ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 4801/15/23
провадження № 61-15640ав23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
за участю секретарів судового засідання Мошика В. Ю., Лавренчук О. С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_3,
представник заявника - адвокат Піпко Андрій Миколайович,
позивач в третейському спорі - ОСОБА_4,
представник позивача в третейському спорі - адвокат Слабий Олександр Васильович,
відповідач в третейському спорі - ОСОБА_5,
представник відповідача в третейському спорі - адвокат Слободянюк Микола Володимирович,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 05 жовтня 2023 року у складі судді Войтка Ю. Б. у справі за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення третейського суду від 28 квітня 2006 року про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на придбаний за договором об`єкт нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявника
У липні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про скасування рішення третейського суду від 28 квітня 2006 року.
Заяву мотивовано тим, що рішенням третейського суду від 28 квітня
2006 року за головування третейського судді Мельника В. О. позов
ОСОБА_4 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу
від 07 квітня 2006 року. Визнано за ОСОБА_4 право власності на: 29/100 ідеальної частки будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 1448,2 кв.м.; частини пилорами літ. "Ж", площею
167,3 кв.м.; гараж літ. "К", площею 349,8 кв.м.; механічна майстерня літ. "Л", площею 285,6 кв.м.; естакада літ. "М", авто гараж літ. "А", площею 399,3 кв.м.; автозаправка літ. "В", площею 82,0 кв.м. Витрати, пов`язані з вирішенням спору третейським судом, покладено на позивача.
Зазначає, що рішенням третейського суду порушуються її права, оскільки зазначене майно належить їй та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, оскільки набуто ними 27 лютого 2001 року під час перебування у зареєстрованому 09 січня 1993 року шлюбі, однак своєї згоди на відчуження майна за договором купівлі-продажу від 07 квітня 2006 року, який визнано дійсним оскаржуваним рішенням третейського суду, вона не надавала. Вважає, що скасування рішення третейського суду дозволить суду об`єктивно вирішити питання поділу майна подружжя у справі № 127/6665/23 за її позовом до ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_3 задоволено.
Скасовано рішення третейського суду за головуванням третейського судді Мельника В`ячеслава Олександровича від 28 квітня 2006 року (рішення без зазначення номера), що знаходився за адресою:
АДРЕСА_2, яке прийняте на підставі угоди про передачу розгляду спору до третейського суду, укладеної між громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу № б/н від 07 квітня 2006 року дійсним та визнання права власності на придбану за даним договором 29/100 частки нерухомого майна, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Ухвалу суду мотивовано тим, що спори про визнання договорів дійсними та визнання права власності на об`єкти нерухомості непідвідомчі третейським судам, отже третейський суд розглянув спір поза межами його компетенції, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 458 ЦПК України є підставою для скасування рішення третейського суду.
Крім того, третейський суд вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, зокрема ОСОБА_3, яка на час оспорюваного рішення перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, однак своєї згоди на укладення договору купівлі-продажу від 07 квітня 2006 року, який визнано дійсним оскаржуваним рішенням третейського суду, вона не надавала.
Суд вважав, що представником ОСОБА_4 не надано доказів про пропуск заявницею строку звернення до суду із цією заявою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
До Верховного Суду 30 жовтня 2023 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року,постановлену ним як судом першої інстанції, у якій просив її скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування рішення третейського суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_4 зазначає, що оспорюваним рішенням третейського суду не вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_3, оскільки укладений між ним та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу нерухомого майна був оплатним та отриманні останнім кошти були витрачені в інтересах сім`ї. У випадку протилежного, заявниця не позбавлена права заявити вимоги про стягнення відповідної частки коштів до чоловіка чи включити отримані кошти у поділ майна подружжя.
Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 звернулася із заявою про скасування рішення третейського суду після спливу 17 років від дня ухвалення оскаржуваного рішення, що суперечить принципу правової визначеності. ОСОБА_3 була обізнана про продаж у 2006 році спірного майна її чоловіком, тому пропустила строк звернення до суду із заявою.
Зазначає, що суд в ухвалі про відкриття провадження не дотримався вимог статті 456 ЦПК України, не визначив сторонам строк для подання доказів та заявлення клопотань, не вирішив питання про витребування матеріалів третейської справи та оригіналу оскаржуваного рішення третейського суду від 28 квітня 2006 року, що призвело до порушення принципу змагальності та диспозитивності цивільного судочинства та позбавило ОСОБА_4 реалізації його процесуальних прав, спрямованих на спростування доводів заяви.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
09 січня 1993 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5
27 лютого 2001 року у період шлюбу ОСОБА_5 придбав у власність об`єкт нерухомого майна, який розташований на АДРЕСА_1, який нині має адресу: АДРЕСА_1, що підтверджується біржовим контрактом від 27 лютого 2001 року, довідкою КП "ВООБТІ" від 18 листопада 2021 року.
Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 395 комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "ВООБТІ") також підтверджено набуття ОСОБА_5 у власність спірного майна на підставі біржового контракту від 27 лютого 2001 року
№ 300, про що міститься відповідна відмітка у довідці належності (а. с. 1а).
Відповідно до реєстраційного посвідчення від 12 березня 2001 року, яке міститься в реєстраційній справі № 157 КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації", право власності на зазначене майно зареєстровано за ОСОБА_5 (аркуш 60 реєстраційної справи).
07 квітня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу 29/100 ідеальної частки будинковолодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею
1448,2 кв. м; частини пилорами літ. "Ж", площею 167,3 кв. м; гараж літ. "К", площею 349,8 кв. м; механічна майстерня літ. "Л", площею 285,6 кв. м; естакада літ. "М", автогараж літ. "А", площею 399,3 кв. м; автозаправка
літ. "В", площею 82,0 кв. м.
Рішенням третейського суду за головування третейського судді
Мельника В. О. від 28 квітня 2006 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 . Визнано дійсним договір купівлі-продажу № б/н від 07 квітня
2006 року. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 29/100 ідеальної частки будинковолодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 1448,2 кв. м; частини пилорами літ. "Ж", площею 167,3 кв. м; гараж літ. "К", площею 349,8 кв. м; механічна майстерня літ. "Л", площею 285,6 кв. м; естакада літ. "М", автогараж літ. "А", площею 399,3 кв. м; автозаправка
літ. "В", площею 82,0 кв. м.
Рішення підлягає обов`язковій реєстрації в комунальному підприємстві "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації".
Нотаріально посвідчена копія зазначеного рішення третейського суду міститься у матеріалах реєстраційної справи № 157 КП "ВООБТІ", оглянутої судом (аркуші 97, 98 реєстраційної справи).
Рішеннями реєстратора КП "ВООБТІ" від 26 червня 2006 року № 13, 14 ОСОБА_4 відмовлено в реєстрації речових прав на вказане нерухоме майно на підставі рішення третейського суду від 28 квітня 2006 року (аркуші 96, 99 реєстраційної справи).
Мотивувальна частина
Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК УкраїниВерховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
У статті 2 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення третейським судом) передбачено, що: третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення третейським судом) завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб. Ініціювання третейського розгляду не для захисту цих прав та інтересів є недопустимим.
Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 200/4202/14-ц (провадження № 61-1918св19).
Розділом VII ЦПК України регламентований порядок здійснення провадження у справах про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Частиною першою статті 454 ЦПК України визначено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Згідно з частиною третьою статті 457 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
За змістом пункту першого частини другої статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Аналогічні положення містяться у статті 51 Закону України "Про третейські суди".
Відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, чинній до прийняття Закону України від 05 березня 2009 року № 1076-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів", який набрав чинності з 31 березня 2009 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов`язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.