ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1280/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Кураси С. А. (адвоката, в режимі відеоконференції),
прокурора - Колодяжної А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (колегія суддів: Разюк Г. П. - головуючий, Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 (суддя Мавродієва М. В. ) у справі
за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради
до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"
про стягнення грошових коштів у сумі 15 860 593,59 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2021 року керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі - Синюхино-Брідська сільська рада) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (далі - ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт") на користь Синюхино-Брідської сільської ради кошти в сумі 15 860 593,59 грн за користування земельними ділянками, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради, загальною площею 61,22 га, з кадастровими номерами: 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 (далі - земельні ділянки).
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на положення статті 1212 Цивільного кодексу України. Прокурор зазначав, що відповідач користується земельними ділянками територіальної громади після закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 за відсутності правових підстав. Прокурор вказував, що таке користування позбавило Синюхино-Брідську сільську раду можливості здавати земельні в оренду та отримувати прибуток з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель, затвердженої рішенням Первомайської районної ради 12.07.2017.
1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 справу № 925/1280/21 передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Миколаївської області.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 у справі № 925/1280/21, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, позовні вимоги Прокурора задоволено та стягнуто з ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" на користь Синюхино-Брідської сільської ради 15 860 593,59 грн боргу за користування земельними ділянками, а також стягнуто з ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" на користь Миколаївської обласної прокуратури 237 908,90 грн судового збору.
2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що договір оренди земельних ділянок від 19.06.2007, укладений між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області як орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством "Первомайський кар`єр "Граніт", правонаступником якого є ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", як орендарем припинився 03.07.2017 та не був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, проте відповідач продовжує користуватися земельними ділянками. Суд першої інстанції зауважив, що Прокурор посилався на те, що відповідач після завершення терміну дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 не повернув земельні ділянки; саме відповідачу належить розташоване на них нерухоме майно та право видобутку корисних копалин на цих землях. Тому розпорядник земель протягом періоду з моменту завершення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 (03.07.2017) дотепер позбавлений можливості здавати земельні ділянки в оренду та отримувати від цього прибуток, у зв`язку із чим у період часу з моменту затвердження нової нормативної грошової оцінки земель (12.07.2017) дотепер місцевий бюджет отримував відповідний дохід не в повному обсязі.
Суд першої інстанції зазначив, що розмір несплаченої внаслідок неправомірних дій відповідача орендної плати розраховано Синюхино-Брідською сільською радою як розмір плати за земельну ділянку державної та в подальшому - комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою у відповідному договорі оренди землі, за період з 01.08.2018 до 01.06.2021, з урахуванням коштів, які відповідачем було сплачено за користування земельними ділянками протягом такого періоду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі, які підлягають стягненню у місцевий бюджет відповідної територіальної громади.
Суд першої інстанції врахував, що за змістом позовних вимог, з якими Прокурор звернувся до суду 18.08.2021, ним не охоплено всього періоду несплати безпідставно утриманих відповідачем платежів, а лише заявлено вимоги за період з 01.08.2018 до 01.06.2021. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурор подав позов у межах загального строку позовної давності.
2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також зауважив, що при здійснені розрахунку Прокурор врахував затверджену нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок та кошти, які були сплачені відповідачем за користування земельними ділянками за період з 01.08.2018 до 01.06.2021, тому дійшов висновку, що розрахунок проведений відповідно до норм права.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 у справі № 925/1280/21, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради до ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" про стягнення 15 860 593,59 грн за користування земельними ділянками.
3.2. ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
Скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення статті 66 Земельного кодексу України, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, статті 18 Кодексу України про надра, статей 1, 12, 24 Гірничого закону України, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів України "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/1806, пункту 1 розділу ІІІ, додатку 9 Порядку нормативної грошової оцінки населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777, пункту 2 розділу І Положення про службове посвідчення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12.12.2022 № 280, які, на думку скаржника, підлягали застосуванню.
ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України стосовно того, чи підлягає врахуванню при розрахунку втраченої орендної плати пільгова ставка плати за землю для гірничодобувного підприємства у розмірі 25 % податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 Податкового кодексу України (згідно з пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України). Скаржник також стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 21 Закону України "Про оренду землі" у випадку, коли укладений між сторонами договір оренди землі припинив свою дію.
ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", посилаючись на пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, стверджує про недослідження судами попередніх інстанцій доказів, поданих сторонами, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
- рішення Первомайської районної ради Миколаївської області від 12.07.2017 № 6 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок";
- податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018, 2019, 2020, 2021 роки;
- доказів, якими підтверджено, що ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" є гірничодобувним підприємством, та підтверджено склад земель, на яких здійснюється видобування корисних копалин;
- витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 06.08.2021.
ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували невідповідність земельних ділянок, на які Прокурор надав нову нормативну грошову оцінку, і тих ділянок, які були предметом згідно з договором оренди земельних ділянок від 19.06.2007, та відсутність у матеріалах справи рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення розміру ставок плати за землю. Скаржник також зазначає, що зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, що суди попередніх інстанцій досліджували правильність запропонованого позивачем розрахунку безпідставно утриманих коштів. ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" стверджує про необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про призначення комісійної експертизи щодо вартості земельних ділянок та вартості права користування ними.
ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", посилаючись на пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, стверджує, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів, а саме:
- викопіювання з офіційного вебсайту Миколаївської обласної прокуратури (на думку скаржника, повноваження Прокурора підтверджуються службовим посвідченням);
- акта обстеження земельних ділянок в межах території Болеславчицького старостинського округу Синюхино-Брідської сільської ради від 19.08.2021 (за твердженням скаржника, робоча група, яка його склала, не мала на це повноважень);
- витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.08.2021 (їх форма та зміст, на думку скаржника, не відповідають вимогам законодавства, а саме: наказу Державного комітету України із земельних ресурсів України "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/1806, пункту 1 розділу ІІІ додатку 9 Порядку нормативної грошової оцінки населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777).
3.3. Миколаївська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Миколаївська обласна прокуратура зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо непідтвердження повноважень Прокурора, який звернувся з позовною заявою у цій справі. Миколаївська обласна прокуратура зауважує, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку доказам, необхідним для прийняття рішення у цій справі.
4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 19.06.2007 між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області як орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством "Первомайський кар`єр "Граніт", правонаступником якого є ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", як орендарем укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі щодо Болеславчицької сільської ради 03.07.2007 за реєстровим № 040702200071.
За умовами цього договору орендодавець на підставі розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації від 29.01.2003 № 23-р передає, а орендар приймає в оренду терміном на 10 (десять) років земельні ділянки загальною площею 61,22 га, у тому числі пасовища площею 3,89 га, землі промисловості - 17,82 га, землі під відкритими розробками, кар`єрами, шахтами - 39,51 га, для добувної промисловості (виробництва будівельних матеріалів) із земель, розташованих в межах території Болеславчицької сільської ради Первомайського району.
4.2. Згідно з кадастровим планом, який є додатком до договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери: 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 та 4825480400:03:000:0051.
4.3. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 орендна плата за користування земельними ділянками встановлюється згідно з розрахунком розміру орендної плати за користування земельними ділянками, який є невід`ємною частиною до цього договору. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі щомісячно та перераховується не пізніше 30-го числа кожного місяця.
4.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що за змістом розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, який є невід`ємною частиною договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, для розрахунку розміру орендної плати сторонами такого договору прийнято 10% від нормативної грошової оцінки усіх земельних ділянок.
4.5. Відповідно до пункту 9.2 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 цей договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
4.6. Згідно з пунктом 9.3 цього договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельними ділянками після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
4.7. Відповідно до пункту 12 цього договору він набирає чинності після підписання його сторонами і державної реєстрації.
4.8. Земельні ділянки були передані в оренду за актом приймання-передачі від 03.07.2007.
4.9. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач звернувся до Миколаївської обласної державної адміністрації з листом від 03.06.2017 № 685 про поновлення договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 на той самий строк і на тих самих умовах.
4.10. Миколаївська обласна державна адміністрація листом від 12.07.2017 № 2729/0/05-38/3-17 повернула відповідачу на доопрацювання надані ним матеріали та повідомила, що під час розгляду доданих орендарем до листа-повідомлення матеріалів було виявлено невідповідності умов запропонованого до переукладення договору в частині визначення ідентифікаційних даних земель (кадастрових номерів) та розміру орендної плати за землю з вимогами чинного законодавства. Крім того, Миколаївська обласна державна адміністрація наголосила на необхідності, що визначена статтями 13, 18, 19 Закону України "Про оцінку земель", виготовлення та затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок із кадастровими номерами: 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 для визначення розміру орендної плати за договором, відсутність якої унеможливлює вирішення питання про продовження орендних правовідносин.
4.11. Згідно з рішенням Первомайської районної ради від 12.07.2017 № 6 затверджено нову нормативну грошову оцінку зазначених земельних ділянок, що склала 58 952 644,74 грн, з яких нормативна грошова оцінка земельних ділянок площею 4,71 га - 5 113 161,98 грн, площею 3,8892 га - 4 222 103,95 грн, площею 52,62 га - 49 617 378,81 грн.
4.12. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач продовжує користуватися земельними ділянками, що підтверджується наявністю у нього чинного дозвільного документа на розробку родовища Болеславчицьке та права власності на комплекс нерухомого майна, а також інформаціями Синюхино-Брідської сільської ради від 27.04.2021 і 26.08.2021 та актом обстеження земельних ділянок від 19.08.2021. Відповідач частково сплачує кошти за використання цих земельних ділянок, що підтверджується інформацією Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 27.05.2021 та копіями податкових декларацій із плати за землю за 2018-2021 роки, відповідно до яких відповідач сплатив орендну плату у 2018 році в сумі 306 421,65 грн, у 2019 - 306 420,64 грн, у 2020 - 283 439,18 грн, та за період із січня до травня 2021 року - 125 120,68 грн.
4.13. Розмір несплаченої внаслідок неправомірних дій відповідача орендної плати розраховано Синюхино-Брідською сільською радою за період із 01.08.2018 до 01.06.2021 як розмір плати за земельну ділянку державної та в подальшому - комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною з урахуванням коштів, які відповідач сплатив за користування земельними ділянками протягом такого періоду. Загальна сума коштів за користування відповідачем без правовстановлюючих документів земельними ділянками Синюхино-Брідської територіальної громади згідно з розрахунком у період з 01.08.2018 до 01.06.2021 становить 15 860 593,59 грн.
4.14. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача коштів за користування земельними ділянками комунальної власності після припинення договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Прокурора та представників відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить частково задовольнити з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в особі Синюхино-Брідської сільської ради про стягнення з відповідача коштів за користування земельними ділянками, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради, після закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007. При цьому розмір недоотриманого позивачем доходу внаслідок неповернення земельних ділянок розрахований як розмір плати за земельні ділянки у формі орендної плати за землю з урахуванням нормативної грошової оцінки за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, 10-відсоткової ставки згідно з пунктом 2.1 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007.
5.4. Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини у цій справі врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України, оскільки виникли у зв`язку із фактичним користуванням відповідачем земельними ділянками без укладеного договору оренди та недоотриманням її власником доходів у вигляді орендної плати.
5.5. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
5.6. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
5.7. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.8. Для вирішення спору щодо стягнення з фактичного користувача земельної ділянки безпідставно збережених коштів орендної плати згідно зі статтями 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.02.2019 у справі № 922/981/18).
5.9. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що відповідач продовжує користуватися земельними ділянками після завершення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, доказів укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 немає. Тому колегія суддів вважає, що власник землі має право вимагати усунення порушених прав на неї шляхом стягнення недоотриманих коштів плати за землю, оскільки відповідач фактично користується земельними ділянками без достатньої правової підстави.
5.10. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що з моменту припинення договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 у відповідача виник обов`язок повернути земельні ділянки державі, а в подальшому - відповідній територіальній громаді чи укласти додаткову угоду про продовження строку дії такого договору, проте відповідач цього не зробив. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" без законних підстав зберігало у себе майно - кошти за оренду землі, які підлягають стягненню у місцевий бюджет відповідної територіальної громади.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також зауважив, що при здійснені розрахунку враховано затверджену нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок та кошти, які були сплачені відповідачем за користування земельними ділянками за період з 01.08.2018 до 01.06.2021, тому дійшов висновку, що розрахунок проведений відповідно до норм права.
5.11. ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.12. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.13. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
5.14. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.15. Вирішуючи питання щодо подібності правовідносин, Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
5.16. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є частково обґрунтованими з огляду на таке.
5.17. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 ухвалена за позовом Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до фізичної особи про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення розміру орендної плати до 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік. Суди у справі № 635/4233/19 з`ясовували обґрунтованість вимог позивача щодо наявності чи відсутності правових підстав для внесення змін до договору оренди.
5.18. Постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" до Криворізької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди. Спір у справі № 904/4748/20 стосувався договірних правовідносин, зокрема, наявності чи відсутності правових підстав для внесення змін до договору оренди у зв`язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.
5.19. У справі № 925/1280/21, що розглядається, спірні правовідносини є кондикційними, тому правовідносини у справах № 635/4233/19, № 904/4748/20 не є подібними ні за змістом, ні за правовим регулюванням. Отже, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, є безпідставними.
5.20. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 ухвалена за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовблок" про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави за користування земельною ділянкою без оформлення нового договору оренди. Верховний Суд у зазначеній постанові у справі № 905/1680/20 виклав такий висновок:
"7.19. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період."
5.21. Велика Палата Верховного Суду у справі № 905/1680/20, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходила з того, що належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору. У справі № 905/1680/20 суд першої інстанції взяв до уваги наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, розрахований позивачем на підставі даних про нормативну грошову оцінку індивідуально визначеної земельної ділянки, при проведенні якого застосовано базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який встановлено в рішеннях Маріупольської міської ради, та задовольнив позовні вимоги.
5.22. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц ухвалена за позовом керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до фізичної особи про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. За твердженням скаржника, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у справі № 629/4628/16-ц, зазначив, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.