ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 607/18789/22
провадження № 61-13326св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня
2023 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Костіва О. З.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів (далі - РОВР) у Тернопільській області про визнання неправомірними та скасування наказу і рішення.
Позов мотивований тим, що 01 вересня 2022 року в.о. начальника РОВР
у Тернопільській області прийняв наказ № 114 "Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області". Рішенням РОВР, яке оформлене протоколом від 17 жовтня 2022 року № 1, про відсутність підстав для залишення на роботі ОСОБА_1 вирішено рекомендувати її до звільнення.
ОСОБА_1 вважала вказаний наказ та рішення такими, що не відповідають нормам чинного законодавства з огляду на те, що наказ не містить обов`язкового обґрунтування щодо необхідності змін у структурі і штатному розписі підприємства, щодо переліку посад і робіт, які виключатимуться зі штатного розпису, оскільки скорочення чисельності штату працівників може мати місце в разі реальних змін в організації виробництва, в структурі підприємства в разі його перепрофілювання тощо, що тягне відповідні зміни
в складі посад працівників, їх спеціальностей, професій, кваліфікацій. Цей наказ підписано в.о. начальника ОСОБА_2 та не затверджений головою Держводагентства.
ОСОБА_1 просила визнати неправомірним та скасувати наказ від
01 вересня 2022 року № 114 "Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області" та рішення, оформлене протоколом комісії для визначення працівників, що підлягають скороченню
від 17 жовтня 2022 року № 1, про відсутність підстав для залишення на роботі ОСОБА_1 (погодження кандидатури на майбутнє вивільнення в порядку пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
08 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що не встановлено порушень трудових прав позивачки, які підлягали б захисту, позивачка обрала неналежний та неефективний спосіб захисту трудового права.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
08 червня 2023 року залишено без змін.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції та зазначив, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
06 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня
2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня
2023 року й прийняти нову постанову, якою змінити оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні неправомірним та скасуванні наказу від
01 вересня 2022 року № 114 "Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області"; визнати неправомірним та скасувати наказ від 01 вересня 2022 року № 114 "Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області".
Касаційна скарга мотивована тим, що наказ від 01 вересня 2022 року № 114 "Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР
у Тернопільській області"виданий із порушенням ГК України, КЗпП України, Положення про Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області. Спірний наказ не містить обов?язкового обґрунтування щодо необхідності змін
у структурі і штатному розписі підприємства, щодо переліку посад і робіт, які не будуть проводитися, кількості й категорії працівників, які виключатимуться із штатного розпису. Порядок дій при змінах в організації виробництва, скороченні чисельності та штату працівників не був дотриманий, зокрема, в наказі не вказуються конкретні зміни в організації виробництва, відсутнє обґрунтоване подання до профспілкового комітету про розірвання трудових договорів, не утворювалася комісія з ліквідації посад штатного розпису. Спірний наказ порушує права позивачки, оскільки фактичних підстав для скорочення чисельності та штату працівників не було, таке скорочення здійснювалося всупереч нормам статей 42, 43 КЗпП України. Немає будь-яких доказів існування постановленої перед РОВР у Тернопільській області цілі оптимізації організацій структури для ефективнішого виконання завдань і функцій, покладених на РОВР у Тернопільській області.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
упостановах Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі
№ 6-3048цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, від 01 квітня
2015 року у справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі
№ 910/9167/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
15 листопада 2023 року РОВР у Тернопільській області подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що відповідно до частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Зазначає, що при виникненні спору між працівником
і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Організація виробництва і праці є виключною компетенцією власника підприємства, установи або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою, що ґрунтується на положенні частини третьої статті 64, частини другої статі 65 ГК України. Згідно з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження
№ 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 3732133/17 (провадження
№ 61-8393св20) суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов?язаний тільки з?ясувати наявність підстав для звільнення.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
21 листопада 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
08 червня 2023 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від
15 серпня 2023 року оскаржуються в частині позовних вимог ОСОБА_1 до РОВР у Тернопільській області про визнання неправомірним та скасування наказу від 01 вересня 2022 року № 114 "Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області".
В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.