ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024року
м. Київ
справа № 757/18451/18
провадження № 61-2098св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2022 року в складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк" та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь:
грошові кошти у розмірі 426 721, 50 грн (штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів") за договором від 04 серпня 2011 року № SAMDN10000718545727;
грошові кошти у розмірі 426 721, 50 грн (штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів") за договором від 04 серпня 2011 року № SAMDN10000748545587;
грошові кошти у розмірі 426 721, 50 грн (штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів") за договором від 27 січня 2011 року № SAMDN27000713846570.
На обґрунтування вимог зазначав, що 04 серпня 2011 року уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" депозитний договір № SAMDN10000718545727, за умовами якого вніс на депозитний рахунок 1 500,00 доларів США.
Також 04 серпня 2011 року сторони уклали депозитний договір № SAMDN10000718545587 (сума вкладу 1 500,00 доларів США), а 27 січня 2011 року - депозитний договір № SAMDN27000713846570 (сума вкладу 1 809,28 доларів США).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у справі № 754/4043/15-ц стягнуто з банку на його користь суму вкладу за цими договорами та нараховані відсотки.
Посилаючись на те, що вказане судове рішення було виконано відповідачем лише 09 лютого 2018 року, просив стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочення зобов`язання на підставі частини п`ятої статі 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 12 квітня 2017 року по 12 квітня 2018 року.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за договорами банківських вкладів:
за договором № SAMDN10000718545727 сума в розмірі 5 340, 76 грн;
за договором № SAMDN10000718545587 сума в розмірі 5 340, 76 грн;
за договором № SAMDN27000713846570 сума в розмірі 5 419, 73 грн.
Стягнуто на користь держави з ПАТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 992, 40 грн.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем судового рішення про стягнення коштів за депозитним вкладом позивач має право на стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", за період з 12 квітня 2017 року по день повернення коштів - 08 лютого 2018 року. Оскільки розмір неустойки значно перевищує збитки, вона підлягає зменшенню до розміру нарахованих відсотків за банківськими вкладами на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованості у вигляді пені у розмірі трьох процентів за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за договорами банківських вкладів № SAMDN10000718545587 у розмірі 5 340, 76 грн, № SAMDN27000713846570 у розмірі 5 419, 73 грн скасовано.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені внаслідок прострочення виконання зобов`язання за депозитним договором № SAMDN10000718545727 від 04 серпня 2011 року.
У січні 2019 року, тобто через 9 місяців, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог у якій просив стягнути з відповідача пеню внаслідок прострочення виконання зобов`язання ще за двома депозитними договорами - № SAMDN10000718545587 від 04 серпня 2011 року та № SAMDN27000713846570 від 27 січня 2011 року.
Заява про збільшення позовних вимог фактично є окремим позовом з іншими предметом та підставами, що виключало можливість прийняття до розгляду судом першої інстанції поданої позивачем заяви і її необхідно було повернути.
Враховуючи наведене, у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з банку пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за договорами банківських вкладів № SAMDN10000718545587 та № SAMDN27000713846570 слід відмовити.
Банк несвоєчасно повернув позивачу грошові кошти за договором банківського вкладу № SAMDN10000718545727 від 04 серпня 2011 року, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" і правомірно зменшив її розмір на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2022 року і постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61- 7157св20), від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), від 08 грудня 2021 року в справі № 757/26746/17 (провадження № 61-2733св20), від 21 грудня 2021 року в справі № 369/7118/18 (провадження № 61-19546св19), від 16 лютого 2022 року в справі № 757/38605/19-ц (провадження № 61-2061св21), від 27 квітня 2022 року в справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Між сторонами відсутні споживчі правовідносини після розірвання договору банківського вкладу, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
ОСОБА_1 у позовній заяві просив нарахувати пеню на суму депозитного вкладу, однак суд здійснив нарахування пені на суму відсотків за депозитним вкладом, тобто вийшов за межі позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
05 квітня 2023 року справа № 757/18451/18 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки позивач копію касаційної скарги не отримував, а його представник вперше отримав її копію 29 січня 2024 року, враховуючи положення статті 127 ЦПК України суд вважає за можливе продовжити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;