ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 552/4614/22
провадження № 61-10795св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куштим Марина Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Череватенко Ірина Миколаївна, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07липня 2023 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Дорош А. І., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куштим М. А. (далі - приватний нотаріус Куштим М. А.), про розірвання договору довічного утримання.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 листопада 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Куштим М. А., зареєстрований у реєстрі за № 3259 (далі - договір довічного утримання (догляду),від 28 листопада 2018 року № 3259), за умовами якого він передав у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1
Посилаючись на те, що відповідач належно не виконує умов укладеного між сторонами договору, зокрема не здійснює за ним догляд, не сплачує грошових коштів, не утримує квартиру, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати за комунальні послуги, а також не забезпечує його продуктами харчування та ліками, позивач просив суд розірвати договір довічного утримання (догляду) від 28 листопада 2018 року № 3259.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 28 листопада 2018 року № 3259, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою похилого віку, йому встановлено зрілу катаракту обох очей, вторинну глаукому 1У С правого ока, а тому він потребує стороннього догляду та підтримки, яку йому надають сусіди ОСОБА_3, ОСОБА_4 . Відповідач умов укладеного між сторонами договору довічного утримання (догляду) від 28 листопада 2018 року № 3259 не виконує. Зокрема, не надає позивачу матеріальної допомоги та не здійснює догляду за ним.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 26 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського апеляційного суду із апеляційною скаргою.
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заяви зазначав, що предметом спору є розірвання договору довічного утримання від 28 листопада 2018 року № 3259, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідачу квартиру
АДРЕСА_1 .
У зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 та розірванням оспорюваного договору, квартира повернулася у його власність. Відповідачу стало відомо, що позивач має намір здійснити державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно та надалі відчужити його.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Водночас у цій справі заява про забезпечення позову подана не позивачем, а відповідачем, а тому, з огляду на процесуальний статус заявника, заява задоволенню не підлягає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Череватенко І. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про забезпечення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову з тих підстав, що з такою заявою має право звертатися лише позивач, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Тобто із заявою про забезпечення позову має право звернутися позивач, відповідач та третя особа, якщо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_1, у якому він просив касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2023 року залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Череватенко І. М., на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Череватенко І. М., з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано з Полтавського апеляційного суду виділені матеріали цивільної справи № 552/4614/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У вересні 2023 року виділені матеріали справи № 552/4614/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.