ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 442/2137/22
провадження № 51-6994км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
представника потерпілого ОСОБА_6,
потерпілого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141110000143, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 : на користь Дрогобицької міської ради - 13 680 грн на відшкодування витрат на лікування ОСОБА_7 і 1824 грн на лікування ОСОБА_9 ; на користь ОСОБА_7 - 85 000 грн відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, застави, арешту, процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_8 засуджено за те, що він 20 лютого 2022 року приблизно о 23:28, керуючи автомобілем "Рeugeot 406" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись вул. Трускавецькою в м. Дрогобичі в напрямку м. Трускавця Львівської області, поблизу будинку № 79 порушив вимоги пунктів 1.2, 1.5, 1.10, підпунктів "б", "д" п. 2.3, пп. "а" п. 2.9, пунктів 12.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував її та стану керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, рухаючись у межах населеного пункту з перевищенням допустимої швидкості, яка становила не менше 130 км/год, без причин технічного характеру перетнув осьову суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки ВАЗ-2107 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався в напрямку м. Дрогобича Львівської області в межах своєї смуги руху.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_8 вимог ПДР, у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир цього автомобіля ОСОБА_10 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
Львівський апеляційний суд 02 жовтня 2023 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого скасував вирок місцевого суду і постановив свій вирок, за яким, крім обставин формулювання обвинувачення, визнаного доведеним за вироком суду першої інстанції, установив вчинення ОСОБА_8 діяння у стані алкогольного сп`яніння та визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286-1 КК, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зарахував у строк покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 21 по 28 лютого 2022 року.
Частково задовольнив цивільний позов ОСОБА_7 і постановив стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть його доводів зводиться до тверджень про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК) та невручення йому повного тексту рішення суду апеляційної інстанції.
Як вважає засуджений, апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 404 КПК, вийшов за межі апеляційних скарг прокурора і представника потерпілого та за власною ініціативою дослідив матеріали кримінального провадження, що на його переконання, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме до його засудження за ч. 2 ст. 286-1 КК.
Наголошує, що суд апеляційної інстанції, не дотримуючись ч. 5 ст. 615 КПК у день проголошення судового рішення не вручив йому повного тексту судового рішення. Доказів того, що йому було вручено текст судового рішення цього ж дня, немає і в матеріалах справи.
Указує, що всупереч п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК резолютивна частина рішення суду не містить інформації про порядок отримання копії судового рішення.
Також зазначає, що дата проголошення вироку суду не відповідає даті його ухвалення.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу засудженого прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, наголошує на тому, що рішення апеляційного суду є законним й обґрунтованим, та просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалене щодо ОСОБА_8 судове рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила ухвалений стосовно ОСОБА_8 вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6, та потерпілий ОСОБА_7 висловили заперечення щодо задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Частиною 1 ст. 420 КПК установлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, в разі: необхідності застосування більш суворого покарання; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 указаного Кодексу.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог закону.
Стосовно допущеного апеляційним судом порушення вимог ст. 404 КПК
Як указує ОСОБА_8 у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частин 1, 3 наведеної вище статті, оскільки, незважаючи на відсутність в апеляційних скаргах прокурора і представника потерпілого клопотань про повторне дослідження доказів і на те, що в судовому засіданні вони зазначили, що немає підстав для повторного дослідження доказів, вийшов за межі їхніх апеляційних скарг та за власною ініціативою здійснив дослідження окремих документів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, унаслідок чого допустив істотне порушення вимог КПК.