ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 552/7011/22
провадження № 61-2109св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року в складі судді Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року між платформами Диканівська та Новосьолівська навпроти будинку АДРЕСА_1 стався наїзд електропоїздом "ЕР2Р", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 на її батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого останній загинув на місці події.
Електропоїзд "ЕР2Р" є джерелом підвищеної небезпеки та належить АТ "Українська залізниця".
Вказала, що відповідач не вжив усіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема, встановлення огорож, парканів, тощо, та недопущення тяжких наслідків у виді загибелі ОСОБА_3 на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався.
У зв`язку зі смертю батька вона зазнала сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушенні її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із загиблим, а тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини.
Враховуючи зазначене, позивач просила суд стягнути з АТ "Українська залізниця" на її користь моральну шкоду в розмірі 894 415 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
У задоволені решти позову відмовлено.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір за розгляд справи у розмірі 2 684,00 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року змінено рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 000,00 грн, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 800,00 грн замість 2 684,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що оскільки внаслідок вказаної транспортної події батько позивача загинув на місці через наїзд електропоїзда, який є джерелом підвищеної небезпеки, та належить АТ "Українська залізниця", тому саме відповідач повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки дочці загиблого.
Визначаючи розмір морального відшкодування, суди виходили із засад розумності та справедливості та врахували глибину і тривалість моральних страждань, які позивач зазнала внаслідок смерті свого батька, характер та тривалість її немайнових втрат та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, а також обставини загибелі батька позивача у зв`язку з його необережністю.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що визначений місцевим судом розмір моральної шкоди не в повній мірі відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивача, оскільки душевна травма останньої полягає саме у смерті близької їй людини - батька.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що фінансовий стан відповідача при визначенні розміру завданої шкоди смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки не береться судом до уваги, оскільки не є критерієм її визначення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У лютому 2024 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати в частині відмови у позові та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 372/3192/18, від 30 січня 2023 року в справі № 740/3561/21, від 27 травня 2021 року в справі № 910/702/17, від 21 червня 2022 року в справі № 599/645/21, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала про те, що рішення суду першої інстанції не містить посилань на те, що сума морального відшкодування стягнута без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Крім того, заявник не погоджується із оцінкою судами висновку експерта щодо розміру моральної шкоди, стягнутої на її користь. Вказала, що оскаржувані судові рішення не враховують положення чинного законодавства щодо необхідності належного обґрунтування факту спричинення та розміру моральної шкоди. Водночас при вирішенні справи судами не було враховано фінансовий стан відповідача.
У березні 2024 року від АТ "Українська залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що в ході досудового розслідування кримінального провадження, відкритого за фактом смерті батька позивачки, не було встановлено порушення працівниками залізничного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також вини локомотивної бригади у травмуванні вказаної особи електропотягом. Позивачка не надала належних та допустимих доказів в обґрунтування розміру завданої їй моральної шкоди та безпідставно посилалась на необхідність визначення її розміру з огляду на фінансовий стан відповідача.
Крім того, заявник подав клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 10 год 50 хв в районі роз`їзду 6-го км пілону № 2 між платформами Диканівська та Новосьолівська навпроти будинку АДРЕСА_2, власником якого є відповідач, під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3, 1937 року народження, який є батьком позивачки, внаслідок чого останній загинув на місці пригоди.
Аналогічні відомості встановлені у постанові про закриття кримінального провадження старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП в Харківській області Шоста О. В. від 15 березня 2018 року.
Подія трапилась на ділянці залізничного шляху, де є закруглення шляху та обмежена видимість для машиніста. Під час наїзду електропоїздом на пішохода ОСОБА_3, останній рухався по залізничній колії в попутному з електропоїздом напрямку. Перед наїздом на пішохода машиніст ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування, подав звуковий сигнал пішоходу, однак останній не відреагував, чим позбавив машиніста технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220000001466 від 15 листопада 2017 року, за ознаками частини третьої статті 276 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях машиніста ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення/
Згідно із протоколом службового розслідування при в.о. головного інженера моторвагонного депо м. Харкова Південної залізниці від 15 листопада 2017 року провини локомотивної бригади у складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_4 у травмуванні чоловіка електропоїздом "ЕР2Р", реєстраційний номер НОМЕР_1, 15 листопада 2017 року не вбачається.
Згідно із висновками залізнично-транспортних експертиз № 3884 та № 1024 в дорожньо-залізничній ситуації, що склалася, машиніст ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 . Дії машиніста ОСОБА_2 повністю відповідали Правилам технічної експлуатації залізниць України. Дії пішохода ОСОБА_3 не відповідали вимогам пункту 3 Правил поведінки громадян у частині заборони ходити по залізничних коліям особам, які не належать до працівників залізничного транспорту. Невідповідність дій пішохода ОСОБА_3 і стали причиною залізнично-транспортної пригоди.
Відповідно до висновку експерта № 2022/09/20 комплексного судово-експертного дослідження моральної шкоди потерпілого від 20 вересня 2022 року, складеного фахівцем у галузі психології, юриспруденції та математики ОСОБА_5, відповідно до якого події щодо загибелі батька є психотравмуючими для ОСОБА_1, останній завдана моральна шкода внаслідок смерті батька ОСОБА_3 . Моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнала ОСОБА_1 у зв`язку із смертю її батька внаслідок транспортної пригоди становить 894 415,00 грн в цінах на 01 серпня 2022 року.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі з огляду на таке.
Оскільки постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року змінено рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року в частині розміру морального відшкодування, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України в цій частині не перевіряється судом касаційної інстанції.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.
Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.
Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша-друга статті 11 Закону України "Про залізничний транспорт").
Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.
У той же час Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, заборонено підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння (пункти, 2.16, 2.19, 2.20).
Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Крім того слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.
Сторонами не оспорювалося, що рухомий потяг (залізничний рухомий склад) створює підвищену небезпеку для осіб, які перебувають поблизу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).