Постанова суду № 442/5495/13-ц від 17.04.2024 про право на спадщину, виданого 13 серпня 2019 року Першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою, він є власником житлового...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 442/5495/13-ц

провадження № 61-9362св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ;

суб`єкт оскарження - державний виконавець Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Савчин Наталія Володимирівна;

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент";

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2023 року у складі судді Крамара О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

21 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, яку уточнив у процесі розгляду справи, на дії та бездіяльність державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Савчин Н. В. (далі - державний виконавець Дрогобицького ВДВС Савчин Н. В.), заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" (далі - ТОВ "Брайт Інвестмент").

Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 13 серпня 2019 року Першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою, він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

З витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна він дізнався, що відносно належного йому житлового будинку наявні обтяження у виді арешту нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця Дрогобицького ВДВС Савчин Н. В. від 06 червня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

18 березня 2008 року між ПАТ "КБ "Надра" та його матір`ю ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 10/028/08ф, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 48 463,20 доларів США на строк до 17 березня 2025 рокузі сплатою процентів в порядку і на умовах, передбачених цим договором, та за програмою "Іпотечний конструктор". Цільове використання кредиту - проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири від 18 березня 2008 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_2 придбала у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 . В цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичик І. М. за реєстровим № 394, предметом якого є зазначена квартира.

На підставі вказаного договору іпотеки 11 серпня 2010 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, який пред`явлено до примусового виконання та Відділом державної виконавчої служби Трускавецького районного управління юстиції були проведені торги, на яких продано вищевказану квартиру, а грошові кошти від реалізації майна передано на погашення заборгованості.

28 січня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а після його повторного пред`явлення до виконання виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № 50731901 знищено за закінченням трирічного строку зберігання як завершені виконавчі провадження.

05 серпня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп") було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" набуло права вимоги за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 10/028/08ф.

30 вересня 2020 року між ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та ТОВ "Брайт Інвестмент" було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з яким права вимоги за вищевказаним кредитним договором перейшли до ТОВ "Брайт Інвестмент".

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали від 24 вересня 2021 року про виправлення описки, заяву ТОВ "Брайт Інвестмент" було задоволено частково, замінено у справі № 442/5495/13-ц стягувача ПАТ "КБ "Надра" на його правонаступника - ТОВ "Брайт Інвестмент", визнано поважною причину пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання та поновлено ТОВ "Брайт Інвестмент" пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі №442/5495/13-ц за позовом ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, видано дублікати виконавчих листів у цивільній справі № 442/5495/13-ц про стягнення солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 10/028/08ф у розмірі 47 641,95 доларів США, що еквівалентно 380 802,10 грн, та судового збору в сумі 3 441 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 вересня 2021 року в частині задоволення заяви ТОВ "Брайт Інвестмент" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків для його пред`явлення скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Брайт Інвестмент" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків для його пред`явлення відмовлено. В решті ухвалу залишено без змін.

За таких обставин виконавчі листи про стягнення солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором № 10/028/08ф від 18 березня 2008 року у розмірі 47 641,95 доларів США, що еквівалентно 380 802,10 грн, на виконанні не перебувають і не можуть перебувати у майбутньому, натомість арешт, накладений на належне йому майно постановою державного виконавця, обмежує його права спадкоємця і перешкоджає в користуванні своєю власністю. Оскільки матеріали виконавчих проваджень знищені та не можуть бути відновлені, то спірні відносини, які існували між сторонами виконавчого провадження, припинилися в силу вимог закону.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати державного виконавця Дрогобицького ВДВС Савчин Н. В. зняти арешт з належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме з житлового будинку АДРЕСА_1, який накладено постановою від 14 вересня 2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та постановою від 06 червня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що у Дрогобицькому ВДВС на примусовому виконанні перебували виконавчі листи № 442/5495/13-ц, видані 14 вересня 2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення зі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 10/028/08ф у розмірі 47 641,95 доларів США, що еквівалентно 380 802,10 грн, та судового збору в сумі 3 441 грн. На підставі вказаних виконавчих листів були відкриті виконавчі провадження: № НОМЕР_3; № НОМЕР_1; № НОМЕР_4. В межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 державним виконавцем 06 червня 2016 року винесено постанову про арешт майна та оголошено заборону на його відчуження, номер запису обтяження: 14945215. Постановою державного виконавця від 22 червня 2016 року вказані виконавчі документи повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а в подальшому виконавчі провадження № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, № НОМЕР_4 знищено за закінченням трирічного строку зберігання. Таким чином ОСОБА_1 не виконав вимоги виконавчого листа № 442/5495/13-ц, виданого 14 вересня 2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області. При цьому дії державного виконавця повністю відповідають вимогам закону та вчинені в межах його повноважень, а тому підстав для задоволення скарги не має.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2023 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що статтею 50 Закону № 606-XIV в редакції, що була чинною на час винесення постанов про повернення виконавчих документів стягувачу, не передбачено зняття арешту, накладеного на майно боржника у випадку винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Тому висновки місцевого суду про відмову у задоволенні скарги є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19, постановах Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

07 вересня 2023 року справа № 442/5495/13-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що на час його звернення до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Дрогобицького ВДВС Савчин Н. В. виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на все його майно, було знищено та виконавчі провадження, в яких він є боржником, відсутні.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для збереження накладеного арешту на майно.

Наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У вересні 2023 року державний виконавець Дрогобицького ВДВС Савчин Н. В., а в жовтні 2023 року - ТОВ "Брайт Інвестмент" подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У Дрогобицькому ВДВС на примусовому виконанні перебували виконавчі листи № 442/5495/13-ц, видані 14 вересня 2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення зі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 10/028/08ф у розмірі 47 641,95 доларів США, що еквівалентно 380 802,10 грн, та судового збору в сумі 3 441 грн.

На підставі вказаних виконавчих листів були відкриті виконавчі провадження: № НОМЕР_3; № НОМЕР_1; № НОМЕР_4.

В межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 державним виконавцем 06 червня 2016 року винесено постанову про арешт майна та оголошено заборону на його відчуження, номер запису обтяження: 14945215.

Постановою державного виконавця від 22 червня 2016 року вищевказані виконавчі документи повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а в подальшому виконавчі провадження № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, № НОМЕР_4 знищено за закінченням трирічного строку зберігання.

05 серпня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" набуло права вимоги за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 10/028/08ф.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 вересня 2021 року в частині задоволення заяви ТОВ "Брайт Інвестмент" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків для його пред`явлення скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Брайт Інвестмент" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків для його пред`явлення до виконання відмовлено. В решті ухвалу залишено без змін.

За змістом вищевказаного судового рішення, апеляційний суд виходив з того, що обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання. Оскільки первісний кредитор пропустив строк пред`явлення виконавчого листа ще до укладення договору про відступлення прав вимоги, тому заява ТОВ "Брайт Інвестмент" в частині видачі дублікату виконавчого документа не підлягає задоволенню.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", № 18357/91, § 40).

................

Перейти до повного тексту