ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 947/2230/21
провадження № 61-10067св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дідорчук Ірини Ігорівни на постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю, поділ майна, зобов`язання повернути майно.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у 2007 році він познайомився з ОСОБА_2 та з травня 2008 року вони почали проживати однією сім`єю в належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1 .
Він був впевнений, що відносини між сторонами мають щирий характер, засновані на почуттях любові та взаємної поваги, у зв`язку з чим вони мали намір укласти шлюб, однак за різних обставин цей намір не був реалізований. ОСОБА_2 ніде не працювала, повністю перебувала на його утриманні. За період шлюбних відносин він виїжджав на роботу за кордон, отримував по 2 000 доларів США та пенсію. Усі заощадження він витрачав на ОСОБА_2, вони купували нерухоме майно, він видав ОСОБА_2 довіреність на вчинення всіх дій як його представника, а 13 червня 2017 року він склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 .
За час спільного проживання з відповідачкою він за власні кошти придбав на ім`я ОСОБА_2 в 2007 році за 10 000 доларів США квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 34,2 кв. м, а в 2017 році за 14 000 доларів США житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 103,3 кв. м.
У грудні 2019 року він захворів, довгий час знаходився на стаціонарному лікуванні, а відповідач припинила сімейні відносини з ним у 2020 році та виїхала на роботу до Польщі. При цьому відповідач заволоділа його золотими прикрасами, а саме двома золотими ланцюжками вагою 10 г та каблучкою з діамантами вагою 5 г, вивезла з квартири предмети домашньої техніки, статуетки, дерев`яні маски.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
- визнати факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 протягом 2008-2020 років;
- визнати сумісною власністю житловий будинок АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_2 ;
- здійснити поділ вказаного майна та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
- зобов`язати ОСОБА_2 повернути належні особисто йому золоті прикраси, а саме два золоті ланцюжки вагою 10 г та каблучку з діамантами вагою 5 г.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2021 року у складі судді Мурзенка М. В., з урахуванням додаткового рішення цього суду від 20 грудня 2021 року про скасування заходів забезпечення позову, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що обов`язковою умовою для визнання однією сім`єю чоловіка і жінки, які не перебувають в зареєстрованому шлюбі, крім факту спільного проживання, є ведення ними спільного побуту, господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків. Однак під час розгляду справи судом не встановлено наявність сімейних відносин між сторонами в період придбання спірного майна, а також позивачем не надано доказів придбання спірного майна за його кошти.
З показань допитаних судом свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не вбачається наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання придбаного майна спільною власністю, зокрема спільного бюджету, наявності взаємних прав та обов`язків. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, проведення часу разом за місцем проживання позивача самі по собі не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
За таких обставин, враховуючи систематичні від`їзди кожної із сторін за кордон на роботу, наявність у відповідача самостійного доходу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання з ОСОБА_2 протягом 2008-2020 років однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю сторін та його поділу. При цьому позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 повернути належні особисто йому золоті прикраси не підлягають задоволенню, оскільки стороною позивача не надано доказів на підтвердження факту придбання спірного рухомого майна, його вартості, заволодіння ним відповідачем, а також наявності цього майна в натурі на час звернення до суду та розгляду справи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду 25 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2021 року в частині вимог про встановлення факту, визнання права власності та додаткове рішення цього суду від 20 грудня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 2008 року до вересня 2020 року. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, житловий будинок АДРЕСА_3, загальною площею 103,3 кв. м, житловою площею 62,7 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,15 га. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки за кожним на квартиру АДРЕСА_2 . В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач не заперечувала факт її знайомства з позивачем у 2008 році, не спростувала пояснень свідків, які підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сприймалися ними як сім`я з 2008 року та впродовж понад 13 років, після придбання відповідачем будинку, ОСОБА_1 здійснював в ньому ремонт. До 2017 року позивач працював, отримував стабільних дохід, відповідач з 2016 року здійснювала виїзди до Польщі на роботу. Апеляційний суд звернув увагу на роздруківку приватного спілкування сторін, з якої вбачається, що після виїзду 23 вересня 2020 року відповідача за межі країни до Польщі, їхні відносини погіршилися. При цьому суд врахував спільні фотографії сторін у різний час та у різних місцях, а також факт складення позивачем на ім`я відповідача заповіту та довіреності на право розпорядження його коштами, що є ознакою розпорядження майном та свідчать про наявність між сторонами тривалих довірливих відносин, взаємних прав та обов`язків.
Отже, в сукупності з наявними у справі доказами апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт його спільного проживання разом з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року по вересень 2020 року.
Оскільки наявними у справі належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується та обставина, що сторони, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, спільно набули у власність квартиру АДРЕСА_2 та житловий будинок АДРЕСА_3, то вказані об`єкти нерухомого майна належать їм на праві спільної сумісної власності із рівністю часток у праві власності на них.
Позивач просив визнати за ним право власності лише на квартиру, однак не довів, що квартира була придбана за його власні кошти, тому суд дійшов висновку про визнання за кожним із сторін права власності на 1/2 частину квартири. Оскільки спірний будинок на час вирішення спору належить третім особам, то в задоволенні решти вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
З огляду на те, що рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2021 року в частині вимог про встановлення факту, визнання права власності підлягає скасуванню, то наявні підстави для скасування також додаткового рішення цього суду від 20 грудня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 липня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дідорчук І. І. подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 20 грудня 2021 року.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 337/5266/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 та справі № 490/4949/17, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 11 серпня 2020 року у справі № 676/6138/17, від 21 січня 2021 року у справі № 234/10465/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 08 червня 2022 року у справі № 1303/1459/12, від 06 жовтня 2022 року у справі № 496/2083/19,а також - не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Ступак О. В.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Олійник А. С. у відпустці, на підставі повідомлення судді Яремка В. В. призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії:Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Яремка В. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В. від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду міста Одеси.
19 вересня 2023 року справа № 947/2230/21 надійшла до Верховного Суду.
За заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Дідорчук І. І. ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Яремка В. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В. від 28 вересня 2023 року дію постанови Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року зупинено до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_7, на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Дідорчук І. І. мотивована тим, що апеляційний суд скасував законне рішення суду першої інстанції на підставі суперечливих показань свідків, зокрема свідка, який є родичем позивача та свідків, пояснення, яких надані в простій письмовій формі, які не повідомленні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та з яких не можливо встановити ким вони взагалі написані. При цьому судом апеляційної інстанції проігноровано показання свідка ОСОБА_6, яка під присягою повідомила суду, що відповідач з 2010 року по 2016 рік проживала за адресою АДРЕСА_4, де доглядала за її матір`ю.
Крім того, суд апеляційної інстанції не міг сприймати як належні докази заповіт та довіреність, оскільки вони не доводять факт спільного проживання сторін.
В спірний період часу відповідачка постійно працювала та отримувала дохід (основний та додатковий) та ніколи не перебувала на утриманні позивача, що підтверджується наданими стороною відповідача доказами, які не були враховані апеляційним судом.
Також апеляційний суд не звернув увагу на те, що більшість часу сторони перебували поза межами України, тобто проживали окремо, не мали сімейних відносин, та, відповідно, не вели спільного господарства.
Наявні в матеріалах справи спільні фотографії та роздруківка спілкування сторін, на які послався апеляційний суд, не можуть вважатися належними та допустимими доказами фактичних шлюбних відносин сторін, оскільки з фотографій не зрозуміло де вони зроблені, в який період часу, а роздруківка спілкування не підтверджує факт проживання сторін однією сім`єю та з неї неможливо встановити як вона отримана.
Так само в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази здійснення позивачем ремонтних робіт в будинку відповідача (квитанції, платіжні доручення, показання свідків тощо), що свідчить про ігнорування позивачем та судом апеляційної інстанції норм ЦПК України щодо обов`язку доказування, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оскільки позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем у період з 2008 по 2020 роки, як і не надав доказів придбання спірних об`єктів нерухомості за його кошти, то апеляційний суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
27 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каразейська Є. Д. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 2008 року ОСОБА_1 працював за контрактами трубопровідником в суднобудівельному комплексі, з 2010 року по 2014 рік - інженером по ремонту судових рефрижераторів, мав сталий заробіток, а 30 серпня 2017 року за його ініціативою трудовий договір з ним було розірвано (т.2 а.с.5-24, 30-58).
У червні 2018 року ОСОБА_1 було встановлено діагноз сахарний діабет (т.1 а.с.39).
З 11 по 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Міська клінічна лікарня №1" з діагнозом гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в басейні лівої середньої мозкової артерії на фоні гіпертонічної хвороби 3 ст. і церебрального атеросклерозу (т.1 а.с.40).
З копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що в період з 2016 року вона отримувала візи на перебування в Республіці Польща, виїздила до вказаної країни, де перебувала по декілька місяців, що також підтверджується відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10 вересня 2021 року (т.1 а.с.135-139).
З копій декларацій вбачається, що ОСОБА_2 отримувала дохід в Польщі (т.2 а.с.134-142).
Наявні у справі договори оренди свідчать про те, що ОСОБА_2 у 2010, 2012, 2014, 2015, 2016, 2017 роках орендувала торгове місце на ринку "Южний" в місті Одесі (т.2 а.с.73-81).
З довідки приватного підприємства "Ринок "Южний" від 22 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 була власником павільйону № НОМЕР_1 та здійснювала торгівельну діяльність в період з 03 січня 2011 року по 05 червня 2018 року (т.1 а.с.130).
З копії договору купівлі-продажу від 06 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В., договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 06 червня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_2 набула у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 34,2 кв. м (т.2 а.с.134-135).
13 червня 2017 року ОСОБА_1 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н.П., яким у випадку своєї смерті усе своє майно заповів ОСОБА_2 (т.1 а.с.32)
З 2012 року ОСОБА_2 отримувала кошти з оренди земельних ділянок, які отримала у спадок від ОСОБА_8 (т.2 а.с.116)
З договору оренди землі від 05 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_2 передала у оренду належні їй земельні ділянки, в рахунок чого отримала кошти наперед з 2019 року по 2025 рік включно у розмірі 113 848 грн (т.2 а.с.126-128).
02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 бути представником у всіх відділах, управліннях, банківських установах, тощо, а також з правом на отримання в банківських установах коштів, знімати та отримувати грошові вклади, пенсію, отримувати поштову кореспонденцію (т.1 а.с.33).
Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_2, від імені якої діяла ОСОБА_10, набула у власність житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (т.2 а.с.157-159).
У своїх письмових та усних поясненнях відповідач не заперечувала, що у 2008 році вона познайомилася з позивачем.
Свідок ОСОБА_6 в письмових поясненнях зазначила, що ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_4 . У період з 2010 по 2016 роки ОСОБА_2 допомагала доглядати за її матір`ю - ОСОБА_11, яка потребувала сторонньої допомоги (т.2 а.с.102).
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що познайомилася з ОСОБА_2 у 2010 році та вони між собою домовилися про те, що ОСОБА_2 буде у неї проживати та доглядати за її матір`ю. Пояснила, що знає ОСОБА_1, бачила його, знає, що сторони між собою спілкувалися, але їй не відомо чи сторони проживали разом.
Водночас свідок ОСОБА_12 надала письмові пояснення, в яких вказувала про те, що знає ОСОБА_6 з 1960 року. Пояснила, що за матір`ю доглядали дочки ОСОБА_13 та ОСОБА_6 .
В заяві, посвідченій приватним нотаріусом, Борисенко Г. М. зазначив, що підтверджує факт проживання сторін спільно з 2008 по 2020 роки у квартирі АДРЕСА_1 (т.2 а.с.176).
У письмових поясненнях свідок ОСОБА_16 зазначила, що проживає по АДРЕСА_5, знайома з ОСОБА_2, яка з 2008 по 2020 роки проживала з ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 . Весь цей час вона з ними періодично зустрічалася. Зазначила, що сторони спільно проживали та вели господарство. ОСОБА_1 постійно працював. Після того як сторони придбали будинок в смт Сутиски, ОСОБА_1 виконав там ремонтні роботи, витрачав кошти. Оксана у вересні поїхала до Польщі та поміняла в будинку замки (т.2 а.с.179).
Допитні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що сторони проживали разом 10-13 років. ОСОБА_1 часто перебував в рейсах, а ОСОБА_2 не працювала.