ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 183/1672/22
провадження № 61-10576св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Малінової Поліни Станіславівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, витребування квартири із чужого незаконного володіння.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є єдиним спадкоємцем на все майно після смерті його двоюрідного брата - ОСОБА_5, який помер у вересні 2020 року.
З метою оформлення спадкових прав, отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 він звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Куліша Ю. О., яким 27 квітня 2022 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Квартира АДРЕСА_1 належала його родичам, зокрема двоюрідному брату ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_6 на праві приватної спільної сумісної власності. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 січня 2009 року, виданого згідно із розпорядженням Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року № 08621, квартира була приватизована згідно із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті проживала разом із сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем є її син ОСОБА_5, який є таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав із спадкодавцем.
ОСОБА_5 помер у вересні 2020 року.
Під час оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5 він з`ясував, що 16 вересня 2016 року проведено державну реєстрацію припинення права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації припинення приватної спільної сумісної власності на цю квартиру, а також реєстрації права власності на неї за ОСОБА_4, є рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у справі № 202/3778/16-ц.
Також, 11 листопада 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішем Ю. О., зареєстрований в реєстрі за № 1066, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_3
18 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 11588, за яким ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 16 грудня 2021 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року його апеляційну скаргу задоволено частково, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у справі № 202/3778/16 скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності відмовлено.
ОСОБА_1 зазначав, що право власності на спірну квартиру припинено поза волею та без відома ОСОБА_5, оскільки за життя йому взагалі не було відомо про розгляд справи № 202/3778/16 та про реєстрацію припинення права власності на належну йому квартиру у зв`язку з тим, що із 23 червня 1987 року до дня смерті, тобто до вересня 2020 року він був зареєстрований і проживав у квартирі АДРЕСА_1, а відчуження майна відбувалось у листопаді 2019 року.
Крім цього, судове рішення створило видимість законності і правомірності набуття права власності ОСОБА_4 та умови, при яких ОСОБА_5, як власник приватизованого майна, не знав та не міг знати про наявність цивільної справи № 202/3778/16, яка перебувала на розгляді в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська, розташованому в іншому населеному пункті, та про прийняте рішення у вказаній цивільній справі, а тому за час життя ОСОБА_5 не міг реалізувати своє право на захист.
ОСОБА_1 просив суд:
- визнати за ним права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого у вересні 2020 року;
- витребувати у ОСОБА_2 на його користь квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 38,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого у вересні 2020 року.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру, загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 38,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку зі скасуванням судового рішення, на підставі якого майно вибуло з володіння спадкодавця ОСОБА_5, відсутністю доказів на підтвердження інших підстав для переходу права власності на майно, інших правових підстав вибуття спірного нерухомого майна з володіння власника за його ОСОБА_5 життя, без його власного волевиявлення, постійного проживання ОСОБА_5 у спірній квартирі до часу смерті, відсутності доказів реєстрації відповідача та третіх осіб у спірному майні, можна вважати, що позивачем доведені обставини щодо відчуження спірної квартири особою, яка не мала права на її відчуження, та поза волею власника.
Крім того, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод.
Стаття 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу, довічного утримання за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.
Отже, спірне майно перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_5, як співвласник майна, є син померлої, проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, набув у спадщину. Ураховуючи презумпцію рівності часток у праві власності, 1/2 частка в праві спільної власності на спірну квартиру належала йому, однак до нотаріуса зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину він не звертався, спадкову справу після смерті ОСОБА_6 не заведено. Суд першої інстанції вважав ОСОБА_5 таким, що прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_6, та набув право власності на квартиру, як єдиний власник з моменту смерті іншого співвласника.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що майно вибуло з володіння позивача як спадкоємця померлого власника не з його волі, суд вважав, що позивач, як спадкоємець за померлим власником, має право на визнання за ним права власності на спірне майно та витребування з незаконного володіння спірної квартири, що перебуває у власності ОСОБА_2 .
У лютому 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Малінова П. С. подала заяву про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Малінової П. С. про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння, залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 38,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер у вересні 2020 року.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру, загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 38,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наявні обов`язкові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання та обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння за життя власника ОСОБА_5 не з його волі на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, а позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі. Апеляційний суд погодився з мотивами рішення суду першої інстанції по суті спору.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача, пропуск позивачем строків позовної давності суд апеляційної інстанції вважав безпідставними та такими, що спростовуються належними доказами у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Малінова П. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції задовольнив позов за двома взаємовиключними позовними вимогами, кожна з яких є самостійною підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, чим визнав подвійне право позивача на один об`єкт, що не може вважатися належним способом захисту прав.
Також суд апеляційної інстанції не визначив статусу відповідача, зокрема добросовісного чи недобросовісного набувача нерухомого майна.
Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на заяву ОСОБА_2, викладену у апеляційній скарзі, щодо пропущення ОСОБА_1 строку позовної давності.
Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) та у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18), від 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17 (провадження № 61-159св19), від 02 червня 2021 року у справі № 351/1317/18 (провадження № 61-16345св20), від 28 червня 2023 року у справі № 755/2957/20 (провадження № 61-36св23), а також заявник посилався на порушення судом норм процесуального права, зокрема, необґрунтовано відхилено клопотання про виклик та допит свідків.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим та законним способом захисту, оскільки існують реальні перешкоди оформлення таких прав в нотаріальному порядку, з одночасним використанням права на захист права власності відповідно до положень глави 29 ЦК України, зокрема, права на витребування спадкового майна від добросовісного набувача. Отже, обраний ним спосіб захисту своїх порушених прав не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Щодо тверджень ОСОБА_2 про пропуск позовної давності, то спірне нерухоме майно неодноразово відчужувалося, тому саме з дати прийняття постанови Дніпровським апеляційним судом у дійсного власника виникає право заявити вимоги, пов`язані із захистом свої прав власності, оскільки саме з цього часу спірне нерухоме майно повернулося у фактичне володіння дійсного власника і саме з цієї дати у дійсного власника виникає право на витребування цього майна у останнього набувача та реальна можливість звернутися до суду з цим позовом. Враховуючи зазначене, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У липні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 28 січня 2021 року № 00029362925 батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 121).
Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджує запис акта про народження № 90 від 14 березня 1940 року (т. 1, а. с. 135).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 01 лютого 2021 року № 00029398114 (т. 1, а. с.128).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1012, ОСОБА_10 є донькою ОСОБА_9 (т. 1, а. с. 154).
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, 26 червня 1950 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 уклали шлюб та ОСОБА_12 змінила прізвище на " ОСОБА_13" (т. 1, а. с. 150).
Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 є рідним братом ОСОБА_14 - матері ОСОБА_1 (позивача).
Отже, позивач ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_5, який помер у вересні 2020 року (т. 1, а. с. 157).
Відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 серпня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 572 приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішем Ю. О., спадкоємцем майна ОСОБА_5, який помер у вересні 2020 року, є його двоюрідний брат - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1, а. с. 156).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 січня 2009 року, зареєстрованого в Єдиному державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 26149953, виданого згідно з розпорядженням Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року № 08621, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 66,4 кв. м, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 13).
Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 вона має загальну площу 66,4 кв. м, житлову площу 38,4 кв. м. (т. 1, а. с. 14-22).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 - мати ОСОБА_5, що підтверджує витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 28 січня 2021 року № 00029369198 та актовий запис про смерть від 29 грудня 2015 року № 1106 (т. 1, а. с. 122, 169).
З витягу зі Спадкового реєстру від 28 вересня 2022 року № 70166384 відомо про відсутність у Спадковому реєстрі відкритої спадкової справи, виданих свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 171).
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 29 січня 2021 року № 270 року ОСОБА_6 на день смерті була зареєстрована разом із сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 26).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим повторно 17 вересня 2021 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у вересні ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5, про що 04 листопада 2020 року складено актовий запис № 951 (т. 1, а. с. 23).
З листа Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 19 січня 2021 року № 130 відомо, що ОСОБА_5 на день своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним інші зареєстровані за цією адресою особи не значаться (т. 1, а. с. 27).
Зі спадкової справи, заведеної 28 січня 2021 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішом Ю. О., щодо майна померлого у вересні 2020 року ОСОБА_5, відомо, що 28 січня 2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 114).
Також 27 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліша Ю. О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, належну ОСОБА_5, померлому у вересні 2020 року (т. 1, а. с. 155).
27 серпня 2021 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішом Ю. О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 572, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_5, який помер у вересні 2020 року, є його двоюрідний брат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки, площею 4,966 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0024, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в Жовтневій сільській раді Криничанського району Дніпропетровської області, належної спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 034606, виданого 05 грудня 2004 року Криничанською районною державною адміністрацією, на підставі розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації від 11 грудня 2003 року № 776-р, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 010412202730 (т. 1, а. с. 156).
27 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліша Ю. О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, зокрема квартиру АДРЕСА_1, належну ОСОБА_5, померлому у вересні 2020 року (т. 1, а. с. 158).
27 квітня 2022 року постановою приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліша Ю. О. відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій, зокрема видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, померлого у вересні 2020 року, оскільки спадкоємець не надав ніяких документів, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на зазначену квартиру (т. 1, а. с. 159).
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у справі № 202/3778/16-ц позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на погашення грошового зобов`язання житлову квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1, а. с. 28).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 грудня 2021 року № 290616018, 13 вересня 2016 року на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у справі № 202/3778/16-ц проведено реєстрацію змін щодо об`єкта нерухомого майна, зокрема щодо припинення права власності на квартиру АДРЕСА_1 та реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 36-38).
11 листопада 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішем Ю. О., зареєстрований в реєстрі за № 1066, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 29-32).
18 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 11587, згідно з яким ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Також приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В. накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 . Заборона зареєстрована 18 листопада 2019 року в реєстрі за № 11588 (т. 1, а. с. 33-35).
Отже, станом на 16 грудня 2021 року зареєстрованим власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у справі № 202/3778/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності закритона підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України (провадження № 61-2293св23).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Малінова П. С. заявила про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Малінової П. С. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.