ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 689/1669/22
провадження № 51-4605 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7
(у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2023 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 11 липня 2023 року у кримінальному провадженні № 12020240280000143 за обвинуваченням
ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2023 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 : на користь ОСОБА_7 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн витрат на правову допомогу; на користь ОСОБА_6 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн витрат на правову допомогу.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 11 липня 2023 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано.
Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_9 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.
В решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він 12 липня 2020 року, приблизно о 10:11 год, на 199 км+900 м автодороги сполученням "Житомир-Чернівці", керуючи технічно справним автомобілем "Volkswagen Passat", у порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху, діючи недбало і необережно, не передбачив можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, внаслідок чого під час руху не переконався, що це буде безпечним, не впорався з керуванням та допустив з`їзд автомобіля в кювет із подальшим перекиданням.
Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а пасажирка ОСОБА_7 отримала тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що досудове і судове слідство проведено неповно, не встановлено особу водія іншого автомобіля, дії якого безпосередньо призвели до настання ДТП. Стверджує, що вина підзахисного не доведена поза розумним сумнівом. Суд апеляційної інстанції, в порушення вимог процесуального закону, не дослідив безпосередньо докази, проте послався на них у своєму рішенні. Крім того, вказує на безпідставне часткове задоволення судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 .
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшли заперечення від потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в яких вони просять залишити судові рішення без зміни.
Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Потерпілі в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, вважали її доводи безпідставними.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі захисник, крім іншого, наводить доводи, які стосуються неповноти судового розгляду, висловлює власну версію події, оскаржує фактичні обставини справищо, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до наведеної норми процесуального закону, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності всіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу всіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
Під час розгляду даного кримінального провадження місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
Суди зазначили, що вина ОСОБА_9 повністю доведена: показаннями потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які стверджували, що автомобіль під керуванням обвинуваченого їхав із великою швидкістю, водій перед ДТП дивився вправо на ремонтні роботи, а не на дорогу, внаслідок чого не бачив зустрічного автомобіля. У якій смузі вони їхали, потерпілі сказати не змогли, оскільки розмітки на дорозі не було. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердив обставини ДТП та вказав на відсутність будь-яких перешкод для руху на дорожньому полотні. Висновками судово-медичних експертиз встановлено характер, кількість, механізм заподіяння та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілими.