ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 466/2801/20
провадження № 61-10787св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Львівська обласна прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року
у складі судді Ковальчука О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позов з урахуванням уточнень мотивований тим, що 26 квітня 2017 року
в приміщенні Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 був затриманий працівниками Служби безпеки України у Львівській області спільно з працівниками Прокуратури Львівської області за підозрою
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
27 квітня 2017 року ОСОБА_1 оголошено підозру в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
(далі - ЄРДР) за № 42017140000000134 від 21 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі УДПтСУ у Львівській області. На підставі частини третьої статті 183 КПК України, визначено заставу
в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 48 000,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 від посади тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника Шевченківського ВП -начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області.
Ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова,
а в подальшому і судді Шевченківського районного суду м. Львова, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, задовольнялись клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та відсторонення від посади, які завершилися 30 березня 2019 року згідно з ухвалою суду від
10 січня 2019 року.
22 серпня 2017 року до Шевченківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017140000000134, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада
2019 року у справі № 466/6101/17 (провадження 1-кп/466/82/19) кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42017140000000134, щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України, у зв`язку
з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Зважаючи на відмову від обвинувачення, перебування ОСОБА_1 під слідством і судом з 27 квітня 2017 року до 27 листопада 2019 року (2 роки,
7 місяців і 1 день - 31 місяць) є незаконним, і такими діями органи досудового розслідування завдали йому значної моральної шкоди. Позивач вказував, що така шкода повинна бути відшкодована за рахунок держави, оскільки за час перебування під слідством він був під постійним психологічним тиском, у зв?язку з чим значно погіршився стан його здоров`я. Він був вимушений звертатися до лікарів: невропатолога, кардіолога та вживати ліки, перебував на стаціонарному лікуванні. Крім того, він та його сім?я зазнали змін у щоденному житті.
Щодо завдання матеріальної шкоди позивач вказував, що у зв`язку
з незаконними діями правоохоронних органів він упродовж 23 місяців недоотримав щонайменше 3 859,78 грн щомісяця, що, у свою чергу, становить 88 774,94, грн. Крім того, у зв`язку з переслідуванням правоохоронними органами ОСОБА_1 був вимушений звернутись за допомогою до адвоката Яцишина О. В. та укласти угоду про надання правової допомоги,
у зв?язку з чим поніс витрати на правову допомогу в розмірі 26 000,00 грн на стадії досудового слідства та 26 000,00 грн на стадії судового слідства, що разом становить 52 000, 00 гривень.
ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, у розмірі 1 000 000,00 грн та матеріальну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, у розмірі 140 774,94 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в розмірі 140 774,94 грн та моральну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 10 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 під слідством перебував 2 роки 7 місяців і 1 день, тобто
31 місяць, у зв?язку з чим був відсторонений від роботи. Таким чином, розмір не отриманих ОСОБА_1 доходів становить 88 774,94 грн. Крім того, за час перебування під слідством позивач вимушений був звернутись за правовою допомогою, у зв?язку з чим витратив 52 000,00 грн. Вказані суми підлягають відшкодуванню. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керувався принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи
і не повинен призводити до її збагачення. Тому суд дійшов висновку, що за вказаних обставин відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн
є достатнім та обґрунтованим.
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Яцишина О. В. та Львівської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в розмірі 52 000,00 грн та моральну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 100 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, перебуваючи під слідством та судом, позивач отримував належну йому заробітну плату з усіма надбавками та виплатами, тому суд безпідставно стягнув на користь позивача 88 774,94 грн недоотриманої заробітної плати. Матеріалами справи підтверджено понесені ОСОБА_1 обґрунтовані витрати на правову допомогу, за якою він був вимушений звернутись під час перебування під судом і слідством у період з квітня 2017 року до грудня 2019 року, у розмірі
52 000,00 грн, які підлягають стягненню відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Взявши до уваги те, що позивач перебував під слідством 31 місяць, урахувавши вимоги розумності та справедливості відшкодування моральної шкоди, розмір якої має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинен призводити до збагачення позивача за рахунок Держави, та повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, у зв?язку з чим Україна зазнає колосальних фінансових збитків, а фінансування сектору безпеки і оборони на цей час має визначальне значення для держави Україна, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 липня 2023 року Львівська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року і постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що розмір заявлених витрат на правову допомогу в сумі 52 000,00 грн є неспівмірним, необґрунтованим обсягом виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, затраченим часом на виконання цих робіт (послуг), не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та повною мірою не підтверджується доказами. Щодо стягнення моральної шкоди заявник вказує, що у цій справі протиправність дій відповідача щодо позивача не підтверджена жодним доказом, що виключає можливість відшкодування моральної шкоди. Вказує, що розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Зазначення у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення про те, що кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 та
у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 200/8310/18.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Львова.
02 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Постанова Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення
з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 52 000,00 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
В іншій частині постанова Львівського апеляційного суду від 06 червня
2023 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1, обіймаючи посаду тимчасово виконувача обов`язків заступника начальника Шевченківського ВП - начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області, 26 квітня 2017 року був затриманий працівниками СБУ у Львівській області спільно з працівниками Прокуратури Львівської області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
27 квітня 2017 року старший слідчий другого слідчого управління Прокуратури Львівської області Стефанів Р. М. оголосив ОСОБА_1 підозру
у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 21 квітня 2017 року за
№ 42017140000000134, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою
з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі УДПтСУ у Львівській області. На підставі частини третьої статті 183 КПК України, визначено розмір застави - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 48 000,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 від посади тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника Шевченківського ВП - начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області.
У результаті проведення досудового розслідування 21 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 складено обвинувальний акт в порядку статті 291 КПК України у кримінальному провадженні від 21 квітня 2017 року № 42017140000000134, який скеровано до суду.
Постановою від 25 листопада 2019 року Прокуратура Львівської області відмовилась від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 у зв?язку із вжиттям усіх передбачених КПК України заходів з метою встановлення обставин кримінального провадження, а зібраних доказів недостатньо для обвинувачення в інкримінованому ОСОБА_1 злочині.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада
2019 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 21 квітня 2017 року за № 42017140000000134, щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.
Щодо стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями, та рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.