судді щодо часткового задоволення клопотання про скасування арешту майна відсутня в переліку ухвал, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування, передбачених ст. 309 КПК, і з огляду на це дійшов висновку, що оскаржене рішення слідчого судді не може бути предметом перевірки в суді апеляційної інстанції.
ОП ККС ВС не погоджується з такими висновками.
1. Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).
Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у ст. 174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння" № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб`єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило "lex posterior derogat priori" - "наступний закон скасовує попередній". Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" ( lex posterior generalis non derogat priori speciali ). В Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.
Саме із таких настанов виходить ОП ККС щодо застосування приписів ч. 4 ст. 132 КПК.
У цій справі кримінальне провадження закрив керівник органу досудового розслідування на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, і з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2023 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 12022175440000099 від 18 квітня 2023 року, наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. КПК встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 17 ч. 1 ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За приписами ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.