ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 947/23578/20
провадження № 61-15910св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Луняченка В. О., та постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою, вселення, розподіл особових рахунків та виселення невідомих осіб.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1, яка є комунальною власністю, в якій разом з ним зареєстровані, як мешканці, його мати ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3 . Однак він та члени його сім`ї, зокрема: син ОСОБА_3 ; дружина ОСОБА_4 ; син дружини ОСОБА_5, не можуть користуватись своїм правом на проживання у цій квартирі, так як ОСОБА_2 без його згоди здала квартиру в оренду, змінила замки та перешкоджає йому та членам його сім`ї у проживанні в спірній квартирі.
За для ефективного захисту своїх прав він вважав за необхідне встановити порядок користування спірною квартирою між ним, членами його сім`ї та ОСОБА_2, розділити особовий рахунок квартири для визначення відповідальності за отримані житлово-комунальні послуги кожного з наймачів та поновити його порушене право.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вселенні, проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 ;
- вселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 ;
- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у особисте користування ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до технічного паспорту від 17 березня 2021 року, житлову кімнату № 5, житловою площею 10,2 кв. м та житлову кімнату № 7, житловою площею 17,4 кв. м., з балконом площею 0,9 кв. м; залишивши у особистому користуванні ОСОБА_2 житлову кімнату № 2, площею 11,8 кв. м, з лоджією 1,4 кв. м, у загальному користуванні залишити коридор № 1, площею 1,7 кв. м, кухню № 8 площею 9,4 кв. м, комору № 6 площею 0,3 кв. м, туалет № 3 площею 1,2 кв. м, ванну № 4 площею 2,6 кв. м, вбудовану шафу № 6 площею 0,6 кв. м;
- розділити особовий рахунок квартири на два окремих особових рахунка у відповідності з порядком користування, розділивши при цьому оплату за площу особистого користування між особовими рахунками відповідно до частки кожного наймача, закріпивши один особовий рахунок на площу 48,9 кв. м за ОСОБА_1, а другий особовий рахунок на площу 18,3 кв. м за ОСОБА_2 ;
- виселити з квартири АДРЕСА_1 невідомих осіб, які не зареєстровані у вказаній квартирі та знаходяться у приміщенні незаконно;
- зобов`язати невідомих осіб, що знаходяться у квартирі, не чинити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у особисте користування ОСОБА_1 та його неповнолітньому сину ОСОБА_3, відповідно до технічного паспорту від 17 березня 2021 року, житлову кімнату № 5, житловою площею 10,2 кв. м та житлову кімнату № 7, житловою площею 17,4 кв. м з балконом площею 0,9 кв. м; залишивши у особистому користуванні ОСОБА_2 житлову кімнату № 2, площею 11,8 кв. м, з лоджією 1,4 кв. м.
У загальному користуванні мешканців квартири залишено коридор № 1, площею 1,7 кв. м, кухню № 8 площею 9,4 кв. м, комору № 6 площею 0,3 кв. м, туалет № 3 площею 1,2 кв. м, ванну № 4 площею 2,6 кв. м, вбудовану шафу № 6 площею 0,6 кв. м.
Вселено ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1, згідно визначеного порядку користування.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, згідно визначеного порядку користування, ОСОБА_1 та його неповнолітньому сину ОСОБА_3 .
Відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про вселення у дану квартиру інших членів його сім`ї, про виселення із квартири невідомих осіб та про поділ особових рахунків.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що права позивача порушені та підлягають захисту у спосіб, визначений позивачем, а саме шляхом вселення до спірної квартири та зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у здійсненні такого права, встановлення порядку користування квартирою.
Щодо позовних вимог про виселення невідомих осіб та їх зобов`язання не чинити перешкоди, суд вважав дані вимоги необґрунтованими, оскільки вони заявлені до невизначених осіб без урахування правової підстави їх знаходження у квартирі та неможливості застосування в даному випадку втручання у можливе право на проживання третіх осіб, які не залучені до розгляду цієї справи та не мають можливості скористатись правом на справедливий суду у розумінні доведеності суду легітимності їх знаходження у даному приміщенні.
Також суд вважав такими, ще не підлягають задоволенню, вимоги щодо розподілу особових рахунків. Рішенням суду визначений порядок користування квартирою, згідно якому позивачу, який є відповідальним наймачем квартири, у користування виділено значно більша площа квартири із недоведеністю наявності у квартирі інших споживачів послуг, так як сам позивач стверджує, що відповідачка у спірній квартирі не мешкає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що у 2008 році ОСОБА_1 добровільно залишив спірну квартиру, вивіз всі свої речі та тривалий час проживав разом із своєю сім`єю в іншому місці. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 були створені якісь перешкоди для проживання в спірній квартирі, або існували якісь інші причини, у зв`язку з якими він був вимушений переїхати із цієї квартири.
Отже, суди попередніх інстанцій мали можливість зробити висновок про те, що ОСОБА_1 претендує на вселення до житла, право на користування яким він втратив відповідно до вимог статті 71 ЖК України, оскільки протягом більше як шести місяців не проживав у спірній квартирі без поважних причин.
Підставою касаційного оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 01 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 515/351/15-ц (провадження № 61-28157св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ричков М. Ю. через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У листопаді 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_2 процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до довідок голови об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Невський 43" від 26 жовтня 2019 року та від 16 листопада 2020 року в квартирі АДРЕСА_1, яка є комунальною власністю, зареєстровані з 13 лютого 2003 року ОСОБА_1, як відповідальний наймач, з 27 лютого 2018 року його неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та з 03 червня 1985 року ОСОБА_2 .
З копії контрольного талону до ордера № 209 серії ПР від 18 березня 1977 року, виданого на ім`я ОСОБА_6 на підставі рішення Приморської районної ради від 18 березня 1977 року № 147, та відомостей про смерть ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, вбачається, що ОСОБА_1, який є онуком ОСОБА_6, став відповідальним наймачем після зміни договору найма у зв`язку зі смертю колишнього наймача ОСОБА_6 .
ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 20 грудня 2013 року серії НОМЕР_2, та разом з ними проживає син дружини - ОСОБА_5, 2005 року народження.
За результатами розгляду матеріалів за зверненням 10 червня 2020 року ОСОБА_1 щодо неправомірних дій квартирантів, Київським відділом поліції м. Одеси Головного управління Національної поліції в Одеській області складено довідку, що в квартирі АДРЕСА_1 мешкають квартиранти, які знаходяться в цій квартирі за домовленістю із ОСОБА_2 .
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого 17 березня 2021 року ТОВ "Консалт Плюс Інжинірінг", з урахуванням інформації про технічний стан квартири станом на 04 лютого 2016 року, трьохкімнатна квартира, загальною площею 67,2 кв. м, житловою площею 39,4 кв. м, розташована на 9-му поверсі багатоквартирного будинку, складається з: 1) коридору площею 11,7 кв. м; 2) житловою кімнати площею 11,8 кв. м; 3) туалету площею 1,2 кв. м; 4) ванної кімнати площею 2,6 кв. м; 5) житлової кімнати 10,2 кв. м; 6) вбудованої шафи площею 0,6 кв. м; 7) житлової кімнати 17,4 кв. м; 8) кухні площею 9,4 кв. м; 10) лоджії площею 1,4 кв. м, яка примикає до кімнати площею 11,8 кв. м; 11) балкону площею 0,9 кв. м, який примикає до кімнати площею 17,4 кв. м.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.