ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 520/5693/19
провадження № 61-15012св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6,
третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 31 січня 2014 року на ім`я ОСОБА_4, на квартиру АДРЕСА_1, тому вважають, що договір купівлі-продажу цієї квартири від 22 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яка діяла в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, є нікчемним.
Зазначають, що зазначене житлове приміщення є спадковим майном, проте, вибуло з володіння без їх згоди.
Посилаючись на наведене, просили:
- витребувати у ОСОБА_5 в особі його законного представника - матері ОСОБА_6 на свою користь квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв. м, житловою площею 17.5 кв. м;
- встановити, що це рішення суду є підставою для зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_5 з його законним представником ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв. м, житловою площею 17.5 кв. м;
- встановити, що це рішення у разі набуття ним чинності є підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв. м, житловою площею 17.5 кв. м, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 327256251101, за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 липня 2019 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_5 в особі його законного представника - матері ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34,4 кв. м, житловою площею 17,5 кв. м, яка була відчужена за договором купівлі - продажу від 22 серпня 2014 року, укладеним між ОСОБА_5, в особі його законного представника - матері ОСОБА_6, і ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г. Л. (реєстр № 1553), з номером запису про право власності 5175013, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 327256251101.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира, яка є спадковою масою після смерті ОСОБА_7, вибула з володіння позивачів унаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4, яке в подальшому рішенням суду було визнано недійсним. Оскільки спірне майно знаходиться у володінні ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 серпня 2014 року, суд витребував його на користь позивачів відповідно до статті 388 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 рок рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим і не вбачав підстав для скасування. Суд апеляційної інстанції погодився також із висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_5 не позбавлений права в подальшому звернутись до суду із відповідним позовом про відшкодування йому компенсації вартості витребуваного майна, збитків, що сприятиме дотриманню принципу пропорційності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 жовтня 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Дабіжа О. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 березня 2023 року в справі № 725/1824/20, від 02 серпня 2023 року в справі № 308/8629/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_5, якому належить спірне нерухоме майно, не реалізував своє право на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги, тому апеляційний суд переглядав рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення позовних вимог до
ОСОБА_8 З урахуванням вимог частини першої статті 400 ЦК України судові рішення переглядаються лише в частині позовних вимог до ОСОБА_8, в іншій частині в касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували, що ні на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4, ні на момент подальшого відчуження спірного майна на користь добросовісного набувача ОСОБА_5, ні на момент подання позову до суду жодному із позивачів не належало спірне майно на праві власності, не перебувало у їх володінні. Крім того, позивачі не довели цього жодними доказами та суди попередніх інстанцій не встановлювали такий факт.
Таким чином, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою необхідність дослідження під час розгляду справи обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивачів, та те, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем.
Задовольняючи позовні вимоги, суди фактично узаконили право власності позивачів на спірне майно, не врахувавши, при цьому, наявність ще одного спадкоємця ОСОБА_4 .
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Київського районного суду міста Одеси цивільну справу № 520/5693/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6, третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення.
Зупинено виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року справу № 520/5693/19 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями другої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є її сестри ОСОБА_1, ОСОБА_4, а також брати ОСОБА_2 та ОСОБА_3
11 жовтня 2013 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, до Третьої Одеської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 З аналогічними заявами до цієї нотаріальної контори звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_4, у свою чергу, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., в якій зазначила, що, окрім неї, інших спадкоємців немає.
31 березня 2014 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. видав ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на належну за життя ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому, 22 серпня 2014 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пашичева Г. Л. посвідчила договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким ОСОБА_4 відчужила на користь малолітнього ОСОБА_5 в особі його законного представника - матері ОСОБА_6 зазначену квартиру, яка складається з однієї кімнати та підсобних приміщень, загальною площею 34,4 кв. м, у тому числі житловою площею 17,5 кв. м.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року, яке набрало законної сили у справі № 520/4639/15-ц, частково задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6, третя особа: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу недійсними, встановлення факту, що має юридичне значення. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. Н. 31 березня 2014 року та зареєстроване в реєстрі за 1430, на квартиру АДРЕСА_1 . Встановлено факт, що особа, яка зазначена у договорі від 19 серпня 2008 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, реєстровий номер 1439, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н. В., як ОСОБА_7, у свідоцтві про смерть від 13 червня 2013 року за № 2 виданому ЗАГС Бесарабяска, - ОСОБА_7, у свідоцтві про народження. актовий запис № 23 від 19 березня 1951 року, виданому Виконавчим комітетом Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області, - ОСОБА_7, є однією і тією ж особою - ОСОБА_7 .
У частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6, третя особа: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсними - відмовлено. В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу та свідоцтва про право на спадщину за законом дійсними відмовлено в повному обсязі.
Також суди встановили, що 22 серпня 2014 року ОСОБА_4 відчужила спірну квартиру на користь малолітнього ОСОБА_5 в особі його законного представника - матері ОСОБА_6 .
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 березня 2023 року в справі № 725/1824/20, від 02 серпня 2023 року в справі № 308/8629/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).