ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17квітня 2024 року
м. Київ
справа № 202/4004/20
провадження № 51-658 км 22
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040660000610, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, раніше судимої, востаннє за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, менш суворого покарання, яке призначене ОСОБА_7 вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2020 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо речового доказу у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасовано, а кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона 26 квітня 2020 року, о 14 год 32 хв., маючи умисел на заволодіння чужим майном, у приміщенні торгівельного залу ФОП " ОСОБА_8" магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", який розташований за адресою: АДРЕСА_3, повторно, таємно викрала наручний жіночий годинник "Fuke Gold", вартістю 265,32 грн, спричинивши ФОП " ОСОБА_8" матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої доводи зазначає, що усупереч вимогам КПК України апеляційний суд вибірково дослідив матеріали кримінального провадження, а не усю сукупність наявних доказів, й, безпосередньо не дослідивши докази, надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Зокрема, в обґрунтування рішення про закриття кримінального провадження суд апеляційної інстанції послався на відеозапис з камери відеоспостереження з магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", який не був предметом безпосереднього дослідження та показання свідків - працівників магазину, які також безпосередньо не допитувалися апеляційним судом.
Також стверджує, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 419, 439 КПК України вказівки Верховного Суду фактично не виконав, оскільки повторно безпосередньо не дослідив докази у кримінальному провадженні та вдався до незаконної оцінки фактів та доказів в інший спосіб, ніж це було здійснено та встановлено судом першої інстанції, що перешкодило апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримавдоводи касаційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Статтею 370 КПК Українивизначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а саме ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями
368-380 цього Кодексу. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (ч. 1 ст. 17 КПК України).
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.