ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1651/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Баранова В.І.,
відповідача - Пашковський А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області
на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області
у складі судді Коваленко Н.М.
від 05.10.2023 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мороз В.Ф., Коваль Л.А., Чередко А.Є.
від 15.02.2024
за позовом Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області
до Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання"
про визнання правочину недійсним.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Комунальне підприємство "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" про:
- визнання недійсним договору поставки товару № 1603 від 16.03.2020, укладеного між Комунальним підприємством "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання";
- у порядку проведення двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсним договору поставки товару № 1603 від 16.03.2020, укладеного між Комунальним підприємством "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" стягнути з Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" на користь Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області - 4 195 556,95 грн вартості Човна - "комбайну для скошування водної рослинності Worker Machines DF 950 (код ДК 021:2015 - 34520000-8- Човни)";
- у порядку проведення двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсним договору поставки товару № 1603 від 16.03.2020, укладеного між Комунальним підприємством "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" зобов`язати Комунальне підприємство "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області повернути Приватному підприємству "Підйомно-транспортне обладнання" Човен - "комбайн для скошування водної рослинності Worker Machines DF (код ДК 021:2015 - 34520000-8 - Човни)";
- стягнення з відповідача понесених судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.02.2023 матеріали справи № 917/1651/22 за позовною заявою Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" про визнання правочину недійсним направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Кіровоградської області.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2023 у справі №917/1651/22 у задоволенні позову відмовлено.
У зазначеному рішення Господарський суд Кіровоградської області також зазначив, що судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 11:00 - 28.06.2023. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Кіровоградської області за адресою: 25022, м. Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, в залі судових засідань № 206.
14 червня 2023 року до Господарського суду Кіровоградської області від відповідача надійшла заява № 14/06-1 від 14.06.2023, в якій останній просить стягнути з Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.
2. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Додатковим рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2023 у справі № 917/1651/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2024, стягнуто з Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- проаналізувавши надані представником відповідача в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважає, що заявлені витрати на суму 60 000,00 грн є підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), відповідають критерію розумності їх розміру;
- позивачем не доведено неспівмірності цих витрат, жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, позивачем не наведено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- суди попередніх інстанцій застосували норми статей 74, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 905/2371/21 та від 15.11.2023 у справі № 308/7190/21;
- Господарським судом Кіровоградської області не забезпечено участь представника позивача у судовому засіданні 05.10.2023; у матеріалах справи відсутні докази того, що суд під час проведення судового засідання 05.10.2023 здійснив запрошення представника Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також докази того, що існувала технічна неможливість такої участі, переривання або відсутність інтернет-зв`язку, натомість в протоколі судового засідання від 05.10.2023 та рішенні від 05.10.2023 є відмітка, що представники сторін у судове засідання не з`явилися. Скаржник вважає, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення позбавив можливості сторону реалізувати надані їй законом процесуальні права, тощо.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Здійснюючи, в межах доводів та вимог касаційної скарги позивача, перегляд оскаржуваного судового рішення, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування, з огляду на таке.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19,