ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 442/3458/17
провадження № 61-18223св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Кучаковського Ю. С. від 26 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М. від 25 липня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, який діяв в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова), Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1"), звернувся до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнити та привести у попередній стан самовільно зайняту ними земельну ділянку площею 0,14 га, яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно збудованих на цій ділянці будівель і споруд, особисто або за їхній рахунок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та відповідно до статті 77 ЗК України належить до земель оборони, у свою чергу відповідачі в порушення статей 125, 126 ЗК України самовільно зайняли спірну земельну ділянку площею 0,14 га, яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1, належить до земель оборони і перебуває в державній власності, здійснили на ній самочинне будівництво будівель та споруд, тому таке порушення підлягає усуненню відповідачами особисто або за їхній рахунок.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року, позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що позивачами не надано допустимих та належних доказів на підтвердження заявлених вимог. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджували б заявлені позовні вимоги та судом не здобуто таких доказів у судовому процесі, тобто встановлених джерел інформації, що має значення для справи, а їх доводи лише ґрунтуються на припущеннях, у зв`язку з чим не заслуговують на увагу.
Постановою Верховного Суду від 16 червня 2020 року касаційну скаргу КЕВ м. Львова задоволено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що особа, яка звернулася до суду з позовом про повернення земельної ділянки, знесення самочинного будівництва на ній, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, порушення прав позивача як власника саме відповідачем. Відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч вимогам процесуального закону, не здійснили повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи, не надали оцінку наявним у справі доказам, не навели мотивів їх прийняття чи відхилення, що має наслідком невстановлення фактичних обставин справи, не з`ясовували питання, що є підставою та предметом позову, предметом доказування, який спосіб захисту є ефективним за фактичних обставин справи, а отже, судами не здійснено розгляд справи по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги не вирішено.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що право власності чи користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і таке виникає з моменту державної реєстрації цих прав, разом з тим будь-яких інших доказів на підтвердження права користування земельною ділянкою позивач не надав, зокрема право користування земельною ділянкою площею 25,9 га у АДРЕСА_1 за ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1" оформлене лише на підставі наказу начальника Дрогобицького гарнізону від 05 грудня 2014 року № 4. Надаючи державний акт про право постійного користування землею Стрийською КЕЧ району, прокурор не надав доказів на підтвердження викладених у листі КЕВ м. Львова від 31 травня 2017 року № 3028 обставин, а саме того, що правонаступником Стрийської КЕЧ району є Самбірська КЕЧ району, а правонаступником Самбірської КЕЧ району - КЕВ м. Львова. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРЮОФОПГФ) будь-які відомості про юридичну особу з найменуванням Стрийська КЕЧ району - відсутні, щодо Самбірської КЕЧ району вказано, що така юридична особа припинена, будь-які відомості про правонаступників відсутні.
У свою чергу акт обстеження земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 від 13 квітня 2017 року, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не дозволяє, на думку суду першої інстанції, ідентифікувати конкретне місце розташування спірної ділянки. У вказаному акті зазначено, що площа земельної ділянки становить 25,9 га (держакт Б № 040542 1985 року), під час проведеного обстеження 12 квітня 2017 року встановлено, що приватною особою самовільно захоплено частину земельної ділянки в/м № НОМЕР_1, що орієнтовно становить 0,12 га, а саме будівництво споруди гаражів, проте, де саме знаходиться самовільно захоплена частина земельної ділянки на викопіюванні з публічної кадастрової карти України, прокурор не вказав. Інші докази, які б підтверджували, що земельна ділянка, на якій здійснено будівництво житлової споруди гаражів, знаходиться в межах земельної ділянки, на яку видано державний акт Б № 040542 1985 року, в матеріалах справи відсутні, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову має бути відмовлено.
Суд першої інстанції також зазначив, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом у межах цієї справи.
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу КЕВ м. Львова задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2021 року скасовано. Позов залишено без розгляду.
Апеляційний суд, приймаючи постанову, виходив із того, що позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі КЕВ м. Львова, ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1", оскільки позовна заява про знесення самочинного будівництва зазначеними суб`єктами не подана, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, при цьому у позові зазначено, що КЕВ м. Львова, ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулися із листами до військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону щодо пред`явлення відповідного позову прокуратурою.
Водночас згідно з безкоштовним пошуком відомостей у ЄДРЮОФОПГФ позивач ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке з 28 квітня 2016 року перебуває у стані припинення за організаційно-правової формою, є державним підприємством. КЕВ м. Львова є державною організацією (установою, закладом), засновником якого є Міністерство оборони України.
На переконання апеляційного суду, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не навів жодних мотивів щодо представництва заступником військового прокурора Івано-Франківського гарнізону інтересів держави в особі КЕВ м. Львова, ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1" в контексті їхнього статусу як державних підприємств (компаній) та відсутності у них статусу органу державної влади, тобто суб`єкта владних повноважень. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що у прокурора наявні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі КЕВ м. Львова, ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1", є необґрунтованим, оскільки вони, на думку апеляційного суду, зроблені без належного дослідження обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року в частині залишення без розгляду позову заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції є Міністерство оборони України в особі КЕВ м. Львова, скасовано, справу в цій частині передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишено без змін.
Верховний Суд вважав необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що у заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону відсутні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі КЕВ м. Львова, проте погодився із оскаржуваною постановою щодо залишення без розгляду позову в частині щодо позивача ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2023 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2021 року в частині позову заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, в особі КЕВ м. Львова до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов`язання звільнити та привести в попередній стан самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих будівель і споруд - змінено, викладено мотивувальну частини рішення у редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що набуття Модрицькою сільською радою у визначеному законодавством порядку права комунальної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.
Оскільки за актами приймання-передачі від 12 березня 2012 року Модрицька сільська рада отримала у комунальну власність чотири житлових будинки, інвентарні номери АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_5, АДРЕСА_13, відповідно до неї перейшло право на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування цього майна.
З огляду апеляційний суд дійшов до висновку про те, що у позивача КЕВ м. Львова відсутнє порушене або оспорюване право, за захистом якого звернувся до суду прокурор.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
18 грудня 2023 року КЕВ м. Львова звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року в справі № 906/211/21 та від 17 лютого 2021 року в справі № 910/21404/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
Заступники керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 26 січня 2024 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу КЕВ м. Львова, у якому просив скасувати вищезазначену судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зазначає, що після переходу у комунальну власність чотирьох житлових будинків по АДРЕСА_11 АДРЕСА_12, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, Модрицька сільська рада не оформила у законному порядку права власності на частину земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . Також, відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, після переходу у комунальну власність Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області житлового будинку АДРЕСА_7 не здійснили заходів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - житловий будинок НОМЕР_8, а також не здійснили заходів щодо відведення земельної ділянки у їх власність. Таким чином, судове рішення апеляційного суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 03 лютого 2024 року подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу КЕВ м. Львова, у якому просять зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначають, що апеляційний суд обгрунтовано застосував принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на такій об`єктів нерухомості, відповідно до якого земельна ділянка слідує за нерухомістю, що передбачено положеннями статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 442/3458/17 з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що на підтвердження права користування на земельну ділянку прокурор надав копію державного акта серії Б № 040542, а саме: копії трьох сторінок, з яких вбачається, що державний акт видано Стрийській КЕЧ на території Дрогобицького відгодівельного радгоспу Дрогобицького району Львівської області Української Радянської Соціалістичної Республіки виконавчим комітетом Дрогобицької районної Ради народних депутатів в тому, що за землекористувачем закріплюються в безстрокове і безоплатне 25,9 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для державних цілей. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 112. З опису суміжних земель вбачається, що земельна ділянка від А до А-1 межує із землями Дрогобицького відгодівельного р-ну с. Колпець.
Згідно з актом приймання (передачі) території військового містечка № НОМЕР_1, АДРЕСА_1, від 31 жовтня 2013 року Самбірська КЕЧ району передає, а КЕВ м. Львова приймає земельну ділянку площею 25,9 га (індивідуальна картка обліку земельної ділянки (Ф-403), державний акт на право користування землею (2 арк.), схема земельної ділянки військового містечка), на якій знаходиться військове містечко № НОМЕР_1, АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Головного управління Держземагентства у Львівській області від 17 лютого 2014 року № 700 станом на 01 січня 2014 року ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1" має у користуванні земельну ділянку на території Модрицької сільської ради, а саме: пасовище - 2; чагарники - 9,2; відкриті землі -14,5; під водою - 0,2; всього - 25,9.
Згідно з актом звірки площ земельних ділянок, які перебувають у користуванні та на балансі ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1" та на картковому обліку КЕВ м. Львова станом на 01 грудня 2016 року у в/м № НОМЕР_1, АДРЕСА_1, розташована земельна ділянка площею 25,9 га.
Відповідно до акта обстеження земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 від 13 квітня 2017 року комісією в складі: юрисконсульта КЕВ м. Львова ОСОБА_5, членів комісії: начальника сторожової охорони Стрийського гарнізону ОСОБА_7, голови ліквідаційної комісії ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_8, прокурора військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_9, затвердженого начальником КЕВ м. Львова ОСОБА_6, у зв`язку з ліквідацією ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1", складено акт обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до облікових даних КЕВ м. Львова Ф 405А (відомість наявності та використання земельних ділянок станом на 01 січня 2017 року) площа земельної ділянки становить 25,9 га (держакт Б №040542 1985 р.). Під час проведеного обстеження 12 квітня 2017 року встановлено, що приватною особою самовільно захоплено частину земельної ділянки в/м № НОМЕР_1, що орієнтовно становить 0,12 га, а саме будівництво житлової споруди гаражів.
Згідно з листом КЕВ м. Львова від 31 травня 2017 року № 3028, адресованим прокурору військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_9, військове містечко № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 обліковується в КЕВ м. Львова відповідно до акта приймання-передачі від 31 жовтня 2013 року від Самбірської КЕЧ району до КЕВ м. Львова, і згідно з цим актом військове містечко № НОМЕР_1 рахується на балансі ДП "ІНФОРМАЦІЯ_1"; земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 площею 25,90 га відноситься до земель оборони, на яку виданий державний акт на право постійного користування землею Стрийській КЕЧ району (правонаступником якої після розформування була Самбірська КЕЧ району, правонаступником якої після розформування в 2013 році став КЕВ м. Львова) Б № 040542 від 1985 року; відповідно до наказу Міністра оборони України Модрицькій сільській раді передано на баланс чотири житлові будинки; інвентаризацію земель в/м НОМЕР_1 КЕВ м. Львова не проводив, але на даний час КЕВ м. Львова виготовляються правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку (технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до рішення Модрицької сільської ради "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд військового містечка № НОМЕР_1" від 29 січня 2015 року № 494. КЕВ м. Львова укладений договір із ліцензованою організацією і виконано топогеодезичну зйомку земельної ділянки в/м АДРЕСА_1 .
Суд також установив, що на підставі наказу Міністерства оборони України № 49 від 30 січня 2012 року "Про безоплатну передачу майна в комунальну власність територіальної громади Модрицької сільської ради", 12 березня 2012 року від ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" до Модрицької сільської ради передано 4 житлові будинки військового містечка АДРЕСА_10, в тому числі житловий будинок № 10 відповідачів.
Відповідно до наказу Міністра оборони України № 49 від 30 січня 2012 року "Про безоплатну передачу майна в комунальну власність територіальної громади Модрицької сільської ради" встановлено, що відповідно до ЗУ "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482, враховуючи резолюцію Кабінету Міністрів України від 14 липня 2011 року № 7324/0/2-11, а також взявши до уваги рішення 33 сесії п`ятого скликання Модрицької сільської ради від 09 листопада 2010 року № 478 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність об`єктів державної власності" та згоду керівництва у трудового колективу ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" на вилучення з балансу державного підприємства майна, вирішено директору ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" організувати вилучення з балансу цього підприємства майна та його безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади Модрицької сільської ради згідно із Переліком майна ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1", що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади Модрицької сільської ради.
У Додатку до вказаного наказу Міністра оборони України № 49 від 30 січня 2012 року зазначено чотири житлових будинків, інвентарні номери АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_5, АДРЕСА_13 .
На виконання вказаного наказу Міністра оборони України, а також наказу директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" № від 15 лютого 2012 року, за актами приймання-передачі від 12 березня 2012 передано у комунальну власність Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області вказані вище чотири житлових будинків, інвентарні номери АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_5, АДРЕСА_13 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 77 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на дату подання позову) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.
Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони", про що вказано у частині п`ятій статті 20 ЗК України.
Землі оборони належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність (пункт "в" частини четвертої статті 84 ЗК України). Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частина друга статті 84 ЗК України).
Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, частинами першою та другою якої встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21 вересня 1999 року № 1075-XIV "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до Закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, у тому числі у разі їх розформування (частина друга статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо (частина перша статті 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").