ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9512/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т.Є. - головуючого, Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Іщука В.В.,
представників учасників справи:
позивача Міністерства оборони України - Хатунцевої І.В.,
відповідача Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - Попічка Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024
(у складі колегії суддів: Андрієнка В.В. (головуючий), Шапрана В.В., Буравльова С.І.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 (суддя Шкурдова Л.М.)
у справі за позовом Міністерства оборони України
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
про стягнення 60 042 853,00 грн,
УСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Міністерство оборони України (далі - Міноборони, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - ДК "Укрспецекспорт", відповідач) про стягнення 60 042 853,00 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 19.09.2023 закрив провадження у справі в частині вимоги про стягнення 17 187 384,48 грн боргу на підставі вимог пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. Позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задовольнив частково. Стягнув з ДК "Укрспецекспорт" на користь Міноборони 2 641 543,54 грн пені, 1 644 003,31 грн штрафу та 900 642,79 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовив.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.01.2024 залишив указане рішення без змін.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями в частині розподілу судових витрат, відповідач подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу. Просить змінити вказані судові рішення та зменшити суму стягнутих з ДК "Укрспецекспорт" витрат зі сплати судового збору до 642 832,02 грн, посилаючись на наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частиною першою статті 287 ГПК України, відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми частини дев`ятої статті 129 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 7 Закону України (далі - ЗУ) "Про судовий збір", без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20 та від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22.
У відзиві на вказану касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 29.03.2024, Міноборони погоджується з ухваленими судовими рішеннями. Посилаючись на вимоги статті 129 ГПК, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.05.2022 між Міноборони (замовник) та ДК "Укрспецекспорт" (виконавець) укладено державний контракт № 403/1/22/168 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення (далі - Контракт).
За умовами Контракту виконавець зобов`язувався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в Специфікації (додаток № 1 до Контракту), що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти його через вантажоодержувача та оплатити такий товар (пункт 1.1).
Сторони погодили Специфікацією товарів, що поставляються за державним контрактом (додаток № 1 до Контракту), найменування товарів, їх комплектацію, кількість, ціну та загальну вартість товару, яка становить 259 840 350,00 грн.
Пунктом 2.6 Контракту передбачено, що замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі до 97 % від вартості товару за контрактом на строк не більш, як на дев`ять місяців з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у Специфікації.
Датою виконання виконавцем зобов`язань з поставки товару є дата початку приймання згідно акта приймання-передачі (пункт 3.4 Контракту). Виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами пункту 4.1 Контракту не пізніше строку, визначеного у Специфікації.
Специфікацією сторони погодили, що виконавець зобов`язаний поставити товари згідно з умовами Контракту не пізніше 30.06.2022.
Відповідно до платіжного доручення № 403/1/230 позивачем 06.06.2022 на виконання пункту 2.6 Контракту здійснено попередню оплату у сумі 252 045 000,00 грн.
Судом встановлено, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що поставка товарів за Контрактом відповідачем здійснена з порушенням строків. Згідно актів приймання-передачі виконавцем за період з 31.08.2022 до 01.04.2023 поставлено Замовнику товар на суму 234 857 615,52 грн. Різниця між здійсненою попередньою оплатою та вартістю поставленого товару становила 17 187 384,48 грн (вартість непоставленого товару).
07.08.2023 у ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач направив до суду відзив на позовну заяву Міноборони. Просив закрити провадження в частині заявлених позивачем до стягнення 17 187 384,48 грн основного боргу, посилаючись на відсутність предмета спору. На підтвердження надав акт приймання-передачі № 490 від 03.07.2023 про початок приймання позивачем товару вартістю 24 982 734,48 грн з 02.07.2023.
Крім того, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 99%, посилаючись на відсутність збитків, понесених позивачем у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язань за Контрактом. Вказував, що ДК "Укрспецекспорт" є невід`ємною складовою частиною оборонно-промислового комплексу України й спеціальним суб`єктом господарювання у здійсненні військово-технічного співробітництва з іноземними державами (з 09.03.2022 перебуває у прямому підпорядкуванні Міноборони, яке повністю координує діяльність відповідача, зокрема і строки виконання завдань). А тому, стягнення з нього штрафних санкцій у значних розмірах призведе до погіршення його фінансового становища та негативних наслідків щодо забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану в Україні.
На підтвердження добросовісного виконання ним зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за Контрактом, відповідач вказує, що 11.05.2022 між ним та іноземним постачальником - компанією "LEVEL 11 Sp. z 0.0" (Польща) було укладено зовнішньоекономічний контракт № USE-54.2-140-К/КІ-22 (а.с. 144 - 153, т. 1) про поставку товару для забезпечення виконання зобов`язань за Контрактом, кінцевим споживачем якого є Міноборони (пункт 1.2).
Додатком № 1 від 11.05.2022 до зазначеного зовнішньоекономічного контракту (а.с. 154, т. 1) сторони погодили строк поставки товару не пізніше 25.06.2022. ДК "Укрспецекспорт" обов`язок зі сплати попередньої оплати виконав у повному обсязі, у розмірі 100% від загальної вартості товару (7 995 000,00 Євро), що підтверджується платіжним доручення в іноземній валюті № 217 від 04.06.2022 (а. с. 162, т. 1). Проте, іноземний постачальник, у порушення умов зовнішньоекономічного контракту, поставив товар з порушенням строків - 30.06.2023. Вказане підтверджується направленням відповідачем претензій від 19.10.2022 № USE-13.3-7044 (а.с. 170-189, т.1) та від 26.05.2023 USE-13.3-4671 (а.с. 184-191, т. 1).
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення 17 187 384,48 грн на підставі вимог пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у цій частині предмета спору.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем добросовісно виконувались зобов`язання за Контрактом, незважаючи на відсутність сприяння Міноборони у виконанні зобов`язань. Причиною порушення строків була наявність об`єктивних обставин міжнародно-політичного характеру, які істотно вплинули на можливість виконання відповідачем зобов`язань. Наведене підтверджується також Польсько-українською господарською палатою (а.с. 210-218, т. 1).
З урахуванням положень частини першої статті 233 Господарського кодексу (далі - ГК) України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу на 90%. Стягнув з відповідача на користь позивача 2 641 543,54 грн пені, 1 644 003,31 грн штрафу та 900 642,79 грн судового збору.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що штрафні санкції є надмірними порівняно зі стягуваними коштами. А тому, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про їх зменшення, на підставі вимог частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України. Крім того, відповідно до постанови КМУ від 09.03.2022 № 237 ДК "Укрспецекспорт" виключено зі складу Державного концерну "Укроборонпром" та передано до сфери управління Міноборони. У зв`язку з наведеним, відповідач є підпорядкованим суб`єктом Міноборони, залежний від нього, зокрема і при визначенні строків виконання зобов`язань. А тому, діяв в умовах відсутності свободи договору та підприємницької діяльності, що не узгоджується з положеннями частини першої статті 627 ЦК України.