ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/665/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Фермерського господарства "Рисовський"
на рішення Господарського суду Львівської області
від 07.06.2023
у складі судді: Бортник О.Ю.,
на постанову Західного апеляційного господарського суду
від 22.08.2023
у складі колегії суддів: Галушко Н.А. (головуючий), Желіка М.Б., Орищин Г.В.,
за позовом Фермерського господарства "Рисовський"
до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області
про стягнення моральної шкоди 562 800,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. Фермерське господарство "Рисовський" (далі - ФГ "Рисовський", позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області 562 800,00 грн. завданої моральної шкоди.
1.1. Позивач посилався на те, що відповідач не виконав рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79, яке набрало законної сили. Водночас надмірна тривалість невиконання відповідачем судового рішення завдала позивачу душевних страждань, а відтак й моральної шкоди. Розмір завданої моральної шкоди за період з 2010 року по 2016 рік (84 місяці) позивач оцінює у 562 800,00 грн., виходячи з 6 700,00 грн. мінімального місячного розміру заробітної плати. Правовою підставою своїх позовних вимог позивач визначив статті 16, 22, 23. 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення місцевого суду
2. Рішенням від 07.06.2023 Господарський суд Львівської області у задоволенні позову ФГ "Рисовський" (код ЄДРПОУ 19324981) до Солонківської сільської ради (код ЄДРПОУ 04369699) відмовив повністю.
2.1. Суд першої інстанції встановив, що на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 31.12.2020, яка набрала законної сили, відповідач набув правового статусу боржника у виконавчому провадженні ВП № 36443777 з примусового виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994.
2.2. З цього часу на відповідача, в силу частини другої, п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", покладається обов`язок щодо виконання ним згаданого рішення суду у справі № 5/79.
2.3. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що не вчинення відповідачем протягом 2010-2016 років дій з виконання рішення суду у справі № 5/79 не є неправомірним, оскільки обов`язок з виконання рішення суду покладався на інших юридичних осіб.
2.4. Суд першої інстанції зазначив, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 у справі № 914/1109/19, на яке посилається позивач, стосувалось визнання порушеним права позивача протиправною бездіяльністю Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, а не Солонківської сільської ради.
2.5. Крім того, постановою Західного апеляційного суду від 15.11.2021 у справі № 914/2546/20, яка набрала законної сили, встановлено факт протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по виконанню дубліката наказу Господарського суду № 5/79 від 13.10.1994, який видано на виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994 (з урахуванням ухвали від 04.09.1996).
2.6. Суд встановив, що предметом позову у справі № 914/2546/20 було стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу невиконанням наказу № 5/79, за період з 1994 року по 2020 рік.
2.7. Водночас, суди у зазначеній справі дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди за період з 1994 рік по 20.01.2012, оскільки за цей період моральна шкода (8000 євро) вже відшкодована позивачу рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (остаточне рішення від 20.01.2012).
2.8. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність на день вирішення справи судом порушення відповідачем права позивача на відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної впродовж 2010-2016 років. У матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем права позивача на своєчасне та повне виконання боржником рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79 в частині виділення позивачу 4 га землі із ділянки 17 га землі до 13.11.1994, яку додатково відведено Зубрянській сільській Раді в запас земель заготхудобовідгодівельного господарства "Львівське", тому суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
2.9. Також місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності та зазначив, що в силу приписів частини другої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутні також підстави для стягнення судового збору в дохід Державного бюджету.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
3. Постановою від 22.08.2023 Західний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі №914/665/23 залишив без змін; апеляційну скаргу ФГ "Рисовський" - залишив без задоволення.
3.1. Апеляційний господарський суд зазначив, що встановлені обставини спростовують твердження скаржника щодо завдання моральної шкоди особистим немайновим правам фермеру ОСОБА_1., оскільки моральна шкода, завдана внаслідок невиконання рішення суду у справі 5/79 в період з 2010 по 2016 роки відшкодована позивачу, що підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (остаточне рішення від 20.01.2012) та рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 у справі № 914/2546/20.
3.2. Також апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що в силу статті 257 Цивільного кодексу України відсутні підстави для застосування позовної давності.
3.3. Щодо посилання скаржника на неналежне повідомлення про час і день судових засідань 24.05.2023 та 07.06.2023, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом відкрито провадження у справі 27.03.2023 та призначено до розгляду на 01.05.2023, підготовче засідання відкладалось до 24.05.2023, розгляд справи по суті призначено на 07.06.2023 та в судовому засіданні оголошено вступну на резолютивну частини рішення у цій справі.
3.4. Разом з тим, позивач в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи (процесуальні документи надсилались судом на поштову та електронну адреси, зазначені позивачем у позовній заяві (а. с.1, 33, 54-56, 144-146). Крім того, процесуальні документи були внесені у Єдиний державний реєстр судових рішень.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
4. ФГ "Рисовський" 07.11.2023 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі № 914/665/23 Господарського суду Львівської області.
5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/665/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.11.2023.
6. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 витребувано з Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 914/665/23, розгляд питання щодо відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 відкладено до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.
7. 20.12.2023 на адресу Касаційного господарського суду на запит надійшли матеріали справи № 914/665/23.
8. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до положень статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
9. 20.02.2024, засобами електронного зв`язку, від заявника касаційної скарги, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29.01.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
10. Ухвалою від 12.03.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання ФГ "Рисовський" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задовольнив.
10.1. Поновив ФГ "Рисовський" строк на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження у справі № 914/665/23 за касаційною скаргою ФГ "Рисовський" на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023;
10.2. Ухвалив здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі № 914/665/23 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
11. Від представника Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області - адвоката Хом`яка О.Г. надійшов відзив на касаційну скаргу ФГ "Рисовський", в якій адвокат зазначив, що позивач обґрунтовує завдану моральну шкоду не фермерському господарству як юридичній особі, а як фізичній особі, безпідставно та необґрунтовано ототожнюючи себе з вказаною юридичною особою, будучи її засновником. Позивачу могла бути завдана моральна шкода у цій господарській справі виключно внаслідок приниження його ділової репутації, як юридичної особи. Факт невиконанням відповідачем рішення арбітражного за своєю суттю та змістом ніяким чином не вплинув та не міг вплинути на втрату ділової репутації позивача, тому моральна шкода не може бути завдана юридичній особі.
11.1. У відзиві також зазначено, що правонаступництво відповідачів у цій господарській справі має правове значення виключно до виконання обов`язку в натурі, визначеного рішенням арбітражного суду, а не відшкодування заданої моральної шкоди за попередній період, та ще й за дії чи бездіяльність інших осіб, оскільки згідно із частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Водночас відповідач жодним чином не міг вчинити дії, про бездіяльність яких зазначає позивач у позовній заяві та ще й у період з 2010 року по 2016 рік, коли відповідач, як юридична особа, був взагалі відсутнім.
11.2. Також у відзиві зазначено, що всупереч вимогам частин першої, другої статті 287 ГПК України, позивач, як особа що подала касаційну скаргу, не зазначив яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; не навів обґрунтованих мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; не зазначив про те, чи відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
12. Визначений автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи суддя Огороднік К.М. перебував у відпустці з 08.04.2024 по 12.04.2024 (наказ в. о. голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2024 № 102-кв).
12.1. З урахуванням положень Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, та з урахуванням обставин, зазначених у пунктах 6, 8, 12 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 9914/665/23 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (ФГ "Рисовський")
13. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що завдана особистим немайновим правам одноосібному власнику вже відшкодована рішенням господарських судів у справі №914/2546/20, оскільки у цій справі відшкодовано завдану моральну шкоду ФГ "Рисовський" як юридичній особі. Водночас, у зазначеній справі не йшлося про відшкодування немайнової особистої шкоди ОСОБА_1., який не надавав згоди і не уповноважував представляти свої інтереси до суду за захистом своїх особистих немайнових прав ФГ "Рисовський".
13.1. Також скаржник звернув увагу на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" відшкодував завдану моральну шкоду позивачу за період з 1994 року по 20.01.2012 по іншій земельній ділянці, а саме по земельній ділянці ДА 060378 Б, яка була надана у постійне користування у 1992 році.
13.2. Крім того, судом першої інстанції неправильно надана і досліджена оцінка доказів у зв`язку з розглядом справи за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що призвело до порушення його прав за статтями 42, 46 ГПК України.
13.3. Скаржник аргументував, що рішення господарського суду та постанова Західного апеляційного господарського суду про відмову відшкодувати завдану моральну немайнову шкоду згідно поданого розрахунку суперечить статті 56 Конституції України, статтям 23, 94, 1167, 1173, 1174 ЦК України, рішенню Конституційного Суду України від 30.05.2001 у справі №1-22/2001р, а також статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи відповідача
14. Доводи Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області наведені в пунктах 11 -11.2. цієї Постанови.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
15. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
18. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів, зазначених в пунктах 13 - 13.3. описової частини цієї постанови.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
19. За змістом доводів касаційної скарги, ФГ "Рисовський" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо відмови у визнанні позовних вимог про стягнення моральної шкоди за період з 2010 року по 2016 рік (84 місяці) в розмірі 562 800,00 грн., завданій особистим немайновим правам одноосібного власника ОСОБА_1 .
20. У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
21. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
22. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
23. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
24. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
25. Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.
26. Релевантність цього визначення для врахування у правовідносинах із відшкодування шкоди підтверджується, зокрема, висновками щодо застосування цієї норми Закону у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі № 910/18745/21, від 09.03.2023 у справі № 910/17451/21 і суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від такого тлумачення норми.
27. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
28. Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.