ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 824/10/24
провадження № 61-3666ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник (відповідач) -ОСОБА_1,
позивач -ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Лопушанським Ігорем Богдановичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року у складі судді Журби С. О., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правозахист підприємств та громадян України" від 20 жовтня 2022 року у справі № 02-10/2021 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правозахист підприємств та громадян України" від 20 жовтня 2022 року у справі № 02-10/2021 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, в якій, зокрема, просив поновити йому строк на подання цієї заяви.
Короткий зміст апеляційного суду, як суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду, як суду першої інстанції, мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду та не навів поважних причин поновлення такого строку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скаргу обґрунтована тим, що апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що строк на звернення до суду було пропущено без поважних причин, оскільки ним було наведено суду докази того, що він не перебував на території України під час ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду, а тому не міг бути присутнім під час розгляду справи.
При цьому, судом помилково вказано, що він не довів, що рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правозахист підприємств та громадян України" від 20 жовтня 2022 року стосувалося інтересів відповідача ОСОБА_3, а не його - ОСОБА_1, оскільки таке зазначення його прізвища третейським судом було помилковим, а він надав інші докази про те, що відповідач у справі та він це є одна й та сама особа, зокрема, надано копію картки платника податків де зазначено його ідентифікаційний код, який збігається з тим, що вказано в оспорюваному рішенні третейського суду та третейській угоді між сторонами.
Відзив на апеляційну скаргу позивач до суду не подав.
Надходження апеляційної скарги до суду
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лопушанського І. Б., на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи
Рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правозахист підприємств та громадян України" від 20 жовтня 2022 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 03 лютого 2011 року у розмірі 1 035 361 доларів США, що становить еквівалент у гривні 37 861 702,30 грн за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день прийняття судового рішення (курс НБУ на 20 жовтня 2022 року - 36,5686 грн за 1 долар США), суму штрафу за прострочення виконання договору позики від 03 лютого 2011 року, у розмірі 110 000 доларів США, що становить еквівалент у гривні 4 022 646 грн за курсом НБУ на день ухвалення рішення третейського суду, а загалом стягнуто 1 145 361 доларів США, що дорівнює 41 884 248,30 грн за курсом НБУ на день ухвалення рішення третейського суду; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 25 000 грн - суму третейського збору, яку сплатив позивач при зверненні до третейського суду з позовною заявою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).