ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1812/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Чорний І. В.,
відповідача - Харцизова Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (судді: Тихий П. В. - головуючий, Плахов О. В., Терещенко О. І.) та рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 (суддя Новікова Н. А.)
у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту"
про стягнення 4 273 771,04 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У травні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту") про стягнення штрафних санкцій у сумі 4 273 771,04 грн, з яких: подвійна облікова ставка Національного банку України (далі - НБУ) у сумі 1 561 369,86 грн, інфляційні нарахування у сумі 519 518,99 грн, пеня 3 % річних - 93 682,19 грн, пеня 0,1 % - 951 200,00 грн, пеня 7 % - 1 148 000,00 грн, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 15.07.2022 № 310-22 на закупівлю окулярів-масок захисних балістичних (далі - спірний договір, договір від 15.07.2022 № 310-22), нарахованих відповідно до пунктів 7.2 та 7.5 укладеного між сторонами договору від 15.07.2022 № 310-22.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 526, 530, 611, 625, 629, 655, 662, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 231, 265 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що термін поставки за умовами укладеного між сторонами договору (з урахуванням додаткової угоди від 22.08.2022 № 1) було встановлено до 15.10.2022, однак фактична поставка товару була здійснена відповідачем з порушенням строків, а саме 12.12.2022, що підтверджується видатковою накладною. Отже, відповідачем порушено умови договору щодо належного та своєчасного здійснення поставки.
1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" просило відмовити у її задоволенні, вважаючи, що до спірних правовідносин положення пункту 7.5 договору та норм законодавства, що встановлює можливість застосування санкцій за порушення з боку відповідача строку поставки є безпідставним, з огляду на те, що такий механізм, передбачений договором виключно у випадку розірвання договору та отримання відповідачем вимоги із повернення суми попередньої оплати. Оскільки товар отримано позивачем у повному обсязі, то безпідставним є вимога позивача про стягнення коштів.
1.4. У липні 2023 ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" подало клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому відповідач з посиланням на статтю 233 Господарського кодексу України та частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України просив суд зменшити розмір передбачених договором від 15.07.2022 № 310-22 штрафних санкцій, а саме пені 0,1% та штрафу 7 % на 90 % від заявленого у позові розміру - до 209 920,00 грн (пеня 0,1% - 95120,00 грн.; штраф 7% -114800,00 грн.).
Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилався на те, що товариство є стратегічно важливим підприємством, яке виконує замовлення для держави під час воєнного стану і в період виконання договору від 15.07.2022 № 310-22 виникли обставини непереборної сили, які суттєво вплинули на строки виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, що підтверджується сертифікатом Торговельно-промислової палати України (далі - ТПП України) від 19.04.2023 № 3200-23-1875.
Відповідач вказував на те, що нараховані позивачем штрафні санкції є досить великими і стягнення такої значної суми з товариства призведе до зупинення його діяльності. Згідно з фінансовою звітністю товариства господарська діяльність відповідача не є прибутковою. При цьому позивач не зазнав жодних збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки за договором, а незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.
1.5. Військова частина НОМЕР_1 заперечувала проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, вказуючи на недобросовісність відповідача та нехтування договірними відносинами, істотне прострочення поставки товару на 58 днів, ігнорування відповідачем претензій позивача під час досудового врегулювання спору, ігнорування позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження з надсиланням відзиву лише понад 30 календарних днів.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, у позові відмовлено частково, стягнуто з ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" на користь Військової частини НОМЕР_1 штрафні санкції за договором від 15.07.2022 № 310-22 у сумі 1 049 600,00 грн, а також 31 488,00 грн витрат зі сплати судового збору.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що оскільки відповідач прострочив поставку товару за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог статті 624 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України та пункту 7.2 договору підлягає стягненню пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) щодо яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 7 % за прострочення понад 30 днів, а саме 951 200,00 грн пені та 1 148 000,00 грн штрафу.
Разом з тим суди дійшли висновку про те, що замовник не реалізував свого права на розірвання договору з постачальником, а тому у позивача не виникло грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати на умовах, встановлених договором, отже і притягнення відповідача до відповідальності на підставі пункту 7.5 договору є безпідставним, а тому суди дійшли висновку, що вимоги про стягнення 1 561 369, 86 грн пені, 519 518,99 грн інфляційних та 93 682,19 грн 3% річних задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суди дійшли висновку про часткове його задоволення та зменшенням розміру штрафних санкцій на 50 %.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, Військова частина НОМЕР_1 у касаційній скарзі просить судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження посиланням на пункт 4 частини 2 статті 287 та пункти 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на таке.
3.1.1. Скаржник, вказуючи на порушення судами пункту 3 частини 2 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, ухвалено з помилковим встановленням обставин, а саме зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % дало підставу відповідачу уникнути відповідальності, у той час як ним не було надано сертифікат ТПП України у порядку, передбаченому розділом 9 договору, що призвело до істотного порушення норм матеріального права, а саме статті 617 Цивільного кодексу України стосовно підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Заявник зазначає, що касаційна скарга подається у зв`язку із необґрунтованим відхиленням судом клопотання позивача, заявленого з приводу неприйняття до розгляду відзиву відповідача внаслідок пропуску строку його подання.
3.1.2. Щодо підстав оскарження, передбачених у пункті 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, то скаржник вказує на те, що судові рішення ухвалені з урахуванням недопустимих доказів, що мають суттєве значення оскільки судом першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, порушено порядок прийняття до розгляду процесуальних документів, а саме відзиву на позовну заяву, розгляд якого здійснено судом окремо без виклику сторін та без урахування відповіді на відзив.
3.1.3. Скаржник також вважає, що суди порушили норми матеріального права стосовно належного виконання зобов`язань за договором та не врахували, що статтею 617 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а статтею 625 Цивільного кодексу України не передбачено підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі судові рішення у справі, вказуючи на необґрунтованість посилань скаржника на пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що клопотання, на яке посилається скаржник, не є клопотанням про витребування, дослідження або огляд доказів, або іншим клопотанням (заявою) щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. По суті така заява позивача є запереченням щодо долучення до матеріалів справи відзиву відповідача.
Відповідач наголошує, що суди не застосовували до спірних правовідносин положення статті 617 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності, а дійшли висновку про наявність підстав для застосування положень статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Посилання скаржника на відсутність сертифікату ТПП України також є безпідставними, оскільки в матеріалах справи такий сертифікат наявний і був наданий відповідачем не в порядку, передбаченому умовами розділу 9 договору, як вважає позивач, а як доказ на підтвердження причин неналежного виконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, а не для звільнення від відповідальності за статтею 617 Цивільного кодексу України.
Стосовно доводів заявника касаційної скарги щодо порушення судами пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, відповідач акцентує увагу на тому, що скаржником не зазначено в чому саме полягає недопустимість доказів та яких саме.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального права, на думку відповідача, також є необґрунтованими.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Судами попередніх інстанцій установлено, що 15.07.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (постачальник) було укладено договір № 310-22 на закупівлю окулярів-масок захисних балістичних, вид 1, за рахунок коштів резервного фонду, за умовами пункту 1.1 якого сторони домовились, що постачальник зобов`язується передати у власність замовнику товар - окуляри-маски захисні балістичні, вид 1 (код ДК 021:2015-35810000-5) у кількості, в асортименті та за цінами згідно зі специфікацією (додаток 1), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.
Згідно зі специфікацією постачальник зобов`язався поставити товар відповідної назви у кількості 10 000 штук за ціною 1640,00 грн за штуку, на загальну суму 16 400 000,00 грн.
За змістом пунктів 4.1 та 4.2 договору визначені умови оплати, а саме передбачено, що оплата товару проводиться у національній валюті України. Розрахунок за товар здійснюється у такому порядку: попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості товару здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання договору на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури; перерахування 50% від загальної вартості товару (остаточний розрахунок) замовником здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару на умовах розділу 5 договору на підставі накладної.
Відповідно до пункту 5.1 кінцевий термін поставки товару до 23.08.2022, але у будь-якому випадку до кінця дії правового режиму воєнного стану.
Між сторонами 22.08.2022 укладено додаткову угоду № 1 згідно з якою сторони змінили кінцевий строк поставки товару і встановили його до 15.10.2022.
Суди установили, що як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 26.07.2022 замовник здійснив передплату за товар у розмірі 8 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.07.2022 № 1312.
З матеріалів справи також убачається, що фактична поставка товару в повному обсязі здійснена відповідачем 12.12.2022, що підтверджується видатковою накладною від 12.12.202 № РН-000104 та не заперечується відповідачем у справі, тобто з порушенням терміну поставки.
14.12.2022 згідно з платіжним дорученням № 1312 позивачем перераховано 8 200 000,00 грн за договором від 15.07.2022 № 310-22.
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" штрафних санкцій за договором від 15.07.2022 № 310-22 у розмірі 4 273 771,04 грн, а саме на підставі пункту 7.2 нараховано до стягнення пеня у сумі 951 200,00 грн та штраф у сумі 1 148 000,00 грн, а також на підставі пункту 7.5 договору позивачем нараховано 1 561 369,86 грн пені, 519 518,99 грн інфляційних нарахувань, 93 682,19 грн 3% річних.
4.4. Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 вказаного Кодексу якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті статі 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 712 зазначеного Кодексу встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.
За змістом частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
4.5. Суди попередніх інстанцій, здійснюючи судовий розгляд справи, установили обставини про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" пені у сумі 951 200,00 грн та штрафу у сумі 1 148 000,00 грн, нарахованих на підставі пункту 7.2 договору від 15.07.2022 № 310-22.
Судові рішення в цій частині учасниками справи не оскаржуються.
4.6. Разом з цим, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" пені, інфляційних та річних втрат, нарахованих позивачем на підставі пункту 7.5 договору від 15.07.2022 № 310-22.
Відповідно до пункту 7.5 договору від 15.07.2022 № 310-22 у випадку перерахування замовником на умовах передплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 робочих днів замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що в постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання. Постачальник у відповідності до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передплати, а також у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та три річних від простроченої суми.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що зі змісту пункту 7.5 договору вбачається, що відповідальність постачальника у виді нарахування йому пені, інфляційних та річних, виникає лише у разі неповернення замовнику суми попередньої оплати у випадку реалізації останнім права на розірвання договору за його ініціативою у зв`язку із невиконанням постачальником зобов`язань з поставки товару.
Проте суд установив, що матеріали справи свідчать про те, що замовник не ініціював питання про розірвання договору з постачальником, відповідного повідомлення (письмової вимоги) постачальнику не направляв, натомість замовник прийняв від постачальника виконання за договором у повному обсязі та без будь-яких зауважень шляхом приймання товару за відповідною видатковою накладною.
Отже, суд дійшли висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення нарахованих на підставі пункту 7.5 договору від 15.07.2022 № 310-22 штрафних санкцій, установивши обставини стосовно того, що відповідальність постачальника можливо застосувати на підставі цього пункту договору виключно у випадку розірвання договору за ініціативою замовника і виникнення у позичальника грошового зобов`язання по поверненні суми попередньої оплати.
4.7. Під час розгляду справи ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" подало клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, передбачених договором від 15.07.2022 № 310-22, заявлених до стягнення позивачем на 90 % до 209 920,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначено, що положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
У пунктах 7.22.-7.30. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке:
"7.22. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
7.23. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).