ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/710/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Кратт"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023 (суддя Горохов І. С.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2023 (головуючий суддя Коваль Л. А., судді Мороз В. Ф., Чередко А. Є.)
у справі № 908/710/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Кратт"
до Концерну "Міські теплові мережі"
про визнання договору дійсним та зобов`язання здійснити перерахунок,
(у судовому засіданні взяли участь представники позивача - Плецька Ю. В., Полєтаєв В. Є.)
ВСТУП
1. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач безпідставно вважає припиненим укладений між сторонами у 2016 році договір купівлі-продажу теплової енергії №600807 та здійснює нарахування позивачу за спожиту теплову енергію на підставі положень Типового індивідуального договору №76205281 про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
2. Верховний Суд у цій справі розглядав касаційну скаргу позивача, який не погоджувався із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у вимозі про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії № 600807 дійсним (у зв`язку із припиненням дії цього договору внаслідок законодавчих змін), а також відсутності підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості відповідно до цього договору.
3. За результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд прийшов до висновку про необхідність залишення оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій без змін, про що детально викладено нижче.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро Кратт" (далі - ТОВ "Бюро Кратт", позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну "Міські теплові мережі" (далі - Концерн "МТМ", відповідач) про визнання дійсним договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 14.06.2016 № 600807 (далі також - договір № 600807), укладеного між відповідачем та позивачем, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок наявної у ТОВ "Бюро Кратт" заборгованості за договором №600807 за теплову енергію станом на день ухвалення судового рішення у справі.
5. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо розірвання договору № 600807 та порядку укладення нового договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води №76205281 (далі також - договір №76205281).
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
6. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
7. Судові рішення в частині розгляду вимоги про визнання дійсним договору №600807 мотивовано з посиланням на те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом і такий спосіб захисту фактично не призведе до відновлення порушеного права, що, у свою чергу, виключає можливість задоволення заявлених вимог.
8. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок наявної у позивача заборгованості за договором № 600807, суди дійшли висновку про необґрунтованість позову в цій частині та недоведення позивачем обставин, які б давали підстави для зобов`язання відповідача здійснити таке перерахування.
Касаційна скарга
9. ТОВ "Бюро Кратт" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування судами статей 3-6, 203, 207, 208, 626-629, 651, 714, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179-181, 188, 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування таких норм права у правовідносинах, де:
- теплопостачальна організація та споживач теплової енергії у гарячій воді є юридичні особи/господарюючі суб`єкти;
- об`єктом постачання теплової є нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку;
- сторони визначили строк дії договору та підстави розірвання або його припинення, що відноситься до обов`язкових істотних умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, який укладений у письмовій формі відповідно до статей 19, 24-25 Закону України "Про теплопостачання".
11. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували, що договір № 600807 (договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді) укладено між сторонами спору для нежитлового приміщення. Вказаний договір є чинним в силу положень статті 10 Закону України "Про теплопостачання" і підпадає під правове регулювання положень статті 714 ЦК України та цього Закону, а тому не є тотожним договору про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, який підпадає під правове регулювання положень статей 901-907 ЦК України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ (далі також - Закон № 2189-VІІІ). У цьому контексті скаржник вважає, що між положеннями частини п`ятої статті 13 Закону № 2189-VІІІ та нормами статей 626-629, 633, 634, 638- 654 ЦК України існує юридична колізія. Скаржник вказує, що на відміну від частини п`ятої статті 13 Закону № 2189-VІІІ, ЦК України не визначено такого виду договору як "публічний договір приєднання", а тільки або "публічний договір" (стаття 633 ЦК України), або "договір приєднання" (стаття 634 ЦК України). На думку скаржника, оскільки в нежитлових приміщеннях знаходяться юридичні особи, такі особи зобов`язані узгоджувати всі істотні умови та укладати договір тільки в письмовій формі згідно зі статтями 79-181 ГК України, що узгоджується зі статтями 626-629, 638-654 ЦК України.
12. Отже, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про те, що договір № 600807 припинив свою дію з 01.11.2021, оскільки не взяли до уваги, що цей договір сторонами спору не було розірвано у відповідності до вимог статті 188 ГК України, статті 651 ЦК України та положень пункту 8 і 10 Договору, а тому його умови продовжують діяти.
13. При цьому позивач звертає увагу, що за теплову енергію в опалювальний період 2020-2022 років він сплачував на підставі договору № 600807 як споживач теплової енергії, і заборгованості станом на 01.05.2021 не має.
14. У зв`язку із наведеним вище позивач вважає, що між ТОВ "Бюро Кратт" та Концерном "МТМ" з 01.11.2021 не укладався Типовий індивідуальний договір №76205281 про надання послуг з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення позивача, розташованого у житловому будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 15.
15. У контексті зазначених доводів, скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які за таких обстави справи необхідно було застосувати для вирішення спірних правовідносин, тим самим порушили принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України та не застосували приписи постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 № 9, згідно з якими Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а тому суд мав би був оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках (за суперечності) застосовувати Конституцію як акт прямої дії. При цьому скаржник звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції зроблено відповідні висновки у справі на підставі закону, норми якого не існувало станом на 14.06.2016 і у повній мірі вони вступили в силу лише 01.10.2021.
16. Крім того, скаржник відзначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення на підставі недопустимих доказів, а саме: рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 та від 29.03.2022 № 124, а також типового договору від 01.11.2021 № 76205281, що свідчить про порушення судами вимог статей 77, 78 ГПК України.
Відзив
17. Концерн "МТМ" не надав відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
18. Концерн "МТМ" діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну "МТМ" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну "МТМ" є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.
19. 14.06.2016 між Концерном "МТМ" (Теплопостачальна організація) та ТОВ "Бюро Кратт" укладено договір № 600807 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами пункту 1.1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.
20. Згідно з пунктом 2.1 договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на та потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню споживача; інші технологічні потреби - по замовленню споживача.
21. У додатку № 1 до договору визначено, що Теплопостачальна організація відпускає споживачу в поточному році теплову енергію в гарячій воді на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою вул. Аваліані 15, загальною площею 172,9 кв.м в обсягах Q рік = 1,47 Гкал, приєднане теплове навантаження Q = 0,000769 Гкал/годину, максимальні витрати теплоносія не більше G = 0,013 м.куб/годину.
22. Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач зобов`язується виконувати умови цього договору. Дотримуватися вимог актів цивільного законодавства України, нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води ДНАОП 0.00-1.11-98, Правил технічної експлуатації теплових установах і мереж.
23. Відповідно до пунктів 10.1, 10.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення сторонами письмової угоди про його розірвання. Відповідно до статті 631 ЦК України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між споживачем і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання - з 01.06.2016. Термін дії договору, а також його певні умови, можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та відповідно до чинного законодавства України.
24. За умовами пункту 10.2 договору, договір припиняє свою дію у випадках: прийняття відповідного рішення судом; ліквідації однієї із сторін.
25. Судами встановлено, що 07.10.2021 Концерн "МТМ" оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради - (знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті 02.10.2021 (знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
26. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
27. Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 76205281 про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
28. Згідно з пунктом 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та складається з:
- обсягу теплової енергії на палення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.
29. Суди встановили, що об`єкт споживання позивача (нежитлове приміщення №101, поверх цокольний, літ. А-5, загальною площею 172,9 кв.м) розташовано в багатоквартирному будинку за адресою: вул. Аваліані буд. 15.
30. Відповідач вважає, що в силу положень Закону № 2189-VІІІ, Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" від 03.12.2020 №1060-IX, "Правил надання послуги з постачання теплової енергії", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), укладений між сторонами спору договір № 600807 припинив свою дію з 01.11.2021.
31. Саме в силу вимог вище наведених норм Закону № 2189-VІІІ з 01.11.2021 правовідносини між сторонами з постачання теплової енергії урегульовано типовим індивідуальним договором № 76205281 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані буд. 15, а тому відповідач з листопада 2021 року здійснював нарахування таких послуг відповідно до умов типового індивідуального договору № 76205281.
32. Позивач, не погоджуючись з таким нарахуванням за спожиту теплову енергію, визначеним Концерном "МТМ" у актах наданих послуг з листопада 2021 року і у рахунках за постачання теплової енергії та вважаючи, що такі нарахування не відповідають умовам договору № 600807, звернувся до суду з вимогами про: визнання дійсним (чиним) договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600807, укладеного 14.06.2016 та здійснення перерахунку наявної у ТОВ "Бюро Кратт" за цим договором купівлі-продажу теплової енергії заборгованості за теплову енергію, станом на день постановлення судового рішення у справі.
33. Позивач, зокрема, вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо розірвання договору № 600807 та порядку укладання договору № 76205281.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
34. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
35. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач безпідставно вважає припиненим договір купівлі-продажу теплової енергії № 600807, укладений між сторонами у 2016 році та здійснює нарахування позивачу за спожиту теплову енергію на підставі положень Типового індивідуального договору № 76205281.
36. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні вимог про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді дійсним та зобов`язання вчинити дії.
37. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договору дійсним, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що такий спосіб захисту може бути застосований судом виключно в окремо визначених цивільним законодавством випадках (за правилами частини другої статті 215 ЦК України).
38. Суди встановили, що позивач просить визнати дійсним (чинним) договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600807, який не має ознак нікчемності, оскільки його недійсність законом не встановлена, а тому у цій частині позовних вимог, суд відмовив у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушених прав, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає змісту правовідносин та не призведене до поновлення його порушеного права.
39. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості, суд виходив з того, що такі вимоги ґрунтуються виключно на положеннях умов договору № 600807, який в силу положень Закону № 2189-VІІІ, Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" від 03.12.2020 № 1060-IX (далі - Закон № 1060-ІХ) та "Правил надання послуги з постачання теплової енергії", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (у редакції змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023) припинив свою дію з 01.11.2021.
40. Зокрема, встановивши відсутність рішення позивача про вибір моделі договірних відносин відповідно до вимог Закону № 2189-VІІІ та сплив 30-деного строку з моменту опублікування Концерном "МТМ" відповідно до вимог цього Закону договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (02.10.2021), суди дійшли висновку про те, що в силу положень частини п`ятої статті 13 цього Закону між Концерном "МТМ" та позивачем з 01.11.2021 спірні правовідносини урегульовано типовим індивідуальним договором № 76205281 про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (до нежитлового приміщення цокольного поверху літ. А-5 загальною площею 172,9 кв.м, розташованого у вказаному вище багатоквартирному будинку), що є публічним договором приєднання.
41. За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про те, що договір № 600807 припинив свою дію з 01.11.2021. Суди не взяли до уваги, що цей договір сторонами спору не було розірвано у відповідності до вимог ЦК України та положень пункту 8 і 10 Договору, а тому його умови продовжують діяти. Скаржник вказує, що договір № 600807 (договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді) укладено між сторонами спору для нежитлового приміщення, який є чинним в силу положень статті 10 Закону України "Про теплопостачання" та підпадає під правове регулювання положень статті 714 ЦК України та цього Закону, а тому не є тотожним договору про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, яка підпадає під правове регулювання положень статей 901-907 ЦК України та Закону № 2189-VІІІ.
42. З матеріалів цієї справи вбачається, що позовні вимоги ТОВ "Бюро Кратт" упродовж усього розгляду спору зводяться, в основному, до того, що постачання відповідачем теплової енергії здійснювалось та має здійснюватися виключно на підставі договору № 600807 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, а положення Закону № 2189-VІІІ, в свою чергу, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
43. Верховний Суд зазначає, що у преамбулі Закону України 10 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
44. За змістом статті 1 цього Закону "Визначення термінів" :
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
45. Таким чином аналіз наведених вище визначень дає підставою дійти висновку про те, що обов`язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії у розумінні цього Закону може бути особа (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
46. З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
47. Як встановили суди, об`єкт споживання позивача (нежитлове приміщення №101, поверх цокольний, літ. А-5, загальною площею 172,9 кв.м) розташовано в багатоквартирному будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 15. Тобто, у розумінні Закону України "Про теплопостачання" позивач не є споживачем, а тому цей Закон не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки позивач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону № 2189-VІІІ.
48. Верховний Суд зазначає, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом № 2189-VІІІ.