ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 161/14310/18
провадження № 51-3504км20
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Заборолі Луцького району Волинської області, яка проживає в АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 червня 2020 року ОСОБА_7 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК - на строк на 1 рік, за ч. 3 ст. 190 КК - на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено цивільні позови та питання щодо речових доказів.
Суд визнав ОСОБА_7 винною у вчиненні у м. Луцьку за обставин, детально викладених у вироку, шахрайства.
Як установив суд, ОСОБА_7 шляхом обману заволоділа чужим майном, зокрема, на початку 2012 року - належними ОСОБА_8 коштами в сумі 303 734 грн, що є великим розміром; у період із червня до вересня 2014 року - належними ОСОБА_9 коштами в сумі 90 400 грн, завдавши потерпілому значної шкоди; у серпні 2015 року - належними ОСОБА_10 коштами в сумі 600 доларів США (за курсом НБУ становило 12 966 грн); у липні 2017 року - належними ОСОБА_11 коштами в сумі 500 польських злотих (за курсом НБУ становило 3 505 грн).
Рівненський апеляційний суд, територіальну підсудність якого було визначено в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ухвалою від 23 жовтня 2023 року змінив вирок, на підставі ст. 49 КК звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК у зв`язку із закінченням строків давності; виключив із резолютивної частини вироку абзац другий щодо застосування ст. 70 цього Кодексу, а в решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить змінити ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК. На думку сторони обвинувачення, оспорювана ухвала не відповідає статтям 370, 419 КПК, адже, звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК у зв`язку із закінченням строків давності, апеляційний суд усупереч приписам п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК не закрив у цій частині кримінального провадження. Прокурор вважає, що суд касаційної інстанції має процесуальну можливість усунути допущене порушення, прийнявши остаточне рішення згідно зі ст. 284 вказаного Кодексу.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 190 КК, справедливість призначеного за цим обвинуваченням покарання, а також правомірність звільнення засудженої від кримінальної відповідальності за обвинуваченням за ч. 2 ст. 190 цього Кодексу в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора про недодержання апеляційним судом під час постановлення ухвали вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а отже і статей 370, 419 вказаного Кодексу, є слушними.
Одним із завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК, є застосування до кожного його учасника належної правової процедури. Засада законності кримінального провадження зобов`язує суд неухильно додержуватися вимог кримінального процесуального законодавства України. Положення ч. 2 ст. 370 КПК визначають, що законним є лише рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.