ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 536/1553/21
Провадження № 51-7250 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7,
представника потерпілого (відеоконференція) ОСОБА_8,
потерпілого (відеоконференція) ОСОБА_9,
законного представника
потерпілого (відеоконференція) ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 червня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170520000332, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Криничне Кобеляцького району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Кременчуцький районний суд Полтавської області вироком від 07 червня 2022 року визнав ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнув з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 15 081 грн матеріальної та 100 000 грн моральної шкоди. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком 04 липня 2021 року біля 01 год. 20 хв. ОСОБА_7, перебуваючи по АДРЕСА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно завдав удар києм для гри в більярд по голові неповнолітньому ОСОБА_9, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент спричинення.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 червня 2022 року і ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Захисник вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини справи, не обґрунтував висновків щодо доведеності винуватості ОСОБА_13, що залишилось без оцінки апеляційного суду.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 8, 62 Конституції України необґрунтовано дійшли висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки в основу обвинувачення покладено протокол огляду місця події від 09.07.2021 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10 від 27.07.2021 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 27.07.2021 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 від 28.07.2021 року, які були проведені без участі ОСОБА_7 та його захисника, в умовах не наближених по обстановці, часу, освітленню до тих, при яких відбувалися події, а також похідні від цих протоколів висновки експертів № 853, 854, 855, які, на думку захисника, є недопустимими доказами.
Стверджує, що показання потерпілого, обвинуваченого та свідків мають розбіжності, на що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції, не звернули належної уваги.
Вважає, що суд першої інстанції упереджено та безпідставно взяв до уваги лише покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, тоді як покази свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_18 визнав суб`єктивною думкою зацікавлених осіб, а покази решти свідків взагалі залишив поза увагою.
Також захисник посилається на те, що в порушення вимог ст. 91 КПК України судом не було надано належну оцінку та не перевірено достовірність підстав та обставин отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Зазначає, що згідно з даними у медичній документації Кобеляцької ЦРЛ, куди після події був доставлений потерпілий ОСОБА_9 для огляду та надання медичної допомоги, тілесні ушкодження були нанесені у праву тім`яну ділянку голови, а не в ліву, як зазначається в подальшому.
Крім того, вказує, що згідно з квитанцією № 34/22 про отримання на зберігання речових доказів зазначено дату вилучення (отримання) доказів 08.07.2021 року, тоді як огляд, вилучення та визнання предметів речовими доказами відбулось 09.07.2021 року.
При цьому був вилучений та визнаний речовим доказом дерев`яний більярдний кий коричневого кольору із металевою вставкою, а також дерев`яний фрагмент із клейкою стрічкою чорного кольору, однак на зберігання прийнято фрагмент кия з червоною стрічкою.
Наголошує на тому, що судами не були неналежним чином з`ясовані фактичні обставин справи, а саме щодо нанесення саме ОСОБА_17 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9, й не перевірено доводи скарги щодо недостовірності та недопустимості фактичних обставин справи, що у свою чергу призвело до порушення принципу презумпції невинуватості й безпідставного визнання висунутого ОСОБА_17 обвинувачення доведеним.
Також вважає, що апеляційний суд належно не перевірив доводи апеляційної скарги, тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
09 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду від захисника ОСОБА_11 та засудженого ОСОБА_7 надійшло клопотання про зміну касаційної скарги.
У цьому клопотанні зазначається, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, працевлаштований, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога.
Крім цього, у клопотанні зазначено, що в суді касаційної інстанції ОСОБА_7 визнає свою вину, добровільно відшкодував потерпілому шкоду в сумі 50 000 грн, тому сторона захисту вважає за можливе призначити засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України й просить змінити вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду.
Прокурор подав заперечення на касаційну скаргу захисника, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор, потерпілий, представник потерпілого та законний представник потерпілого заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної, на його думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України, рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.
Щодо тверджень захисника про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженого, а також про незгоду сторони захисту з оцінкою доказів, колегія суддів касаційного суду вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що на обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд послався на показання самого потерпілого, який в судовому засіданні вказав на ОСОБА_7 як на особу, яка завдала йому удар києм для гри в більярд по голові. Також суд першої інстанції зазначив, що потерпілий з обвинуваченим раніше не знайомі, будь-яких неприязних стосунків вони раніше не мали, а тому підстав та мотиву для надання потерпілим неправдивих показань не вбачається.