ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 333/2670/22
провадження № 61-10854св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лелікова Сергія Олеговича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Дмитрієвої М. М., та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, садового будинку та земельної ділянки.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що18 листопада 2019 року між нею та ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу: квартири АДРЕСА_1 ; садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, загальною площею 0,0600 га, кадастровий номер 2322188600:02:001:2503, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д. Д. та зареєстровані в реєстрі.
Пунктами 2.1 кожного з цих договорів передбачено визначену вартість об`єкта нерухомості та те, що вона одержала від ОСОБА_2 кошти до підписання договорів.
Однак вона не мала наміру продавати власну нерухомість, а лише бажала, щоб ОСОБА_2 доглянула її до смерті. ОСОБА_2, зі свого боку, не передавала коштів як плату за придбання, а фактично доглядала її, при цьому зазначене майно було передано в її володіння як подяка за її дії.
Проте з початком воєнних дій, в лютому 2022 року, ОСОБА_2 покинула Україну та не має намірів повертатися й, відповідно, не може здійснювати догляд за ОСОБА_1 відповідно до домовленості.
Можливості розірвати договори або вчинити угоди щодо поверненню майна від ОСОБА_2 до неї не має можливості внаслідок того, що сторони не можуть прибути в одне місце для посвідчення угоди, яка повинна бути оформлена нотаріально.
Оскільки вона є особою похилого віку, потребує сторонньої допомоги і, відповідно, єдине, що має - це зазначене нерухоме майно, в якому вона продовжує проживати та використовувати для власних потреб. При вчиненні оспорюваних правочинів вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, її волевиявлення при вчиненні правочинів не було вільним і не відповідало внутрішній волі, що є підставою для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними на підставі частини першої статті 215 та частини першої статті 229 ЦК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д. Д., зареєстрований в реєстрі за № 2183, припинивши право власності ОСОБА_2 на квартиру (номер запису про право власності 34186622, дата державної реєстрації - 18 листопада 2019 року, державний реєстратор - Тізенберг Д. Д., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д. Д., зареєстрований в реєстрі за № 2184, припинивши право власності ОСОБА_2 на садовий будинок (номер запису про право власності 34187623, дата державної реєстрації - 18 листопада 2019 року, державний реєстратор - Тізенберг Д. Д., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0600 га, кадастровий номер 2322188600:02:001:2503, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д. Д., зареєстрований в реєстрі за № 2185, припинивши право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (номер запису про право власності 34188591, дата державної реєстрації - 18 листопада 2019 року, державний реєстратор - Тізенберг Д. Д., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, та не довела наявність помилки щодо правової природи укладених з відповідачем договорів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Леліков С. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2023 року іухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лелікова С. О. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не врахували похилий вік ОСОБА_1, стан її здоров`я та потреби у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі, наявність у неї спірного житла як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваними договорами купівлі-продажу та продовження її проживання в спірному житловому будинку після укладання договору купівлі-продажу.
Також суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги визнання ОСОБА_2 позову, не обґрунтували у своїх рішеннях, які у зв`язку із цим права ОСОБА_2 будуть порушені.
Підставою касаційного оскарження рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16 та постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 461/4980/17 (провадження № 61-44057св18), від 01 жовтня 2020 року у справі № 585/2413/19 (провадження № 61-8097св20), від 14 липня 2021 року у справі № 552/7241/17 (провадження № 61-1142св20), від 30 серпня 2021 року у справі № 493/1677/17 (провадження № 61-6519св21).
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У серпні 2023 року заявниками у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д. Д., зареєстрований в реєстрі за № 2183, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 приймає належну ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, і сплачує за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму. Зазначена квартира, що відчужується, має загальну площу 34,85 кв. м, житлову площу 17,2 кв. м і належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 листопада 2019 року державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвою Н. П., за реєстровим № 4-1422, та договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 16 листопада 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д. Д., зареєстрованого в реєстрі за № 2180. За домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 367 500,00 грн. Зазначену суму ОСОБА_1 одержала від ОСОБА_2 повністю до підписання договору, будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунку за продану квартиру, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не має. ОСОБА_1 своїм підписом під цим договором підтверджує факт розрахунку та укладення договору, та відсутність до ОСОБА_2 будь-яких претензій.
Крім того, 18 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу садового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д. Д., зареєстрований в реєстрі за № 2184, за умовами якого ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_2 (покупця), а покупець приймає належний продавцю садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 95,0 кв. м, житловою площею 37,7 кв. м, і сплачує за нього визначену домовленістю сторін грошову суму. Зазначений садовий будинок, що відчужується, належить продавцю на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, індексний номер 2445922, виданого 15 квітня 2013 року реєстраційною службою Запорізького районного управління юстиції Запорізької області. За домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 171 000,00 грн. Зазначену суму ОСОБА_1 (продавець) одержала від покупця повністю до підписання договору, будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за проданий садовий будинок, продавець до покупця не має. Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує факт розрахунку та укладення договору та відсутність до покупця будь-яких претензій.
Також 18 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д. Д., зареєстрований в реєстрі за № 2185, згідно з яким ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_2 (покупця), а покупець приймає належну продавцю земельну ділянку, загальною площею 0,0600 га, кадастровий номер 2322188600:02:001:2503, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, надана для індивідуального садівництва. Відчужувана земельна ділянка належить продавцю на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 14 листопада 2012 року державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори за реєстраційним № 4-1155. За домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 15 000,00 грн. Зазначену суму ОСОБА_1 (продавець) одержала від ОСОБА_2 (покупця) повністю до підписання договору, будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за продану земельну ділянку, до покупця не має. Продавець своїм підписом під договором підтверджує факт розрахунку та укладення договору та відсутність до покупця будь-яких претензій.
Відповідно до довідки голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щаслива оселя Новокузнецька" від 27 червня 2022 року, ОСОБА_1 з 18 листопада 2019 року до теперішнього часу проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з довідкою голови СТ "Войковець-1" від 27 червня 2022 року вих. № 45 ОСОБА_1 є членом СТ "Войковець-1" с. Ростуще Степненської сільської ради Запорізької області і має присадибну ділянку АДРЕСА_4, площею 0,06 га.
Відповідно до інформації з Департаменту реєстраційних послуг від 29 червня 2022 року за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, з паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 відомо, що ОСОБА_1 з 18 листопада 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
До цього часу, з 13 травня 2008 року до 18 листопада 2019 року, ОСОБА_1 була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_5 .
У серпні 2022 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову до початку розгляду справи по суті на підставі статті 206 ЦПК України.
Також у лютому 2023 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову до початку розгляду справи по суті на підставі статті 206 ЦПК України.
У цій заяві ОСОБА_2 зазначає, що цією заявою вона також підтверджує факт переходу до неї права власності на нерухоме майно без реальної передачі грошових коштів.
Крім того, наголошує, що фактично домовленість між нею та ОСОБА_1 передбачала догляд за ОСОБА_1, яка продовжувала проживати у спірній квартирі та користуватися садовим будинком разом із земельною ділянкою, тобто фактичне володіння та користування залишилось за ОСОБА_1 (а. с. 54, 55).
У квітні 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про визнання позову та апеляційної скарги ОСОБА_1, відповідно до якої ОСОБА_2 підтвердила факт того, що ОСОБА_1, перебуваючи у пригніченому стані в післяопераційний період, потребувала догляду, її намір був матеріально мотивувати ОСОБА_2 у здійсненні догляду за ОСОБА_1 .
Зазначила, що договори купівлі-продажу оформлялися з мотивів скорочення витрат на податки. Після посвідчення договорів ОСОБА_2 не починала володіти й користуватися цим майном.
Повідомила, що після посвідчення договорів вона продовжувала доглядати ОСОБА_1 до часу свого виїзду з України. Наразі у зв`язку із перебуванням за кордоном вона не має можливості здійснювати догляд за ОСОБА_1, тому має позицію щодо визнання позову з підстав того, що ОСОБА_1 під час укладання оскаржуваних договорів помилилася в їх формі (а. с. 133-135, 150, 151).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лелікова С. О. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Як на підставу заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорювані нею договори купівлі-продажу вона уклала під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на момент укладення оспорюваного правочину вона була людиною похилого віку, проживала одна та за станом здоров`я потребувала фізичної і фінансової допомоги.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.