ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 461/5247/22
провадження № 51-5470км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000378, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 Кримінального Кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України і засуджено до покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з установленням йому іспитового строку тривалістю 3 роки.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України ухвалено покласти на засудженого ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та застави майна.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Обвинувачений ОСОБА_6, діючи всупереч вимогам ст. 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15 лютого 1995 року (з наступними змінами і доповненнями), ст. 1 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними" від 15 лютого 1995 року (з наступними змінами та доповненнями), маючи умисел на незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено - канабісу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 04 серпня 2021 року незаконно придбав речовину рослинного походження, яка є канабісом та відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, перевіз та незаконно зберігав її за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 з метою збуту та 04 серпня 2021 року вчинив незаконний збут наркотичного засобу - канабісу, за викладених у вироку обставин.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім цього, 05 і 06 серпня 2021 року та 07 червня 2022 року ОСОБА_6 вчинив 7 епізодів незаконного придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, за обставин, викладених у вироку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 20 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі через м`якість, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). На думку прокурора, під час розгляду справи в апеляційному суді не надано відповідної оцінки доводам апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не дотримався вимог кримінального та процесуального законів, не врахував у повній мірі і не надав об`єктивної та всебічної оцінки всім обставинам, які мають значення для призначення особі покарання, а саме ступеню тяжкості вчинених злочинів, обставинам вчинення кримінальних правопорушень і даним про особу обвинуваченого, належних і достатніх мотивів застосування ст. 69 КК України. Зазначає, що апеляційним судом було проігноровано доводи прокурора про те, що під час досудового розслідування та на момент завершення такого ОСОБА_6 свою вину у інкримінованих злочинах не визнавав та жодних показів органу досудового розслідування не надавав, що в свою чергу спростовує мотиви суду щодо активного сприяння розкриттю злочинів та щирого каяття у їх вчиненні та не відповідає фактичним обставинам справи. На думку прокурора, той факт, що лише в судовому засіданні ОСОБА_6 змінив свою позицію до інкримінованих злочинів та надав пояснення з приводу висунутого обвинувачення, жодним чином не може свідчити про щире каяття, а відтак рішення про застосування ст. 69 КК України не можна визнати обґрунтованим. Стверджує, що апеляційним судом також не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_6 вчинив вісім задокументованих епізодів незаконного придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, і які останній вчиняв повторно протягом 2021-2022 років. Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції погодився з твердженням місцевого суду про наявність обставини, що пом`якшує покарання, а саме наявність на утриманні малолітньої дитини, однак не надав належної оцінку тому, що вищезгадані особливо небезпечні наркотичні засоби ОСОБА_6, незважаючи на наявність малолітньою дитини, зберігав з метою збуту за адресою проживання. На думку прокурора, наведені обставини у їх сукупності виключно негативно характеризують особу ОСОБА_6 та не свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчинених злочинів і не можуть бути достатніми підставами для звільнення останнього від реального відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, а навпаки свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, враховуючи зростання злочинів у сфері назаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на території м. Львова та області.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник в інтересах ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 .
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора ОСОБА_8 підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України, у касаційній скарзі прокурор не оспорює.
Водночас, перевіряючи ухвалу апеляційного суду в межах касаційних вимог прокурора, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК України.