ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 5006/1/23б/2012
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ТОВ "Марвей Марін Сервіс": ліквідатор Карауш Ю.В.,
ОСОБА_1.: не з`явився,
ОСОБА_2.: не з`явився,
ОСОБА_3.: не з`явився,
АТ "Державний експортно-імпортний банк України": Орендівський В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 (колегія суддів у складі: Склярук О.І. - головуючий, Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
та ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.09.2023 (суддя Чернова О.В.)
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Марін Сервіс" арбітражної керуючої Карауш Ю.В.
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника - генерального директора ОСОБА_1 та засновників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
у справі №5006/1/23б/2012
за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Маріуполь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Марін Сервіс"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Рух справи
1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.10.2012 порушено провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Маріуполь (далі - Банк) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Марін Сервіс" (далі - Боржник).
2. Постановою Господарського суду Донецької області від 20.08.2013 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
3. У зв`язку з проведенням на території міста Донецька антитерористичної операції матеріали справи №5006/1/23б/2012 втрачено.
4. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.12.2015 відновлено втрачену справу №5006/1/23б/2012 про банкрутство Боржника.
Стислий зміст заяви
5. 27.07.2023 ліквідатор Боржника подав заяву (далі - Заява) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у цій справі у зв`язку з доведенням його до банкрутства на ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, стягнення солідарно з перелічених осіб 220361927,54 грн для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства в цій справі.
6. Заяву мотивовано тим, що згідно з реєстром вимог кредиторів кредиторська заборгованість Боржника складає 222256727,67 грн, але погашена заборгованість лише на суму 1894800,13 грн, що складає близько 1% від загальної суми заборгованості. Матеріали справи свідчать про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, однак через втрату матеріалів справи внаслідок обставин, пов`язаних з тимчасовою окупацією міста Донецька, відсутні результати відповідного аналізу, фінансова звітність Боржника та інші документи, визначені Методичними рекомендаціями для проведення фінансового аналізу боржника. Ліквідатор Боржника вважає, що наявні матеріали справи та недостатність активів, які можуть бути реалізовані з метою погашення заборгованості перед кредиторами, свідчать про невжиття керівником і засновниками Боржника заходів для покращення фінансового стану суб`єкта господарювання та недопущення його стійкої неплатоспроможності, що зумовило його неплатоспроможність та доведення до банкрутства, порушення інтересів кредиторів щодо гарантування погашення їх вимог у максимально можливому розмірі. Оскільки активів Боржника недостатньо для погашення кредиторських зобов`язань у повному обсязі, ліквідатор Боржника стверджує про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновників Боржника.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. У матеріалах справи міститься аналіз фінансово-економічного становища боржника за 2011-2013 роки, висновок щодо виявлення ознак неплатоспроможності Боржника та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.
8. Відповідно до протоколу зборів комітету кредиторів Боржника від 30.04.2013 з питання розгляду аналізу фінансово-господарської діяльності боржника від кредиторів зауважень до звіту розпорядника майна та аналізу фінансово-господарської діяльності не надходили.
9. У постанові Господарського суду Донецької області від 20.08.2013 зазначено, що згідно зі звітом розпорядника майна, аналізом фінансово-економічного стану Боржника та висновком щодо виявлення ознак неплатоспроможності Боржника та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, зробленим розпорядником майна Боржника, відсутні економічні ознаки дій, які можна кваліфікувати як фіктивне банкрутство, протягом аналізованого періоду відсутні дії щодо доведення до банкрутства, відсутні дії з приховування банкрутства, фінансове становище Боржника характеризується стійкою неплатоспроможністю. Відсутність джерела поповнення оборотними коштами для ведення господарської діяльності свідчить про неможливість продовження господарської діяльності, а також виключає можливість виконання Боржником вимог кредиторів.
10. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.01.2018 задоволено скаргу ПАТ "ПУМБ" на бездіяльність ліквідатора Боржника у справі про банкрутство №5006/1/23б/2012; визнано протиправною бездіяльність ліквідатора - арбітражного керуючого Криворучка Віктора Жоржовича; припинено повноваження ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Криворучка В.Ж.; ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну.
11. Від попереднього ліквідатора Боржника Криворучка В.Ж. арбітражна керуюча Карауш Ю.В. документи по справі не отримувала.
12. Арбітражна керуюча Карауш Ю.В. зверталася до Головного управління статистики у Донецькій області для отримання фінансової звітності банкрута. У відповідь на звернення листом №01-03/3125-21 від 06.09.2021 Головне управління статистики у Донецькій області повідомило, що Боржник у 2013 не звітував, а в період з 2009 до 2012 звітував на паперових носіях, звітність за вказаний період залишилися в будівлі Головного управління статистики у Донецькій області в місті Донецьку, доступу до якої немає. До листа надано фінансовий звіт за 2012 рік станом на 01.01.2013. До матеріалів заяви вказаний лист Головного управління статистики у Донецькій області не додано.
13. На час звернення із Заявою та її розгляду непогашена кредиторська заборгованість Боржника складала 220361927,54 грн перед: ПАТ "ПУМБ" - 74252332,26 грн, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Маріуполь - 146107859,16 грн, ДПС України в особі ВП - ГУ ДПС у Донецькій області - 736,22 грн.
14. За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, генеральним директором Боржника є ОСОБА_1 . Засновниками Боржника виступили ОСОБА_2 - 98,68% статутного капіталу; ОСОБА_3 - 0,15% статутного капіталу; Товариство з обмеженою відповідальністю "Марвей" - 1,18% статутного капіталу.
15. При цьому ТОВ "Марвей" перебуває у процедурі банкрутства.
16. ОСОБА_2 проживав у м. Маріуполь. За доводами ОСОБА_3, ОСОБА_2 з м. Маріуполя не виїжджав та помер під час окупації, що не заперечує ліквідатор Боржника, однак свідоцтво про смерть ОСОБА_2 згідно з чинним законодавством України не оформлено, оскільки м. Маріуполь наразі є окупованим. Натомість ОСОБА_3 надав копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2, виданого Комунальною установою Бердянської міської ради "Бердянське територіальне медичне об`єднання" Міністерства охорони здоров`я України. Інформація щодо спадкоємців ОСОБА_2 відсутня.
17. Апеляційний господарський суд дослідив низку документів, зокрема, листи голови ради директорів Боржника №151 від 25.12.2008, в.о. генерального директора Боржника №152 від 25.12.2008, №155 від 29.12.2008, від 03.11.2009, засновника Боржника ОСОБА_4, адресовані ЗАТ "Донгорбанк", щодо недоотримання кредитного фінансування за кредитним договором №2 від 22.02.2006, у зв`язку з чим не було завершено будівництво об`єкта з вирощування осетрових риб, та щодо вирішення питання подальшого фінансування проекту, а також лист в.о. директора Боржника №39 від 16.06.2009 до ПАТ "Укрексімбанк" щодо фінансування проекту підприємства з індустріального осетровиробництва та виведення нерухомості Боржника із застави з метою надання йому можливості подальшого фінансування проекту із ЗАТ "Донгорбанк".
18. З бізнес-плану індустріального осетроводства на 2009 - 2013 роки Боржника, виконаного для завершення організації індустріального осетроводства, вбачається, що проект було профінансовано станом на 2009 рік у розмірі 329000 доларів США і 8908482,19 грн, а для подальшого завершення необхідно було додаткове фінансування у сумі 18570000 грн.
19. Згідно з листом Слідчого відділу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 25.01.2023 за №1941/10/09-113 для оцінки фінансово-господарського стану, а також визначення економічних ознак фіктивного банкрутства та ознак доведення до банкрутства Боржника Агентство з питань банкрутства філії державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства в Донецькій області від 2013 року склало висновок щодо фінансового стану, за змістом якого у Боржника станом на 31.12.2010 та станом на 31.12.2011 відсутні економічні ознаки фіктивного банкрутства, протягом періоду 31.12.2008 до 31.12.2011 відсутні економічні ознаки дій з доведення до банкрутства.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
20. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.09.2023, яку залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024, у задоволенні Заяви відмовлено.
21. Судові рішення мотивовано тим, що Заява не містить будь-яких доказів вчинення засновниками та керівником Боржника дій, направлених на набуття майна за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості Боржника без наміру її погашення, прийняття ними рішень про виведення активів Боржника, вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб чи бездіяльності Боржника щодо захисту власних майнових інтересів, внаслідок чого настала неплатоспроможність Боржника. Наведені у Заяві мотиви, за висновком господарських судів, є лише припущеннями ліквідатора, які не підтверджено належними доказами всупереч приписам статті 73-74 Господарського процесуального кодексу України.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
22. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, задовольнити Заяву, стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Боржника 220361927,54 грн для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства у цій справі.
23. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
24. Банк вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права через неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1192/15(902579/20), щодо застосування статей 4, 42, 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
25. При цьому Банк наголошує, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно; а особа, яка притягається до субсидіарної відповідальності, повинна доказати відсутність своєї вини.
26. Банк зауважує, що Боржник фактично припинив господарську діяльність та подання фінансової звітності у 2013 році, що є протиправним, але засновники та керівництво Боржника не розпочали процедуру припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації.
27. На думку Банка, матеріали та обставини справи вказують на винну, протиправну поведінку учасників і керівників Боржника, до яких заявлено вимоги в Заяві, що виражається переважно у протиправній бездіяльності.
28. Також Банк стверджує, що суди при розгляді справи надали невірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та відхилили докази, на які посилався заявник, з порушенням вимог статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України.
29. У цьому контексті Банк зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові фактично поклався на пояснення ОСОБА_3, зробивши висновок про те, що з огляду на відповідне листування Боржник вживав заходи щодо недопущення банкрутства підприємства, здійснював роботи для покращення фінансового стану підприємства та створення умов для погашення заборгованості перед кредиторами.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
30. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не подали.
Позиція Верховного Суду
31. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
32. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду Заяви ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за його зобов`язаннями в сумі 220361927,54 грн на керівника Боржника ОСОБА_1 та його засновників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
33. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
34. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 Господарського кодексу України).
35. Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
36. Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).
37. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).
38. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною у постановах від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), на які посилається Банк у касаційній скарзі) субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.
39. Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
40. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
41. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
42. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.
43. Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
44. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
45. Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).
46. Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною 2 статті 61 КУзПБ, до яких віднесені: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
47. Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.