ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5094/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
про повернення апеляційної скарги
за позовом Національного заповідника "Києво-Печерська лавра"
до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України
про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог, зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
1.1. Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви про усунення перешкод у користуванні майном.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є балансоутримувачем державного майна, визначеного в Договорі № 2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями від 19.07.2013. Вказував на те, що строк дії вказаного договору закінчився, проте відповідач створює перешкоди у реалізації права позивача щодо користування цим майном.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі № 910/5094/23 позов Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви задоволено повністю. Зобов`язано відповідача усунути перешкоди Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра" у користуванні нерухомим майном.
1.4. Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Скаржник) адвокатка Кацюба А.Є. вважаючи, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та обов`язки Скаржника, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд поновити процесуальний строк на подання скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі №910/5094/23, скасувати оскаржуване рішення, провадження у справі закрити.
До апеляційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
1.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 Скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу залишено без руху та надано час для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.
Вказану ухвалу 16.10.2023 направлено Скаржнику.
1.6. Так як ОСОБА_1 вказані судом недоліки апеляційної скарги не усунуто, ухвалою від 21.02.2024 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідно до статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернув Скаржнику.
1.7. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її у касаційному порядку.
2. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
2.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити матеріали справи до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
2.2. При цьому Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21, від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" не лише до позивачів, а і до інших учасників справи.
2.3. ОСОБА_1 також заявляє клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з вищевикладеного питання.
2.4. Касаційне провадження відкрито Верховним Судом 28.03.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2.5. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі.
2.6. Міністерство культури та інформаційної політики України у наданому Суду відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні.
2.7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та направити матеріали справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
3. Позиція Верховного Суду
3.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
3.2. Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
3.3. Відповідно до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
3.4. Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
3.5. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може відстрочити сплату судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
3.6. Оскільки процесуальний закон не містить вимог до заяви про зменшення/звільнення від сплати судового збору, клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом.
3.7. При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
3.8. Отже суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінено судом на підставі наданих доказів.
3.9. З урахуванням вказаних норм судом апеляційної інстанції при винесенні ухвали від 11.10.2023 про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору виснувано, що законодавчо закріплене положення про відстрочення, розстрочення або зменшення розміру судового збору чи звільнення від його сплати можливе за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, і таке зменшення статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачене лише для позивача. А враховуючи, що Скаржник статусу позивача у даній справі не має, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення його клопотання.
3.10. Оскільки упродовж тривалого часу недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 усунуті не були, судом апеляційної інстанції 21.02.2024 винесено ухвалу про повернення апеляційної скарги, яку він оскаржив до Верховного Суду з урахуванням ухвали від 11.10.2023.
3.11. З наведеного вбачається, що судом апеляційної інстанції Скаржнику було надано достатньо часу для виконання ухвали, при цьому також враховано, що ухвала своєчасно направлена на адресу ОСОБА_1 .
3.12. За вимогами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
3.13. Згідно із статтею 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
3.14. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті четвертої цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
3.15. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.10.2023.
3.16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
3.17. Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
3.18. Частина четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.19. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
3.20. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
3.21. Таким чином, ОСОБА_1 та його представник не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним апеляційної скарги як в передбачений процесуальним законодавством спосіб, так і з використанням відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими їм процесуальними правами.
3.22. Відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
3.23. Частиною шостою статті 260 та частиною третьою статті 262 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про відкриття апеляційного провадження у справі, про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
3.24. Оскільки всупереч вказаним вимогам закону ОСОБА_1 не усунуто недоліки, визначені ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023, суд дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги заявнику.
3.25. Щодо висновків апеляційного суду про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору колегія суддів звертає увагу на наступне.
3.26. Згідно постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21, на яку посилається Скаржник як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" від 20.02.2014). Враховуючи наведене, відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом. Тобто за вказаних обставин, з метою забезпечення права особи на судовий захист стаття 8 Закону України "Про судовий збір" може бути застосована за аналогією закону до іншої сторони спору (частина дев`ята статті 10 Цивільного процесуального кодексу України).