ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 462/2709/16-ц
провадження № 61-12867св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
за первісним позовом
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - друга Львівська державна нотаріальна контора,
та зустрічним позовом
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідачі - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова
від 05 грудня 2022 року у складі судді Румілової Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2023 року у складі колегії суддів:
Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - друга Львівська державна нотаріальна контора, про визначення частки у спільному майні та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3, після смерті якого він звернувся до нотаріуса
із заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку
АДРЕСА_1 .
3. Оскільки йому стало відомо, що до складу спадкового майна належить
і частина земельної ділянки під вказаним будинком, звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на це спадкове майно, однак нотаріус відмовила у видачі такого свідоцтва, оскільки земельна ділянка перебуває
у спільній сумісній власності і частка померлого не виділена.
4. Посилаючись на викладене, позивач просив суд визначити за
ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/2 частку у спільному сумісному майні, а саме - земельній ділянці, площею 0,0342 га, кадастровий номер 4610136300:04:012:0030 на
АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки.
Короткий зміст зустрічного позову
5. У серпні 2021 року (під час нового розгляду справи у суді першої інстанції) ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до
ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 174/325 частини земельної ділянки загальною площею
0,0325 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136300:04:012:0030, в розмірі згідно фактично встановленого порядку користування земельною ділянкою.
6. Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтований тим, що за життя
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках належала земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1, іншої домовленості між власниками щодо розміру часток не було встановлено.
7. Вказує, що після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщину у вигляді 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 вона прийняла на підставі заповіту.
8. Однак свідоцтво про право на спадщину було видано без врахування житлового будинку, позначеного в плані Аʼ-2, який введений в експлуатацію 09 грудня 1997 року.
9. Наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста від 09 грудня 1997 року № 1610/306-07 затверджено акт державної технічної комісії від 09 грудня 1997 року по готовність до експлуатації двоповерхової добудови до будинку АДРЕСА_1, здійсненої ОСОБА_4 на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації від 17 лютого
1997 року № 89.
10. Оскільки ОСОБА_4 шляхом добудови збільшила свою частку
в будинку АДРЕСА_1, проте не встигла узаконити добудову, вважає, що при визначенні часток земельної ділянки необхідно врахувати наявність вказаної добудови, яка була нею успадкована та якою вона володіє.
11. З урахуванням вказаних обставин їй належить 83/100 частин будинку,
а ОСОБА_1 відповідно 17/100, а тому в таких же частках їм належить
і земельна ділянка, однак вона погоджується на 174/325 частин земельної ділянки визначених у схемі поділу.
12. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 174/325 частин земельної ділянки загальною площею 0,0325 га за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610136300:04:012:0030, в розмірі згідно фактично встановленого порядку користування земельною ділянкою.
13. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня
2021 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
14. Заочним рішенням Залізничного районного суду міста Львова
від 21 березня 2018 року позов задоволено частково. Визначено, що
ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належала 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, площею 0342 га, кадастровий номер 4610136300:04:012:0030, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності відмовлено за безпідставністю.
15. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, тому необхідно визначити за ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 його частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.
16. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності за ОСОБА_1, суд виходив з того, що ОСОБА_1 може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі.
17. Постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року в частині площі земельної ділянки змінено, зазначено площу земельної ділянки
з кадастровим номером 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,0325 га замість 0,0342 га.
18. Змінюючи рішення суду, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції помилкового вказано площу спірної ділянки, яка становить 0,0325 га, а не 0,0342 га. В іншій частині апеляційний суд погодився
з висновками суду першої інстанції.
19. Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 рокукасаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
20. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суди належним чином не визначилися
з характером спірних правовідносин, не з`ясували фактичних обставин справи, не взяли до уваги доводи сторін щодо відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину та відступлення від рівності часток
у спадковому майні.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
21. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 05 грудня
2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки
від 23 січня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено, що
ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належала 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0325 га, кадастровий номер 4610136300:04:012:0030, на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки 0,0325 га, кадастровий номер 4610136300:04:012:0030, на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд. У зустрічному позові відмовлено.
22. Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов та відмовляючи
в зустрічному позові, виходив з того, що заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги є обґрунтованими, оскільки він має право як спадкоємець першої черги на спадкування майна померлого батька ОСОБА_3, а саме
на 1/2 частину спірної земельної ділянки, яка належала його батькові за життя та надавалась для обслуговування будинку, що виключає можливість задоволення зустрічного позову.
23. Постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 грудня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визначення, що ОСОБА_3, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, належала 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,342 га, кадастровий номер 4610136300:04:012:0030, на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову
в позові. В іншій частині рішення Залізничного районного суду міста Львова
від 05 грудня 2022 року залишено без змін.
24. Апеляційний суд вказав на неможливість визнання права власності за померлим ОСОБА_3, а в іншій частині погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. 25 серпня 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2023 року.
27. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.
28. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
29. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 642/3950/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 490/6406/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 466/9302/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. Вважає, що суди не врахували домовленість між колишніми співвласниками щодо фактичного поділу земельної ділянки, що виключає можливість застосування до спірних відносин загальних положень про рівність часток у праві спільної власності на земельну ділянку.
31. Вказує, що суди дійшли помилкового висновку, що добудова
є самочинним будівництвом, оскільки не звернули увагу на докази введення
будинку в експлуатацію.
32. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував статтю 42 ЗК України, яка регулює правовий режим земельних ділянок багатоквартирних будинків.
33. Звертає увагу, що фактично судами при прийнятті рішення про поділ земельної ділянки у рівних частинах враховано лише наявний на земельній ділянці житловий будинок під літ. А-1, при цьому не враховано наявність на спірній земельній ділянці будинку під літ. (Аʼ-2), площа якого більша від будинку під літ. А-1 та який збудований на земельній ділянці на законних підставах, прийнятий в експлуатацію та успадкований ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
34. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
35. Посилання в касаційній скарзі на те, що частки у праві власності на земельну ділянку не є рівними внаслідок проведеної померлою ОСОБА_4 . добудови вважає безпідставними, оскільки право на добудову не було зареєстроване. Натомість ОСОБА_2 самостійно, вже після смерті
ОСОБА_4 та оформлення спадщини проводила добудову і перебудову приміщеньпід літ. А-1 та Аʼ-2, без отримання дозвільних документів та згоди співвласника будинку ОСОБА_1 .
36. Право власності на будинок, позначений в плані літ. Аʼ-2 не визнавалось і не було зареєстровано ні за ким з учасників справи ні до самовільної добудови і з`єднання його з основним будинком, ні після.
37. Питання щодо зміни розміру часток в праві власності на будинок неодноразово розглядалось судами за позовними заявами ОСОБА_2, проте всі вони залишені без розгляду.
38. Включення до частки ОСОБА_2 певних приміщень будинку А-1 без відповідного висновку експерта щодо технічної можливості такого поділу
є безпідставним, незаконним та грубо порушує права іншого співвласника будинку.
39. Посилання ОСОБА_2 на схему поділу земельної ділянки в частках 151/325 і 174/325 вважає безпідставним, оскільки такі схеми складаються
у разі, якщо співвласники дійшли згоди щодо поділу ділянки в добровільному порядку.
Обставини справи, встановлені судами
40. Земельна ділянка, кадастровий номер 4610136300:04:012:0030, на
АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку від 02 вересня 1996 року серії ЛВ № 30905001.
41. Вказаний державний акт видано на підставі ухвали Львівської міської ради народних депутатів від 28 березня 1996 року № 352, згідно з якою
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку.
42. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
43. Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 03 червня 2014 року, після смерті ОСОБА_3, вбачається, що спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3, є ОСОБА_1, який успадкував 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
44. У свідоцтві зроблена відмітка про те, що це свідоцтво видано без врахування житлового будинку, позначеного в плані (Аʼ-2), який введено
в експлуатацію актом державної комісії від 09 грудня 1997 року, право власності на будинок (Аʼ-2) не виготовлялося.
45. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 26 червня
2014 року, спадкоємцем 1/2 частки житлового будинку
АДРЕСА_1, з врахуванням 1/2 у спадщині, від якої відмовився ОСОБА_6, після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_2 . У свідоцтві
також є відмітка про те, що воно видано без врахування житлового будинку, позначеного в плані (Аʼ-2), який введено в експлуатацію актом державної комісії від 09 грудня 1997 року, право власності на будинок (Аʼ-2) не виготовлялося.
46. Листом другої Львівської державної нотаріальної контори від 26 січня 2016 року № 99/02-15 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину земельної ділянкина АДРЕСА_1, оскільки державний акт виданий на праві спільної сумісної власності двом співвласникам, які померли, тому нотаріус не може визначити склад спадкового майна, а саме яка частка належала спадкодавцю, при цьому роз`яснено право звернутися до суду за визнанням права власності в порядку спадкування.
47. Схожого змісту відповідь надана нотаріусом 02 лютого 2016 року на заяву ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину на частину спірної земельної ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .