ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 452/1674/22
провадження № 61-18160 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представника позивача - адвокат Бобак Оксана Богданівна,
відповідач - Воютицький заклад загальної середньої освіти I-III ступенів імені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області,
треті особи: Бісковицька сільська рада Самбірського району Львівської області, відділ освіти Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бобак Оксани Богданівни, на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. П., Копняк С. М. від 14 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Воютицького закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (далі- Воютицький ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського), треті особи: Бісковицька сільська рада Самбірського району Львівської області, відділ освіти Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, в якому, з урахуванням поданих 15 липня 2023 року уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати незаконним і скасувати наказ директора Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського від 30 травня 2022 року № 51/кп про звільнення його з посади сторожа у зв`язку із скороченням ставки;
- поновити його на посаді сторожа Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 362,07 грн за період з 31 травня 2022 року по день постановлення рішення у справі;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки в сумі 5 793,12 грн за період з 31 травня 2022 року
по 15 червня 2022 року;
- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 тис грн.
Позов мотивований тим, що 01 вересня 2000 року він прийнятий на посаду сторожа в Лютовиську загальноосвітню школу I-III ступенів, яка в подальшому реорганізована та перейменована у Воютицький ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського.
15 червня 2022 року відповідачем вручена йому трудова книжка, з якої йому стало відомо, що 31 травня 2022 року він звільнений з посади сторожа у зв`язку із скороченням ставки за пунктом 1 статті 40 КЗпП України на підставі наказу № 51/кп від 30 травня 2022 року.
Вважав своє звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області у складі судді
Кущ Т. М. від 28 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано наказ директора Воютицького ЗЗСО I-III ступенів
ім. Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 30 травня 2022 року №51/кп про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа у зв`язку зі скороченням ставки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді сторожа Воютицького ЗЗСО I-III ступенів
ім. Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області.
Стягнуто з Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2022 року
по 28 квітня 2023 року у розмірі 86 534,73 грн, за виключенням податків та зборів і загальнообов`язкових платежів.
Стягнуто з Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки з 31 травня 2022 року по 15 червня 2022 року у розмірі 5 793,12 грн.
Стягнуто з Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Стягнуто з Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря ДобровольськогоБісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 984,80 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 тис грн.
Стягнуто з Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря ДобровольськогоБісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області на користь держави судовий збір в розмірі 2 977,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі
ОСОБА_1 на посаді сторожа Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря ДобровольськогоБісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Акт від 31 березня 2022 року, підписаний директором Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Титар Н. Т., ЗДНВР ОСОБА_2, в. о. зав. філії Лютовиської початкової школи ОСОБА_3, секретарем ОСОБА_4, про те, що ОСОБА_1 31 березня
2022 року не з`явився для ознайомлення із попередженням про зміни істотних умов праці у зв`язку із скороченням посади сторожа Лютовиської початкової школи, не підтверджує належне ознайомлення і доведення до відома ОСОБА_1 попередження про наступне його звільнення у зв`язку із скороченням, як і Акт
від 31 травня 2022 року про належне ознайомлення і доведення до відома працівника наказу про звільнення. Інших документів, які б підтверджували належне ознайомлення чи доведення до відома ОСОБА_1 попередження про наступне звільнення з роботи у зв`язку із скороченням посади сторожа та про його ознайомлення з наказом про звільнення з посади сторожа, відповідачем не подано.
Суд першої інстанції вказав, що відповідач не повідомив ОСОБА_1 про скорочення посади сторожа з 31 травня 2022 року і його можливе звільнення
з 31 травня 2022 року, способом, який би виключав будь-які сумніви в обізнаності працівника з його майбутнім звільненням з роботи, а також не вручив йому наказ про звільнення від 30 травня 2022 року № 51/кп, способом, який би виключав будь-які сумніви в обізнаності працівника про його звільнення з роботи, що свідчить про те, що відповідачем не дотримано вимог статті 49-2 КЗпП України про персональне повідомлення працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
Судом враховано, що нормами КЗпП України не передбачено такої підстави як скорочення "ставки", яка вказана в наказі директора Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Титар Н. Т. від 30 травня 2022 року № 51/кп про звільнення ОСОБА_1 . При цьому, штатними розписами на 2021 рік та на
2022 рік підтверджується факт, що скорочення посади сторожа у Лютовиській початковій школі Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського не відбулось.
Обчисливши розмір середньої заробітної плати позивача перед звільненням, суд дійшов висновку, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
а саме за період з 31 травня 2022 року по 28 квітня 2023 року становить
86 534,73 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Крім цього, суд зазначив, що відповідач вручив позивачу трудову книжку серії
НОМЕР_1 не у день звільнення його з роботи 30 травня 2022 року, а 15 червня 2022 року, про що є відмітка у журналі обліку трудових книжок, відтак кількість днів за час затримки у видачі трудової книжки складає 16 днів, а сума середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки за період з 31 травня 2022 року по 15 червня 2022 року становить 5 793,12 грн.
Також, районний суд зазначив, що компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а має самостійне юридичне значення, тому, врахувавши судову практику,
а також конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 тис грн є таким, що відповідатиме завданим моральним стражданням позивача та буде достатнім для їх відшкодування.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, районний суд виходив із обґрунтованості доводів позивача та доведеності понесених ним витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу Воютицького ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області задоволено.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня
2023 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1
Компенсовано Воютицькому ЗЗСО I-III ступенів ім. Ігоря Добровольського Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 5 954,40 грн, сплаченого при поданні апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скорочення штату Лютовиської початкової школи - філії Воютицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Ігоря Добровольського відбулося із завчасним попередженням позивача (не менше ніж за 2 місяці), зокрема повідомлено, що вакантні посади, які б могли бути запропоновані для подальшого працевлаштування, відсутні. Позивач відмовився від підпису, про що складено відповідний Акт від 31 березня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 з березня 2022 року по час звільнення ходив на роботу, що підтверджується довідками про доходи, відтак не міг не знати про зміну істотних умов праці та майбутнє його вивільнення у зв`язку із скороченням відповідної посади.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що спосіб повідомлення працівника ОСОБА_1 про скорочення займаної ним посади та майбутнє вивільнення, а саме складання письмового попередження, а у зв`язку із відмовою ознайомитися з таким, складання відповідного акта, вказує на дотримання відповідачем при вивільненні ОСОБА_1 вимог частини другої статті 40 та статей 42, 49-2 КЗпП України, а саме його вчасно попереджено про майбутнє вивільнення та повідомлено про відсутність вакантних посад у роботодавця, які можуть бути запропоновані працівнику для подальшого працевлаштування.
Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання позивача на судову практику щодо можливості зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин в інший день не є релевантним для спірних правовідносин, оскільки звільнення позивача відбулося відповідно до вимог закону.
Таким чином, не можуть бути задоволені вимоги про стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральної шкоди, оскільки такі є похідними та можуть бути задоволені у випадку встановлення порушень трудових прав працівників, тобто при поновленні їх на роботі.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що з 15 липня 2021 року редакція частини п`ятої статті 235 КЗпП України не передбачає відповідальності за затримку видачі трудової книжки, натомість передбачено виплату працівникові середнього заробітку у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця, за весь час вимушеного прогулу, що вказує на безпідставність вимоги позивача та висновків суду першої інстанції в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бобак О. Б., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня
2023 року залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2024 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи № 452/1674/22 зі Самбірського міськрайонного суду Львівської області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бобак О. Б., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, належним чином не дослідив фактичні обставини у справі.
Зазначається, при звільненні ОСОБА_1 була порушена процедура звільнення його з роботи, а саме роботодавець не виконав свого обов`язку персонально попередити не пізніше як за 2 місяці про наступне звільнення, способом який би виключав сумніви у достовірному отриманні працівником такої інформації. При цьому, статтею 49-2 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця "про наступне вивільнення працівників персонально попередити не пізніше ніж за два місяці". Законодавство України передбачає необхідність персонального повідомлення, але не визначає форму та зміст персонального повідомлення, а також алгоритм доведення його змісту до працівника.
Зазначає, що КЗпП України чітко встановлює обов`язок роботодавця не намагатись повідомити працівника, а повідомити будь-якими засобами зв`язку.
У даному випадку акт про те, що ОСОБА_1 31 березня 2022 року не з`явився для ознайомлення із попередженням про зміну істотних умов праці у зв`язку із скороченням посади сторожа Лютовиської початкової школи не є доказом, що працівника було персонально повідомлено про відповідне вивільнення за два місяці, як цього вимагає частина перша статті 49-2 КЗпП України та лист Мінсоцполітики від 24 вересня 2019 року № 10/0/36-19. Аналогічно, акт від 31 травня 2022 року про те, що ОСОБА_1 31 травня 2022 року не з`явився для ознайомлення з наказом про звільнення у зв`язку із скороченням посади та для отримання трудової книжки, будучи попередженим в усній формі, також не є доказом ознайомлення і доведення до відома працівника наказу про звільнення.
Вказує, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 (провадження №61-1863 св 20) зазначено: "законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Водночас у разі виникнення трудових спорів власник повинен мати докази, що працівника було повідомлено про відповідне скорочення за два місяці. У зв`язку з цим попереджати працівника про наступне вивільнення доцільно в письмовій формі. Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці з одночасною пропозицією іншої роботи в розумінні статті 49-2 КЗпП України є надання працівникові можливості завчасно визначитися з майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу".
- у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі справа
№ 686/5292/21 (провадження № 61-721св22) зазначено: "Персональне попередження необхідно не тільки для забезпечення організації вивільнення працівників, а й для освідомлення працівником свого майбутнього становища щодо забезпечення роботою та джерелами для життя і можливого пошуку працівником іншої роботи самостійно. Під персональним попередженням про майбутнє звільнення слід розуміти не лише повідомлення, а достовірне отримання працівником такої інформації. Суд апеляційної інстанції встановивши, що повідомлення, направлене СТ "Домашній хліб" позивачем не отримано, зробив правильний висновок, що відповідач при звільненні позивача не виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо його працевлаштування, чим порушив право позивача на працю".
- у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження №61-10171св21) зазначено: "звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом".
- у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) вказано, що: "тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні".
- у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61 -2393св21) зазначено, що : "тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції".