ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 640/8137/20
касаційне провадження № К/990/31367/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пилипенко О.Є.; судді - Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.)
у справі № 640/8137/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОТЕХСОМ"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІОТЕХСОМ" (далі - ТОВ "ВІОТЕХСОМ"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 січня 2020 року № 00000480502, від 16 січня 2020 року № 0000594207, від 16 січня 2020 року № 0000604207.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 18 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив повністю, зазначивши, що факт порушення платником вимог податкового законодавства підтверджується серед іншого, показаннями свідків - головних державник ревізорів-інспекторів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та висновком судового експерта Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро судових експертиз" Шатохіної Олександри Іванівни від 24 червня 2019 року № 06/19.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову з огляду на те, що висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 13 грудня 2019 року № 226/26-15-05-02-02/36546976, про обсяг (368 договорів) та вартість (на загальну суму 76920000,00 грн) наданих ТОВ "ВІОТЕХСОМ" послуг за період 2015 - 2017 роки підтвердити не видається за можливе, що вказано, зокрема, у висновку судової економічної експертизи Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" від 29 серпня 2022 року № 16900. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про порушення відповідачем строку проведення перевірки.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що позиція контролюючого органу ґрунтується на дослідженні документації, яку вилучено правоохоронними органами в рамках кримінальних проваджень та яка на час вирішення спору перебувала в останніх.
Верховний Суд ухвалою від 20 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
14 березня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВІОТЕХСОМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 13 грудня 2019 року № 226/26-15-05-02-02/36546976.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статті 172, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пунктів 17, 20, 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, оскільки на підставі наданих на дослідження касових ордерів про надання послуг лікування із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства в 2015 - 2017 роках фактично виплачено 88417859,00 грн, які, в свою чергу, не оприбутковано в касовій книзі, відтак такі кошти слід вважати безповоротною фінансовою допомогою від невстановлених осіб, яка не знайшла свого відображення у в фінансовій звітності товариства.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 16 січня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00000480502, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 12058200,00 грн за основним платежем та 3014550,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000594207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3560039,93,00 грн за основним платежем та 2069687,88 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000604207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 300003,33 грн за основним платежем та 175004,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Суд враховує таке.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За правилами підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність цих податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Тобто, здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового або іншого законодавства, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту в контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкових повідомлень-рішень.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податкових правопорушень. Для збільшення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Згідно з пунктом 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
У спірній ситуації суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 12 лютого 2019 року № 1684 строк проведення перевірки повинен був розпочатися з дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них, тобто з 05 листопада 2019 року (наступного дня з дати надання доступу до вилучених документів позивача відповідно до листа Генеральної прокуратури України). Отже, з урахуванням рішення про продовження перевірки строк проведення останньої повинен був закінчитися 09 листопада 2019 року, разом з тим відповідачем поновлено з 03 грудня 2019 року проведення перевірки. Утім, навіть у такому разі кінцевою датою проведення перевірки мало б бути 07 грудня 2019 року, однак останню завершено 11 грудня 2019 року - з порушенням строку проведення перевірки, визначеного статтею 82 ПК України.