Постанова
Іменем України
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 572/3927/21
провадження № 61-18512св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою адвоката Мазура Романа Володимировича як представника ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року у складі судді Ведяніної Т. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним і скасувати наказ відповідача про його відсторонення від роботи від 08 грудня 2021 року № 449; нарахувати та стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи та середній заробіток за час відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року до дня ухвалення рішення суду у справі.
Підставою позовних вимог ОСОБА_1 зазначав те, що він працює у виробничому структурному підрозділі "Локомотивне депо" Ковель" регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
У листопаді 2021 року відповідач - роботодавець грубо порушив його конституційні права, оскільки від нього вимагав медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, хоча ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, колективному договорі чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає.
Наказом відповідача від 08 грудня 2021 року № 449 його відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Позивач вважає цей наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки він порушує його право, гарантоване статтею 43 Конституції України, на працю та заробітну плату. Професія позивача, так само як і його місце роботи не входить до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Оскаржуваний наказ був винесений на підставі одного повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення його від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання ним медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Сарненський районний суд Рівненської області рішенням від 28 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відсторонення позивача від роботи ґрунтувалося на вимогах закону, здійснене в спосіб, передбачений законом, та за наявності на це правових підстав.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рівненський апеляційний суд постановою від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мазура Р. В. залишив без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.Зважаючи на відсутність можливості дистанційної роботи у зв`язку із специфікою цих трудових функцій, враховуючи факт, що характер роботи не виключає велику кількість соціальних контактів працівника на робочому місці, у спірних правовідносинах існувала об`єктивна необхідність вакцинації ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду,адвокат Мазур Р. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 та постановах Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 279/6727/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 180/364/22; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до невстановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суди не встановили жодних фактів, які підтверджували б нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, і те, що обіймаючи посаду машиніста тепловоза, він міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Укрзалізниця", учасників дорожнього руху тощо. Машиніст тепловоза здійснює керування тепловозом і в кабіні знаходиться сам. Відсторонення позивача від роботи та позбавлення на цей час заробітку відбулося лише тому, що він працював в АТ "Укрзалізниця", всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти СОVID-19. Відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що він створював загрози серед працівників чи населення, які вимагали б вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Укрзалізниця" на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Позивач не надав жодного документа щодо отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від СОVID-19 та довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Оскаржуваний наказ прийнято повноважною особою в межах компетенції, на виконання вимог чинного законодавства, з урахуванням всіх пов`язаних аспектів у сфері забезпечення стану здоров`я як особи позивача, так і інших осіб. Позивач не позбавлений був можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації. В законодавстві України немає норми, яка дозволяла б примусову вакцинацію, тому в разі відсутності вакцинації законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює у виробничому структурному підрозділі "Локомотивне депо Ковель" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на посаді машиніста тепловоза цеху експлуатації оборотного депо Сарни.
Наказом начальника депо виробничого структурного підрозділу "Локомотивне депо Ковель" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 08 грудня 2021 року № 449 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.
Наказом начальника депо ВСП "Локомотивне депо Ковель" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 01 березня 2022 року № 99-к призупинено дію наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та допущено до роботи з 01 березня 2022 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннючастково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ "Укрзалізниця".