ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 161/14919/22
провадження № 61-8046св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі:Обслуговуючий кооператив "ЖБК Еталон", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Рудської С. М., та постанову Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Еталон" (далі - ОК "ЖБК Еталон"), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про переведення боргу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоу серпні-вересні 2019 року йому стало відомо про існування в його сина ОСОБА_3 боргу на підставі розписки від 20 березня 2019 року, згідно з якою останній протягом 2018 року отримав від ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 309 840,00 грн для їх подальшої передачі ОК "ЖБК Еталон" на виконання умов договорів на пайову участь у будівництві квартири та гаража, які були укладені між ОК "ЖБК Еталон" та ОСОБА_2 . Вказані грошові кошти його син зобов`язався повернути ОК "ЖБК Еталон" до 31 грудня 2019 року.
У зв`язку з тим, що син ОСОБА_3 хворів на тяжке захворювання, 13 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2, ОК "ЖБК Еталон" укладено договір про переведення боргу, за умовами якого він фактично поручився перед кредитором виконати зобов`язання свого сина щодо повернення боргу.
Вказував на те, що у вказаний період його молодший син ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_6 хворіли на онкологічне захворювання, а старший син ОСОБА_3 також хворів вкрай тяжкою недугою, у зв`язку з чим усі сімейні кошти були залучені на лікування членів його сім`ї, а тому повернення боргу на той момент було неможливим.
Зазначав, що у зв`язку з хворобою членів його сім`ї він перебував у дуже тяжкому психоемоційному стані, що негативно вплинуло на рішення укласти договір про переведення боргу від 13 вересня 2019 року на вкрай невигідних умовах.
Вважав, що укладення оспорюваного правочину вчинено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, а тому його волевиявлення не може вважатися вільним і не відповідає його внутрішній волі.
Також вказував на те, що оспорюваний договір про переведення боргу від 13 вересня 2019 року всупереч вимогам статті 65 СК України був укладений без згоди його дружини.
Судовими рішеннями у справах № 161/20059/19 та № 161/2220/21 з нього на користь ОК "ЖБК Еталон" стягнуто заборгованість за оспорюваним правочином на загальну суму 359 840,00 грн, що свідчить про збільшення грошового зобов`язання відносно розписки, складеної 20 березня 2019 року його сином ОСОБА_3 . При цьому, зі змісту вказаної розписки йому взагалі не зрозуміло, навіщо ОСОБА_4 передавала ОСОБА_3 кошти для внесення у будівництво квартири та гаражу, якщо відповідно до договорів про пайову участь у будівництві, які були укладені між відповідачами, саме ОСОБА_2 повинна була внести такі кошти ОК "ЖБК Еталон", і останній нічого не заважало цього робити особисто.
Вважав, що договір про переведення боргу від 13 вересня 2019 року, укладений між ним та відповідачами у справі, підлягає визнанню недійсним на підставі статті 233 ЦК України (щодо вчинення правочину під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах), а також на підставі відсутності згоди іншого з подружжя на вчинення цього правочину.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір про переведення боргу, укладений 13 вересня 2019 року між ним, ОСОБА_2 та ОК "ЖБК Еталон".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2022 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 не довів обставин, вказаних у позові та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до малозначних.У позовній заяві, крім прохання визнати недійсним договір, містилося клопотання про виклик свідків для підтвердження обставин, наведених у позовній заяві.
При цьому у позовній заяві він не клопотав про розгляд цієї справи у спрощеному позовному провадженні.
Суди не дослідили причин укладення договору про переведення боргу, що є однією з істотних обставин недійсності цього правочину, що могли підтвердити свідки.
Крім того, у нього наявні сумніви у достовірності розписки, оригінал якої відсутній в матеріалах справи, у зв`язку з чим він заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про виклик свідків, витребування доказів та призначення експертизи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 січня 2017 року між ОК "ЖБК Еталон" та ОСОБА_2 укладено договір № 32 про пайову участь у кооперативі. Об`єкт будівництва, що становить предмет договору: нежитлове приміщення № 32 загальною площею 83,00 кв. м, розташоване на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1 . Вартість приміщення 747 000,00 грн.
19 липня 2018 року між ОК "ЖБК Еталон" та ОСОБА_2 укладено договір № 10Г про пайову участь у кооперативі. Об`єкт будівництва, що становить предмет договору гараж загальною площею до 20,00 кв. м, розташований на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Вартість приміщення 250 000,00 грн.
20 березня 2019 рокусином позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 власноручно складено розписку, відповідно до змісту якої протягом 2018 року він отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн та 109 840,00 грн для подальшої передачі до ОК "ЖБК Еталон", на виконання умов договорів про пайову участь в будівництві квартири та гаража, укладених з ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 зобов`язався грошові кошти у розмірі 200 000 грн та 109 840 грн передати у повному обсязі до 31 грудня 2019 року. ОСОБА_3 не зазначив особу, якій зобов`язується передати грошові кошти, однак вказана розписка була передана ним голові ОК "ЖБК Еталон" ОСОБА_7 .
Голова ОК "ЖБК Еталон" Берекета О. Б., прийнявши від ОСОБА_3 боргову розписку, згідно з якої останній зобов`язався грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн та 109 840,00 грн передати у повному обсязі до 31 грудня 2019 року, фактично визнав ОСОБА_3 боржником замість ОСОБА_2 та набув відповідне право вимоги від імені ОК "ЖБК Еталон".
Вказані грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн та 109 840,00 грн передавалися ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на виконання умов договорів про пайову участь в будівництві квартири та гаража в користь ОК "ЖБК Еталон" через ОСОБА_3, який на той час здійснював юридичний супровід справ ОК "ЖБК Еталон" та з яким у забудовника склалися трудові правовідносини.
ОСОБА_3 не виконав своє зобов`язання щодо передачі грошових коштів відповідно до складеної ним розписки від 20 березня 2019 року.
13 вересня 2019 року між ОСОБА_2 (боржник 1), ОСОБА_1 (новий боржник) та ОК "ЖБК Еталон" укладено договір про переведення боргу.
Згідно з умовами цього договору ОСОБА_2 є замовником квартири АДРЕСА_2, та вбудованого гаража у цьому ж будинку за цією ж адресою; борг ОСОБА_2 перед ОК "ЖБК Еталон" становить 359 840,00 грн, з яких борг за квартиру - 109 840,00 грн, борг за гараж - 250 000,00 грн; борг утворився через причини, які не залежали від ОСОБА_2, і виходять із потреби вирішити цей "казус" у спосіб та строки, які є прийнятні для сторін договору; ОСОБА_2 переводить на ОСОБА_1 свій борг перед ОК "ЖБК Еталон" на загальну суму 359 840,00 грн, з яких борг за квартиру - 109 840,00 грн, борг за гараж - 250 000,00 грн; ОК "ЖБК Еталон" надав згоду на переведення на ОСОБА_1 боргу на загальну суму 359 840,00 грн, з яких борг за квартиру - 109 840,00 грн, борг за гараж - 250 000,00 грн; ОСОБА_1 перевів на себе борг ОСОБА_2 на загальну суму 359 840,00 грн та зобов`язався погасити вказану заборгованість перед ОК "ЖБК Еталон" до 31 грудня 2020 року; ОСОБА_1 визнав, що приймає на себе борг добровільно, без будь-якого примусу з боку інших сторін договору і визнав, що борг, який утворився у ОСОБА_2 перед ОК "ЖБК Еталон" є наслідком прикрих обставин, за які він приймає на себе фінансові зобов`язання ОСОБА_3 (сина).
Підставою укладення договору про переведення боргу від 13 вересня 2019 року була неможливість виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань згідно з розпискою, складеної ним 20 березня 2019 року, а також наявне у нього тяжке захворювання, у зв`язку з чим батько останнього - позивач ОСОБА_1 прийняв на себе обов`язок щодо повернення боргу свого сина.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Частиною другою вказаної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами передніх інстанцій було порушено норми процесуального права, зокрема, справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, а не за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2022 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження визначено, що вказана справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.