ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5645/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача : Комісар С.П.
Відповідача: Полішко Ю.О.
Третьої особи: Коваль Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023
(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді Станік С.Р., Яковлєв М.Л.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023
(суддя - Алєєва І.В.)
у справі №910/5645/23
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Акціонерного товариства "Київгаз"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання дій незаконними та зобов`язання здійснити перерахунок,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київгаз" (далі - АТ "Київгаз", відповідач) про:
- визнання незаконними дій АТ "Київгаз" щодо включення до Акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу за листопад 2018 року, додаткових обсягів розподіленого природного газу об`ємом 97,652 тис.куб.м., та зобов`язання здійснити перерахунок за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 295907 від 30.04.2018 за листопад 2018 року, шляхом зменшення об`єму розподіленого природного газу до 265 947, 626 тис.куб.м.;
- зобов`язання АТ "Київгаз" скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого останнім КП "Київтеплоенерго" природного газу у листопаді 2018 року на обсяг 265 947, 626 тис.м.куб., шляхом направлення уточненої інформації оператору, в якій відобразити обсяг розподіленого (спожитого) природного газу КП "Київтеплоенерго" у листопаді 2018 року в обсязі (об`ємі) 265 947, 626 тис.м.куб.
2. Позов обґрунтовано тим, що за листопад 2018 року позивач отримав від відповідача для погодження Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 30.11.2018, із визначеним по усім об`єктам позивача, загальним обсягом розподіленого природного газу - 266 511, 774 тис.куб.м., до якого без жодних обґрунтувань безпідставно включені дані, які не відповідають визначеним ВОГ обсягам розподіленого позивачу газу, яким зокрема збільшено обсяг розподіленого газу на 577, 865 тис.м.куб. Вказаний неузгоджений обсяг (577, 865 тис.м.куб.), складається із двох незаконно нарахованих обсягів, зокрема: 480, 213 тис.куб.м. нарахованих за Актом про порушення від 05.11.2018 № 214 за листом з розрахунком відповідача від 01.02.2019 № 235/09 по об`єктам КТМ; та обсяг природного газу 97, 652 тис.куб.м. розподіленого по ТЕЦ - 6, який є предметом спору у даній справі, оскільки, у справі № 910/4560/19 встановлено незаконність нарахування відповідачем позивачу 480, 213 тис.куб.м. нарахованих за Актом про порушення від 05.11.2018 № 214.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, в задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано, що:
- як стверджує позивач, незаконно нарахований обсяг природного газу, складається із двох обсягів: 480, 213 тис.куб.м. нарахованих за актом про порушення від 05.11.2018 № 214 по об`єктам КТМ; та 97, 652 тис.куб.м. обсяг природного газу по ТЕЦ- 6, останній обсяг фактично є предметом оскарження за цим позовом, зважаючи на судове рішення у справі № 910/4560/19, яким встановлено неправомірність включення відповідачем 480, 213 тис.куб.м. обсягу розподіленого природного газу до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018;
- разом з цим, між НАК "Нафтогаз України" та КП "Київтеплоенерго" укладено ряд типових договорів постачання природного газу. На виконання укладених між позивачем і третьою особою договорів, НАК "Нафтогаз України" здійснювало постачання природного газу КП "Київтеплоенерго" у листопаді 2018 року, що підтверджується підписаними з обох сторін актами приймання-передачі природного газу. З наведеного вбачається, що обсяги газу, що були поставлені позивачу третьою особою у листопаді 2018 року, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. Обсяг газу поставленого НАК "Нафтогаз України" КП "Київтеплоенерго" у листопаді 2018 року є узгодженим та відображеними у первинних бухгалтерських документах - актах приймання-передачі природного газу. Отже відсутні підстави для визнання таких обсягів незаконними та задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. У касаційній скарзі, скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що судами неправильно застосовано положення ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України та не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 913/645/21, від 17.05.2023 у справі № 910/5680/21, від 05.07.2023 № 916/731/21, від 15.06.2023 у справі № 910/17401/21, від 21.07.2022 у справі № 917/318/21, від 07.07.2022 у справі № 904/8118/21, від 15.07.2021 у справі № 906/601/20, від 30.11.2021 у справі № 908/2690/20, від 21.12.2023 у справі № 911/2133/19, 19.12.2023 у справі № 924/355/23, від 19.12.2023 у справі № 911/1428/22, від 12.12.2023 у справі № 904/4262/22, від 05.12.2023 у справі № 912/978/22, від 05.12.2023 у справі № 927/192/22, від 30.11.2023 у справі № 911/2129/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 21.11.2023 у справі № 911/1203/21, від 14.11.2023 у справі № 914/951/22.
7. Також, скаржник посилаючись на порушення судами положень ст. 75 ГПК України, зазначає про неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19. Скаржник зауважує на тому, що суди в оскаржуваних судових рішеннях вибірково зазначили аргументи позивача, щодо необхідності врахування обставин встановлених у судових рішеннях у справах № 910/13532/20, № 910/4560/19.
8. Крім того, скаржник вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, щодо наступних положень:
- ч.ч. 1, 2 ст. 18 та п. 3 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про ринок природного газу" абз. 1 п. 1, п. 2 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) у поєднанні з приписами п.п.6 та 7 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРС, в частині приладового обліку природного газу. Так, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду в питанні позбавлення споживача послуг з розподілу, передбаченого п. 7 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРС, права на оскарження обсягу (об?єму) таких послуг, у випадку підписання акта приймання - передачі природного газу з постачальником природного газу за іншим договором - договором постачання природного газу, на виконання п. 6 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС. Тобто в питанні позбавлення права споживача на оскарження (врегулювання) обсягу послуг;
- п.п. 11, 12, 13 глави 5 розділу ІХ кодексу ГРС в частині здійснення донарахування необлікованого об?єму та обсягу природного газу, без складання акта-розрахунку такого необлікованого (донарахованого) об?єму та обсягу природного газу і його вартості, та за відсутності підтвердження надання акта-розрахунку споживачу.
9. Також скаржник зазначає про неналежне дослідження всіх наданих сторонами доказів, що призвело до передчасного висновку про відмову у позові.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відповідач подав суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
11. Третьою особою було подано відзив на касаційну скаргу позивача, в якому, третя особа, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, зазначає, що аргументи викладені у касаційній скарзі не спростовують законності та обґрунтованості судових рішень у справі та не можуть бути підставою для їх скасування, а тому третя особа, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.04.2018 між позивачем (споживачем) та відповідачем (оператором ГРМ) укладено договір розподілу природного газу № 295907 (далі - договір №295907), згідно з п. 1.1. якого визначено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
13. Відповідно до п. 2.1. договір №295907 відповідач зобов`язався надавати позивачу послугу з розподілу природного газу, а позивач зобов`язався приймати в строки та порядку визначені Договором.
14. Позивач вказує, що на виконання п. 5.6. договір №295907, та п. 6 гл. 3 розд. IX Кодексу ГРС, ним було доведено відповідачу інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого і спожитого природного газу, згідно визначених за даними опломбованих відповідачем комерційних вузлів обліку газу у листопаді 2018 року по усім об`єктам позивача у розмірі 265 933, 909 тис.м.куб. (без врахування виробничо-технологічних витрат та втрат обсягом 13, 717 тис.м.куб., із врахуванням таких втрат - 265 947, 626 тис.м.куб.) зокрема: листом від 04.12.2018 № 40/1/4/3933 по об`єктам СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго" на обсяг 103 995, 250 тис.м.куб. (у т.ч. 81 951, 949 тис.м.куб. по котельням та 22 043, 301 тис.м.куб. по малим теплоджерелам), листом від 03.12.2018 № 42/1/23/1414 по об`єктам СП "Київські ТЕЦ" КП "Київтеплоенерго" на обсяг 161 934, 378 тис.м.куб. (у т.ч. 68 065, 850 тис.м.куб. по ТЕЦ-6 та 93 868, 528 тис.м.куб. по ТЕЦ-5) та подобовим звітом ВОГ за об`єктом СП "Завод Енергія" КП "Київтеплоенерго" на обсяг 4,281 тис.м.куб (за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 між позивачем та ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", з врахуванням 0, 006 тис.м.куб. виробничо-технологічних витрат та втрат обсяг 4, 287 тис.м.куб. (4, 287 (за актом) - 4, 281 (за звітом вузла обліку) = 0,006)).
15. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний період, підписаний уповноваженим представником Оператора ГРМ (п. 6.6.1. Договору).
16. Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у порядку, встановленому законодавством (п. 6.6.2. Договору).
17. Позивач вказує, що за листопад 2018 року отримав від відповідача Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 30.11.2018 із визначеним по усім об`єктам позивача загальним обсягом розподіленого природного газу 266 511, 774 тис.м.куб (266 525, 491 тис.м.куб, з урахуванням 13, 717 тис.м.куб. виробничо-технологічних витрат та втрат), до якого без жодних обґрунтувань останнім безпідставно включені дані, які не відповідають визначеним ВОГ обсягам розподіленого позивачу газу, що призвело до збільшення обсягу розподіленого газу на 577, 865 тис. м. куб.
18. Позивач зазначає, що таке необґрунтоване збільшення відповідачем обсягів розподіленого природного газу, встановлено ним на підставі здійсненої позивачем перевірки інформації з вузлів обліку газу за листопад 2018 року, відображеної у звітах за листопад 2018 року (по об`єктам КТМ, від 03.12.2018 № 42/1/23/1414 по об`єктам ТЕЦ та подобовим звітам ВОГ СП "Завод Енергія") загальним обсягом 265 933, 909 тис.м.куб.
Позиція Верховного Суду
19. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
20. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
21. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
22. Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у справі є вимоги про визнання незаконними дій АТ "Київгаз" щодо включення, до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу за листопад 2018 року, додаткових обсягів розподіленого природного газу об`ємом 97,652 тис.куб.м. та зобов`язання здійснити перерахунок за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 295907 від 30.04.2018 за листопад 2018 року, шляхом зменшення об`єму розподіленого природного газу до 265 947, 626 тис.куб.м.; а також, про зобов`язання АТ "Київгаз" скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого останнім КП "Київтеплоенерго" природного газу у листопаді 2018 року на обсяг 265 947, 626 тис.м.куб., шляхом направлення уточненої інформації оператору, в якій відобразити обсяг розподіленого (спожитого) природного газу КП "Київтеплоенерго" у листопаді 2018 року в обсязі (об`ємі) 265 947, 626 тис.м.куб.
23. Обґрунтовуючи позов позивач посилався на наступне:
- за листопад 2018 року позивач отримав для погодження від відповідача акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 30.11.2018, із визначеним по усім об`єктам позивача загальним обсягом розподіленого природного газу - 266 511, 774 тис.м.куб (266 525, 491 тис.м.куб, з урахуванням 13, 717 тис.м.куб. виробничо-технологічних витрат та втрат). Позивач порівнявши інформацію з вузлів обліку газу за листопад 2018 року, відображені у поданих позивачем звітах за листопад 2018 року по об`єктам ТЕЦ та подобовим звітам ВОГ СП "Завод Енергія", загальним обсягом 265 933, 909 тис.м.куб., із даними, вказаними відповідачем в акті за листопад 2018 року, встановив, що до вказаного акту від 30.11.2018, без жодних обґрунтувань, відповідачем безпідставно включені дані, які не відповідають визначеним ВОГ обсягам розподіленого позивачу газу, у зв?язку з чим, збільшено обсяг розподіленого газу на 577, 865 тис. м. куб.
- для уникнення загрози техногенних наслідків від припинення газопостачання у розпал опалювального сезону в столиці, позивачем підписано наданий відповідачем акт наданих послуг, із зазначенням розбіжностей в обсязі 577,865 тис.м.куб., щодо незаконно донарахованих обсягів розподіленого газу.
24. Відмовляючи у позові суди попередніх інстанцій посилались на наступне:
- як стверджує позивач, незаконно нарахований обсяг природного газу, складається із двох обсягів: 480, 213 тис.куб.м. нарахованих за актом про порушення від 05.11.2018 № 214 по об`єктам КТМ; та 97,652 тис.куб.м. обсяг природного газу по ТЕЦ - 6, останній обсяг фактично є предметом оскарження за цим позовом, зважаючи на судове рішення у справі № 910/4560/19, яким встановлено неправомірність включення відповідачем, до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018, 480, 213 тис.куб.м. обсягу розподіленого природного газу;
- постановою Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/4560/19 за позовом КП "Київтеплоенерго" до АТ "Київгаз" про визнання протиправною та скасування застосовної відповідачем до позивача оперативно - господарської санкції, у вигляді необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в об`ємі 577, 865 тис.м.куб., включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 № 295907, скасовано постанову апеляційного суду та змінено рішення суду першої інстанції та викладено його у наступній редакції: "1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Визнати недійсним акт - розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в об`ємі 480,213 тис.м.куб., включеного до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 №295907. 3. В іншій частині відмовити";
- у п. 4.21. вказаної постанови у справі № 910/4560/19 Верховний Суд зазначив, що з висновком суд першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в об`ємі 97, 652 тис.м.куб., включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року, погодитися не може, цей об`єм не був відображений у акті - розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, який складений за результатами розгляду комісією акту про порушення, а тому цей об`єм не є необлікованим (донарахованим) природним газом, що підлягає оскарженню на підставі пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС;
- матеріалами справи підтверджується, що між НАК "Нафтогаз України" та КП "Київтеплоенерго" укладено ряд типових договорів постачання природного газу, за якими НАК "Нафтогаз України" здійснювало постачання природного газу у листопаді 2018 КП "Київтеплоенерго", що підтверджується підписаними з обох сторін актами прийому-передачі природного газу;
- з урахуванням викладеного, суди зробили висновок, що обсяг газу поставленого НАК "Нафтогаз України" КП "Київтеплоенерго" у листопаді 2018 року є узгодженим та відображеним у первинних бухгалтерських документах - актах приймання-передачі природного газу, підписаних НАК "Нафтогаз України" та КП "Київтеплоенерго". Крім того, за умовами п. 3.8. договорів на постачання природного газу, виключно споживач (позивач) несе відповідальність за достовірність розподілу обсягів природного газу, що зазначені в актах приймання-передачі природного газу, а тому жодних правових підстав для коригування обсягів природного газу поставленого НАК "Нафтогаз України" позивачу немає, що є підставою для відмови в задоволені позову.
25. Касаційний суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки, вважає їх передчасними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
26. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
27. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
28. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
29. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
30 Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
31. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
32. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
33. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
34. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
35. Колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 79 ГПК України впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
36. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
37. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
38. Водночас в статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
39. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
40. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
41. Зважаючи на предмет і підстави позову спір у справі виник у зв?язку з незгодою позивача (споживача) з обсягами розподіленого відповідачем (оператором ГРМ) природного газу, визначеному у акті за листопад 2018 року.
42. Судами встановлено, що правовідносини сторін у цій справі виникли на підставі договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та, зокрема, регулюється положеннями Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу ГРС, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕП) від 30.09.2015 №2494, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
43. Так, ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) регламентовано, зокрема, такі визначення:
- ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG;
- замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг:
приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи;
транспортування природного газу;
розподіл природного газу;
зберігання (закачування, відбір) природного газу;
послуги установки LNG;
- розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
44. Главою 5 Закону України "Про ринок природного газу" врегульовано діяльність з розподілу природного газу.
45. Так, ст. 37 цього Закону визначено, що оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
46. Статтею 39 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи має бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності на ринку природного газу, не пов`язаних з розподілом природного разу.
47.Водночас, відповідно до статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГРС та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
48. Таким чином, господарська діяльність щодо переміщення природного газу газорозподільною системою здійснюється на підставі договору, з метою задоволення потреб споживача, та з наданням однієї з таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG.
49. Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу ГРС (в редакції чинній на момент укладення договору розподілу природного газу) цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.
50. Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС визначається, що вузол обліку природного газу /вузол обліку/ ВОГ - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством.
51. Розділом IХ Кодексу ГРС визначено правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.
52. Главою 3 розділу IX Кодексу ГРС визначено, що визначення об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), розрахунок об`єму втрат та витрат природного газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до межі балансової належності, додаються/віднімаються до/від об`єму, визначеного комерційним вузлом обліку.