ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 335/3675/22
провадження № 51-594км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
представника третьої особи
за цивільним позовом ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника третьої особи за цивільним позовом - Державної казначейської служби України - ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, та захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року щодо
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2023 року ОСОБА_10 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 414 КК на строк 7 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 вирішено рахувати з моменту його затримання, тобто з 16 квітня 2022 року.
Вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження, цивільного позову, процесуальних витрат, речових доказів та арешту майна у провадженні.
Як установив місцевий суд, 16 квітня 2022 року близько 08:40 ОСОБА_10, будучи військовослужбовцем строкової військової служби, радіотелефоністом 1 батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - в/ч НОМЕР_1 НГУ), не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, перебуваючи на позиції на території лісу, який знаходиться на відстані близько 150 метрів від військового містечка № НОМЕР_2 в/ч НОМЕР_3, за адресою: АДРЕСА_2, достовірно знаючи свої обов`язки та правила поводження зі зброєю, передбачені статтями 11, 16, 17, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтями 1-4 Дисциплінарного статуту України, пунктів 2.1., 2.2., 2.7, 2.9 Розділу І Курсу стрільб зі стрілецької зброї та озброєння бойових машин, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України від 28 жовтня 2016 року № 727, маючи можливість їх належно виконувати, діючи зі злочинною недбалістю, порушив правила поводження зі зброєю, а саме, нехтуючи забороною спрямовувати зброю, незалежно від того заряджена вона чи ні, у бік людей, розпочав зарядження закріпленого за ним автомата АКС-74 № НОМЕР_8., не у спеціально відведеному місці, опустивши перевідник вогню до низу у положення "ОД", за рукоятку відвів затворну раму назад, відпустив рукоятку затворної рами, направив автомат АКС-74 у напрямку військовослужбовця строкової служби - телефоніста НОМЕР_4 батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_11 і спустив курок з бойового взводу, внаслідок чого здійснив один постріл, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді вогнепального поранення грудної клітини справа, від якого настала смерть потерпілого.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 08 листопада 2023 року вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційних скаргах:
- захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо його підзахисного в цьому ж суді.
В обґрунтування своєї позиції стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав вичерпної відповіді на доводи апеляційної скарги та не проаналізував їх з юридичної точки зору, зокрема, в частині щодо правильної кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 414 КК. Зауважує, що, оскільки його засуджено за порушення норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту України, Курсу стрільб зі стрілецької зброї та озброєння бойових машин, тому в умовах воєнного (особливого) стану застосування військовими правил поведінки, які регулюють навчальні заходи, є безпідставним.
Узагальнюючи, акцентує на порушенні апеляційним судом вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- представник третьої особи за цивільним позовом - Державної казначейської служби України - ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_10 в частині задоволення цивільного позову щодо стягнення з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 350 000 грн. тапризначити новий розгляд цього кримінального провадження в суді першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, пред`явлених потерпілою ОСОБА_12 .
Посилаючись на рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в постанові від 02 червня 2022 року у справі № 367/274/19, вважає, що обов`язок по відшкодуванню шкоди необхідно покладати на винну особу, тобто на ОСОБА_10, оскільки саме його засуджено за порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого.
Акцентує, що ОСОБА_10 не був ні військовою посадовою собою, оскільки не обіймав штатну посаду у військовій частині, ні військовою службовою особою, оскільки не обіймав постійно чи тимчасово посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, а також не виконував такі обов`язки за спеціальним дорученням повноваженого командування, тому застосування положень ст. 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) районним судом, на її думку, є неправильним.
Крім іншого додає, що оскільки Законами України "Про держаний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року та "Про державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, тому обов`язок відшкодування цієї шкоди має бути покладено на засудженого ОСОБА_10 .
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримав свою касаційну скаргу та частково скаргу представника третьої особи, захисник ОСОБА_9 підтримав касаційну скаргу сторони захисту та заперечив проти задоволення касаційної скарги Державної казначейської служби України, представник третьої особи за цивільним позовом ОСОБА_7 підтримала свою касаційну скаргу, щодо задоволення касаційної скарги захисника поклалась на розсуд суду, прокурори ОСОБА_5, ОСОБА_6 заперечили проти задоволення касаційних скарг, уважали їх доводи необґрунтованими, просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 цього Кодексу.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_10 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 414 КК колегія суддів уважає неспроможними, з огляду на таке.