ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
справа №489/1234/22
провадження № 51-4046 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року вищевказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_6 в умовах воєнного стану 25 березня 2022 року приблизно о 15:00 у дворі будинку АДРЕСА_2 відкрито викрав велосипед, залишений потерпілим ОСОБА_7, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 2 180 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи ст. 69 КК, не врахував, що вчинено тяжкий злочин, обвинувачений був неодноразово судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо та не має стабільного джерела доходу і наміру працевлаштуватись. Вважає безпідставним визнання судом першої інстанції обставинами, що пом`якшують покарання, збіг тяжких економічних обставин через війну та щире каяття. Вказує, що проходження засудженим реабілітації в церкві "Віфанія" не знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився із застосування ст. 75 КК, яке є безпідставним.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримав вимоги касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов таких висновків.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 186 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
Перш за все суд відхиляє довід прокурора про безпідставне врахування судами такої обставини, яка пом`якшує покарання, як щире каяття. Ця обставина була зазначена стороною обвинувачення у обвинувальному акті, а тому довід прокурора про відсутність підстав для її врахування є надуманим. Окрім того саме у цій частині й не підтримав доводи касаційної скарги прокурор, який представляв позицію сторони обвинувачення у суді касаційної інстанції.
Основні доводи прокурора у касаційній скарзі зводяться до безпідставного застосування до засудженого положень статей 69, 75 КК.