ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 503/1855/19
провадження № 51-6691 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 рокуу кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12019160320000228 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Велика Виска Маловисквіського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років, за ч. 1 ст. 129 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК шляхом повного складання покарань визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 05 серпня 2019 року у денний час доби, при спільному розпиванні з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 алкогольних напоїв у будинку АДРЕСА_1, під час сварки на ґрунті давніх неприязних відносин, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, переслідуючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_9, завдав їй один удар кулаком у щелепу, надів на тулуб зверху поліпропіленовий мішок, після чого опустив її головою до низу в колодязь, що розташований на подвір`ї цього домоволодіння. Однак, його брат - ОСОБА_8 в останній момент схопив ОСОБА_9 за одежу і витягнув з колодязя. Після зазначених подій ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернулися до будинку, де продовжили вживати алкогольні напої. Невдовзі ОСОБА_9 вийшла на подвір`я, за нею вийшов ОСОБА_6, та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, надів на голову ОСОБА_9 поліпропіленовий мішок і кинув її в колодязь. Від отриманих тілесних ушкоджень у виді механічної асфіксії через утоплення у воді, які спричинили функціональний розлад дихання з гострою легеневою недостатністю, ОСОБА_9 померла на місці події.
За встановлених фактичних обставин вказані дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковані, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Крім того, ОСОБА_6 06 серпня 2019 року у денний час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння біля бару "Вокзальний", що на АДРЕСА_2, дістав з кишені кофти клинкову бритву, якою став розмахувати перед ОСОБА_10 та висловлювати погрози позбавити її життя, які остання розцінила як реальні. У подальшому дії ОСОБА_6 були припинені працівником поліції.
За встановлених фактичних обставин вказані дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковані, як погроза вбивством.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково, а вирок Любашівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року змінено.
Постановлено звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК на підставі ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, та виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на застосування положень ст. 70 КК.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що місцевий суд допустив неповноту судового розгляду, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а матеріали провадження не містять доказів його винуватості, як і не містять доказів вчинення ним злочину у стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що призначаючи покарання, місцевим судом не враховано, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, не взято до уваги думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, та вказувала про можливість перекваліфікації його дій за ст. 119 КК.
Перевіряючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин, та при наявності підстав для повторного дослідження доказів у справі, порушуючи положення ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), безпідставно відмовив у задоволенні відповідного клопотання сторони захисту, а свого рішення у цій частині належним чином не мотивував.
Стверджує, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через упереджене ставлення головуючого судді ОСОБА_11 до сторони захисту.
Крім того, вказує, що апеляційний суд проігнорував повідомлення сторони захисту про скасування постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, тобто не врахував відсутність остаточного процесуального рішення органу досудового розслідування стосовно здійснення психологічного тиску на обвинуваченого та його близьких родичів.
Наголошує, що поза увагою суддів залишився факт незабезпечення йому неналежного та ефективного захисту під час досудового розслідування, оскільки не було роз`яснено права залучити власного захисника.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 просить закрити.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час постановлення судових рішень судами допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, такі висновки не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Зокрема, стверджує, що витяг з ЄРДР, протокол огляду місця події, протокол огляду трупа, протокол слідчого експерименту, висновки судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, а також показання свідків, які не були очевидцями події, не можуть вважатися належними доказами, оскільки не містять відомостей про винуватість саме ОСОБА_6 . Також, вказує про недопустимість як доказу протоколу впізнання, оскільки таку слідчу дію проведено з порушенням вимог ст. 228 КПК, а заява потерпілої ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення не є доказом у розумінні ст. 84 КПК.
Вказує, що апеляційним судом не враховано заяву потерпілої ОСОБА_10, яка зазначила, що у ОСОБА_6 не було умислу на вбивство ОСОБА_9, та вона не має до нього будь-яких претензій, що вказує про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 119 КК. Наведене свідчить про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому дій не доведена поза розумним сумнівом, що є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, чого судами зроблено не було. До того ж судами безпідставно було враховано позицію ОСОБА_6 щодо відмови надавати показання, як його намагання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки такі висновки суперечить положенням ст. 62 Конституції України.
Вважає, що апеляційний суд повно та всебічно не здійснив належної оцінки доказів у справі з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, аналогічно як і засуджений ОСОБА_6, захисник стверджує, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через упереджене ставлення головуючого судді ОСОБА_11 до сторони захисту, що апеляційний суд проігнорував повідомлення сторони захисту про скасування постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, тобто не врахував відсутність остаточного процесуального рішення органу досудового розслідування стосовно здійснення психологічного тиску на обвинуваченого та його близьких родичів, а також, що поза увагою залишився факт незабезпечення ОСОБА_6 неналежного та ефективного захисту під час досудового розслідування, оскільки не було роз`яснено права залучити власного захисника.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційних скарг, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційних скаргах як засуджений, так і його захисник указують про незаконність ухвали апеляційного суду, оскільки така ухвала постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, наголошують, що апеляційний суд проігнорував повідомлення сторони захисту про скасування постанови ТУ ДБР у м. Миколаєві від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, та не врахував відсутність остаточного процесуального рішення органу досудового розслідування стосовно здійснення психологічного тиску на обвинуваченого та його близьких родичів.
Наведені доводи касаційних скарг колегія суддів уважає обґрунтованими.
Як визначено ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.