ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 183/6274/21
провадження № 560 св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Піщанська сільська рада Новомосковського району
Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", в інтересах якого діє адвокат Демарчук Наталя Олександрівна, на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Городецького Д. І. від 02 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. від 13 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк, позивач, заявник) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка, іпотекодавець), яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення.
На обґрунтування заявлених вимог зазначало, що 26 серпня 2008 року банк та
ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредит у сумі 24 738, 84 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 25% на місяць з кінцевим терміном повернення до
26 серпня 2018 року.
У той же день, з метоюзабезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, позивач та відповідачка уклали договір іпотеки, за яким квартира
АДРЕСА_1 (далі - іпотечна квартира, спірна квартира), що належить на праві власності відповідачці, стала предметом іпотеки. Зазначеним договором іпотеки передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії, однак, не отримавши згоди банку, ОСОБА_1 зареєструвала у квартирі малолітню ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, чим порушила умови укладеного між сторонами договору іпотеки.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив виселити осіб, які проживають та (або) зареєстровані у спірній квартирі та зняти їх з реєстраційного обліку.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою
Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня2023 року, у задоволенні позову
АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відхиляючи позовні вимоги суд виходив з того, що серед підстав позову відсутнє посилання на порушення ОСОБА_1 умов договору кредиту і наявність заборгованості.
Банк не заявив вимогу до відповідачки про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке у свою чергу є підставою для виселення усіх зареєстрованих в квартирі осіб на вимогу іпотекодержателя або нового власника.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції з огляду на те, що реєстрація у спірному житлі відповідачів ніяким чином не позбавляє та не обмежує прав іпотекодержателя, зокрема щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Обґрунтовуючи свою позицію суд також зазначив, що виселення малолітньої ОСОБА_2 призведе до звуження обсягу існуючих житлових прав дитини, яка відповідно до законодавства має право проживати за місцем проживання будь-кого з батьків.
Апеляційний суд також звернув увагу на те, що оскільки підстави для виселення у межах судового розгляду не встановлені, відсутні підстави для зняття з реєстрації відповідачів, зокрема Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", не передбачає можливості зняття з реєстрації на підставі рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2024 року адвокат Демарчук Н. О., яка діє в інтересах АТ КБ "ПриватБанк", подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження зазначає застосування норм права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду
від 22 березня 2023 року справа № 361/4481/19, від 06 лютого 2019 року справа № 570/3689/16-ц.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вселення відповідачів, зокрема малолітньої дитини, у квартиру відбулось всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься у статті 9 Закону України "Про іпотеку" і з метою здійснення перешкод для звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому наявні підстави для виселення відповідачів.
Зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що
15 травня 2019 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернено стягнення на предмет іпотеки.
Вказує, що оскільки спірну квартиру придбано за кредитні кошти, відповідачі підлягають виселенню без надання іншого житла.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження.
Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 серпня 2008 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступником якого є позивач) та відповідачка, ОСОБА_1, уклали кредитний договір на суму 24 738, 84 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 25% на місяць, з кінцевим терміном повернення до 26 серпня 2018 року та договір іпотеки на спірну квартиру.
У пункті 8.3 кредитного договору зазначено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань виступає іпотека квартири (спірної квартири)
(а. с. 10).
У пункті 18.12 іпотечного договору визначений обов`язок відповідачки не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без згоди на це іпотекодержателя (а. с. 6).
За даними довідок органів місцевого самоврядування Дніпропетровської області від 09 вересня та 25 червня 2021 року у спірній квартирі зареєстровані:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 (а. с. 26-27).
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Правове регулювання спірних правовідносин
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими
кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку", частиною другою якої, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Відповідно до часини першої статті 40 цього Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Жиле приміщення, що надається виселюваному, повинно бути зазначено в рішенні суду або постанові прокурора.
Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.
Оцінка доводів касаційної скарги щодо виселення відповідачів на підставі порушення ними умов договору іпотеки
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів зі зняттям їх з реєстраційного обліку, суди виходили з того, що банк не посилався на порушення умов кредитного договору ОСОБА_1, а отже проживання відповідачів не створювало для банку перешкод щодо реалізації його прав як іпотекодержателя.
Колегія суддів погоджується з висновком судів, з огляду на таке.
Як випливає з первісної та уточненої позовної заяви, підставами позову про виселення та зняття з реєстрації відповідачів з предмету іпотеки, банк зазначає порушення ОСОБА_1 пункту 8.12 договору іпотеки шляхом реєстрації у спірному житлі відповідачів (а. с. 46-47).
Про порушення його прав як кредитора та іпотекодержателя банк не зазначав. Зокрема, згідно з наданим позивачем графіком погашення кредиту, ОСОБА_1 сплачувала кошти за кредитом до 26 серпня 2018 року (а. с. 11-12). Вперше про те, що ОСОБА_1 має заборгованість, останній заявив у апеляційній скарзі, додавши виконавчий напис нотаріуса від 15 травня 2019 року, згідно з яким банк звертає стягнення на іпотечне майно у зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором (а. с. 94).
За визначеним статтею 40 Закону України "Про іпотеку" загальним порядком, підставою для виселення всіх мешканців з житлової нерухомості є звернення стягнення на предмет іпотеки, чого у спірних правовідносинах судами попередніх інстанцій не встановлено.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій констатовано відсутність посилання на порушення відповідачем договору кредиту чи звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі вимог, в тому числі й підстав позову, віповідно до передбаченого статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності, вказані обставини правомірно не досліджувались судами.
Доводи про те, що суд не звернув уваги на виконавчий напис, доданий до апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє з огляду на вимоги частини першої, третьої та шостої статті 367 ЦПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на вищезазначені процесуальні приписи суд апеляційної інстанції правомірно вказав, що в межах цієї справи позов заявлений не як позов про виселення з іпотечного майна, на яке було звернено стягнення і наданий до суду апеляційної інстанції виконавчий напис не оцінювався як новий доказ.
Колегія суддів також не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що наявність кредитної заборгованості підтверджується виконавчим написом, оскільки підставою позову такі обставини не були, а суд касаційної інстанції переглядає судові рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним (стаття 400 ЦПК України).
Звертаючись до суду позивач вказував на порушення іпотекодавцем пункту 8.12 договору внаслідок реєстрації у спірному будинку відповідачівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Відповідно до цього пункту сторони договору обумовили, що іпотекодавець зобов`язаний не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без згоди на це іпотекодержателя.