ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 754/644/21
провадження № 61-16783св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у складі судді Сенюти В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 28 березня 2019 року, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.
Указаною заявою відповідач підтвердив факт його повного інформування про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, однак своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, унаслідок чого станом на 15 листопада 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 253 206,58 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 207 925,44 грн, заборгованості за простроченими процентами - 45 281,14 грн.
З огляду на викладене АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором лише у розмірі 207 925,44 грн та судовий збір у розмірі 3 118,88 грн.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та зарахування безпідставно списаних коштів.
Зустрічний позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що, виходячи з наданого ним розрахунку боргу, неможливо встановити складові кредитної заборгованості, заявлені банком до стягнення.
Виходячи з розрахунку безпідставно списаних банком коштів з рахунку відповідача у розмірі 186 052,32 грн та суми, заявленої до стягнення у розмірі 207 925,44 грн, обґрунтованими є вимоги АТ КБ "ПриватБанк" лише в межах 21 873,12 грн.
ОСОБА_1 просив суд:
- зарахувати суму списаних грошових коштів з рахунку банку у розмірі 186 052,32 грн в заявлену АТ КБ "ПриватБанк" до стягнення суму, що становить 207 925,44 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суму у розмірі 21 873,12 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 207 925,44 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк", та, підписавши відповідну анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 15 листопада 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 253 206,58 грн.
З наявного у справі розрахунку заборгованості вбачається, що її облік банком здійснювався шляхом окремого обліку заборгованості за тілом кредиту та простроченою заборгованості за тілом кредиту, які у сумі визначають загальний розмір заборгованості позичальника.
Суд першої інстанції не вбачав підстав вважати недостовірним доказом паспорт споживчого кредиту, оскільки він особисто був підписаний відповідачем.
Наданий банком розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
24 листопада 2023 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково та стягнути на користь банку суму заборгованості у розмірі 21 873,12 грн, в іншій частині - відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить умов щодо розміру процентів, неустойки.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Таким чином, ні анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ні паспорт споживчого кредитування не надають підстав вважати, що позичальник ознайомлений з усіма умовами кредитування, включаючи відсотки та штрафи.
Крім того, інформація, зазначена у виписці, яку банк надав суду, не відповідає заявленій до стягнення сумі. ОСОБА_1 надав суду детальний розрахунок щодо заявлених банком сум, однак суди не навели у оскаржуваних судових рішеннях мотивів неврахування указаного розрахунку як доказу у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзиви на касаційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 березня 2019 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір
про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_2 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку
(а. с. 22, 23, т. 1).
До анкети-заяви банк додав Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Plation, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature; витяг із Умов та правил надання банківських послуг, які містяться у матеріалах справи (а. с. 27-69, т. 1).
Розмір кредиту, процентів за користування коштами та порядок їх нарахування у договорі не зазначено.
З довідки АТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за яким надано кредитну картку № НОМЕР_1, дата відкриття - 11 червня 2018 року, термін дії - 06/21 (а. с. 20, т. 1).
У зв`язку зі зміною інформації, що зазначена раніше в анкеті клієнта, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою від 03 травня 2018 року про актуалізацію відомостей щодо преміальної картки, в якій зазначив суму кредитного ліміту - 200 000 грн (а. с. 24, т. 1).
З довідки АТ КБ "ПриватБанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1, відомо про старт карткового рахунку № НОМЕР_1 . 03 липня 2019 року відбувалася зміна кредитного ліміту - встановлено кредитний ліміт 200 000 грн, а 06 серпня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн (а. с. 20, т. 1).
03 липня 2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту про ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраним кредитуванням.
АТ КБ "ПриватБанк" додано виписку за договором № б/н станом на 16 листопада 2020 року за період із 02 квітня 2018 року до 01 листопада 2023 року, яка містить відомості щодо наступних кредитних карток: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 (а. с. 10-19, т. 1).
Згідно з розрахунком банку за період з 03 липня 2019 року до 15 листопада 2020 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за договором від 28 березня 2019 рокуу розмірі 253 206,58 грн, з яких: 207 925,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 207 925,44 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 45 281,14 грн - заборгованість за простроченими процентами (а. с. 6-9, т. 1).
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають не в повній мірі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,
які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055
ЦК України).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору
та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти
(частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його
недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що уклало з ОСОБА_1 договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При підписанні анкети-заяви, ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що така заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на офіційному сайті банка www.privatbank.ua, складає між сторонами договір про надання банківських послуг, й те, що він зобов`язується виконувати його умови.
ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, унаслідок чого утворилась заборгованість.