ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 367/3250/21
провадження № 61-10080св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцова Ірина Михайлівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року у складі судді Кухленка Д. С. та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцової І. М. (далі - приватний нотаріус Стрельцова І. М.) про визнання нотаріальних дій протиправними.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є сином та спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_5 .
За життя ОСОБА_5 неодноразово укладав правочини щодо розпорядження належним йому нерухомим майном, а саме: заповіт від 25 грудня 2007 року № 1, заповіт від 12 червня 2008 року № 2, заповіт від 13 травня 2011 року № 3, договір дарування від 05 серпня 2011 року № 1666, договір дарування від 05 серпня 2011 року № 1672. Зазначені правочини було посвідчено приватним нотаріусом Стрельцовою І. М.
Посилаючись на те, що на час посвідчення зазначених правочинів приватний нотаріус Стрельцова І. М. одночасно здійснювала адвокатську діяльність, що суперечить вимогам частини другої статті 3 Закону України "Про нотаріат", позивач просив визнати протиправними нотаріальні дії приватного нотаріуса Стрельцової І. М. щодо посвідчення правочинів: заповіту від 25 грудня 2007 року № 1, зареєстрованого у реєстрі за № 3909; заповіту від 12 червня 2008 року № 2, зареєстрованого у реєстрі за № 1460; заповіту від 13 травня 2011 року № 3, зареєстрованого у реєстрі за № 969, договору дарування від 05 серпня 2011 року № 1666, договору дарування від 05 серпня 2011 року № 1672.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука Ю. П. про зупинення провадження у справі до залучення правонаступників ОСОБА_1 відмовлено, провадження у справі закрито.
Ухвала суду першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, мотивована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, оскільки стосуються захисту його особистих немайнових прав, які не входять до складу спадщини, тобто спірні правовідносини не передбачають правонаступництва, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для закриття провадження у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Андрощук Ю. П., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для розгляду до Ірпінського міського суду Київської області.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що закриваючи провадження у справі з тих підстав, що спірні правовідносини не передбачають правонаступництва, суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, не врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з метою захисту своїх прав, як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_5 . У позові він просив визнати протиправними дії приватного нотаріуса Стрельцової І. М., яка посвідчила правочини щодо розпорядження нерухомим майном померлого.
Залежно від вирішення цього спору, надалі зазначені правочини можуть бути визнані недійсними, а майно бути успадкованим спадкоємцями за законом, тобто спір стосується саме майнових прав, а спірні правовідносин передбачають правонаступництво.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Андрощук Ю. П., на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Андрощук Ю. П., з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Ірпінського міського суду Київської області матеріали цивільної справи № 367/3250/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У серпні 2023 року матеріали справи № 367/3250/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.