ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 214/4369/21
провадження № 61-9949св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - державний нотаріус П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Оксамитна Наталя Василівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року у складі судді Сіденка С. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Оксамитна Н. В., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовну заяву обґрунтував тим, що він є сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначив, що останні роки свого життя мати мешкала у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1, разом з братом позивача - ОСОБА_4, його дружиною та сином ОСОБА_2 -відповідачем у справі.
Вказану квартиру мати набула в порядку обміну житла за радянських часів, за рахунок житла, яке було надано державою на родину, тобто, у тому числі й на позивача та відповідача.
Позивач був більш самостійний ніж брат, а тому мешкав окремо і через відсутність реєстрації місця проживання у цій квартирі, не брав участі в приватизації, а тому після приватизації її власниками стали брат позивача ОСОБА_4 та мати позивача ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 позивач за свій рахунок здійснив її поховання, поминки, встановив надгробний пам`ятник. ОСОБА_4 та члени його родини участі в цьому не брали.
Після смерті матері залишилася спадщина у вигляді частки у вказаній квартирі.
У травні 2015 року до позивача приїхав його брат ОСОБА_4 та попрохав віддати свідоцтво про смерть матері, яке отримував позивач, та документи на квартиру, бо йому потрібно оформлювати спадщину, так як померла склала на його ім`я заповіт. Поважаючи волю матері, позивач віддав братові всі документи.
06 травня 2021 року, в день річниці смерті матері, до позивача приїхав відповідач зі своєю матір`ю та повідомили про необхідність прибути до нотаріуса Оксамитної Н. В. підписати папери, бо ОСОБА_4 помер, вони його вже давно поховали, про що позивача навіть не сповістили, а тепер оформлюють спадщину після смерті брата.
З`ясовуючи у відповідача про причину у зв`язку з якою необхідно прибути до нотаріуса, відповідач сказав, що є якийсь заповіт ОСОБА_3, але він у цьому нічого не розуміє. Лише від державного нотаріуса Оксамитної Н. В. 07 травня 2021 року позивач дізнався, що його матір ОСОБА_3 заповіла все майно йому, а ОСОБА_4 повідомив нотаріуса, що позивач є безвісти зниклим, сподіваючись таким чином оформити спадщину на себе.
Позивач зазначив, що до цього моменту про існування заповіту матері ОСОБА_1 не знав.
Зі слів нотаріуса, позивач дізнався, що про заповіт їй стало відомо з відомостей у реєстрах, і лише після цього відповідач приніс заповіт нотаріусу. Через введення позивача братом в оману та несумлінну поведінку відповідача та його матері, ОСОБА_1 вчасно не звернувся до нотаріуса за прийняттям спадщини.
Позивач стверджував, що вони це вчинили навмисно, щоб він пропустив строк і таким чином, перешкодити праву спадкування.
Дізнавшись про заповіт, 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до П`ятої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Нотаріус завела спадкову справу № 179/2021, у спадковому реєстрі № 67713869, однак відмовила у вчиненні нотаріальної дії постановою від 26 травня 2022 року.
Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус Оксамитна Н. В. мотивувала пропуском позивачем 6-ти місячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вважаючи причину пропуску строку звернення до нотаріуса поважною, позивач змушений був звернутися до суду з цим позовом.
З огляду на викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном у три місяці, та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці (з дня набрання рішенням суду законної сили) на подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат зі сплати судового збору 908,00 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач не був зареєстрований та не проживав разом із померлою ОСОБА_3, після смерті спадкодавиці йому не було повідомлено про наявність заповіту та спадкоємця за цим заповітом, так як спадкова справа не заводилась, про вказаний заповіт позивачу стало відомо лише у травні 2021 року, тому необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду по суті спору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою нарішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).
Крім того, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- проігнорували те, що необізнаність позивача про існування заповіту ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій;
- безпідставно взяли до уваги покази свідка ОСОБА_6 про введення в оману позивача та відхилили протилежні покази свідка ОСОБА_7 .
У жовтні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Захарова М. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 04 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали справи № 214/4369/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У серпні 2023 року матеріали справи № 214/4369/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, його батьками є: мати - ОСОБА_3, батько - ОСОБА_8 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .