ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 336/44/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
прокуратури - Цимбалістого Т. П.,
позивача - Пономаренка В. М. (самопредставництво),
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - не з`явилися,
відповідача-3 - Лелікова С. О. (адвоката),
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023 (колегія суддів: Коваль Л. А. - головуючий, Мороз В. Ф., Чередко А. Є.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023 (колегія суддів: Дроздова С. С. - головуючий, Горохов І. С., Науменко А. О.) у справі
за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до: 1) Міністерства аграрної політики та продовольства України, 2) ОСОБА_1, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство",
про витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. У січні 2018 року заступник прокурора Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" (далі - ТОВ "Базіс-Плац") про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 18.09.2015, укладеного між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Вовк І. І., зареєстрованого в реєстрі за № 10125; витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А, а саме будівель: прохідної літ. "А" інв. № 01031 площею 46 м2; спиртосховища літ. "Б-2" інв. № 01017 площею 495,5 м2; складів посуду літ. "В" інв. № 01029 площею 274,5 м2 та літ. "Д-2" інв. № 01016 площею 2018 м2; майстерні літ. "Е" інв. № 01030 площею 78 м2; спирторозливу літ. "Г" інв. № 01032 площею 18,7 м2, загальною площею 2 930,7 м2, вартістю 499 599,00 грн, у власність держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.
1.2. Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що 18.09.2015 між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входить Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" (далі - ДП "Бердянське агроторгове підприємство"), та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А . Цей правочин, на думку прокурора, слід визнати недійсним, оскільки при його вчиненні порушено вимоги нормативних актів, зокрема, Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, за змістом пунктів 6, 8 якого є обов`язковим надання відповідному суб`єкту управління майном згоди або дозволу ФДМ України на відчуження майна. Однак, за доводами прокурора, ФДМ України погодження на відчуження спірного нерухомого майна не надавав.
1.3. Крім того, прокурор вважав, що продаж майна здійснено всупереч вимогам пункту 10 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, відповідно до якого звіт про оцінку відчужуваного майна має пройти рецензування, а висновок про вартість майна має бути погоджений із ФДМ України. Проте, за доводами прокурора, звіт про оцінку цього майна з ФДМ України не погоджувався, а сам звіт за наслідками його рецензування визнаний таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним.
1.4. При цьому прокурор зазначав, що на час звернення до суду із цим позовом власником спірного майна є ТОВ "Базіс-Плац", яке набуло нерухомість за безвідплатним договором, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09.12.2015 № НОМЕР_1, виданим Запорізьким міським управлінням юстиції. Оскільки власник вправі витребувати своє майно від добросовісного набувача у всіх випадках, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, предмет недійсного договору, на думку прокурора, належить витребувати на користь власника в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.
1.5. З урахуванням наведеного прокурор просив визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 18.09.2015, укладений між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і ОСОБА_1, та витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірне нерухоме майно у власність держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.
1.6. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 у справі № 336/44/18 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1, ТОВ "Базіс-Плац" про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості та витребування майна.
1.7. Постановою Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 у справі № 336/44/18 та ухвалено нове рішення про задоволення позову прокурора. Визнано недійсним договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 18.09.2015, укладений між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і ОСОБА_1, та витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірне нерухоме майно у власність держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.
1.8. Постановою Верховного Суду від 07.07.2021 залишено без змін постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі № 336/44/18 в частині задоволення позовної вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.09.2015.
Скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі № 336/44/18 у частині вирішення вимог прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до ТОВ "Базіс-Плац" про витребування майна. Закрито провадження у справі № 336/44/18 в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до ТОВ "Базіс-Плац" про витребування майна.
1.9. Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду в частині задоволення позовної вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.09.2015, не взяв до уваги доводи скаржника про те, що на час відчуження спірного майна, для процедури відчуження майна державного підприємства, яке перебувало у процесі ліквідації, згода ФДМ України не вимагалася.
За висновком Верховного Суду, установивши, що реалізація майна державного підприємства у процедурі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, відбулася без погодження ФДМ України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу.
Щодо позовних вимог прокурора до ТОВ "Базіс-Плац" про витребування майна Верховний Суд зазначив таке. Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір у цій справі в порядку цивільного судочинства, не звернули увагу на те, що предметом позову в цій справі є, зокрема, вимоги юридичної особи - прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України про витребування нерухомого майна з незаконного володіння іншої юридичної особи - ТОВ "Базіс-Плац". Тому, за висновком Верховного Суду, спір у справі в частині вимог про витребування нерухомого майна виник між юридичними особами і повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Крім того, Верховний Суд роз`яснив заявнику його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
1.10. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 справу № 336/44/18 за позовом прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1, ТОВ "Базіс-Плац" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна в частині вирішення позовної вимоги про витребування майна передано для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.
1.11. Господарський суд Запорізької області розглядав змінені позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірного нерухомого майна у власність держави в особі ФДМ України.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 336/44/18, задоволено в повному обсязі позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до ТОВ "Базіс-Плац" про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна.
Вирішено витребувати у власність держави в особі ФДМ України з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірне нерухоме майно, перелік якого наведено в резолютивній частині рішення господарського суду першої інстанції.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги прокурора, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне нерухоме майно, яке є власністю держави Україна, відчужено з порушенням вимог законодавства, без погодження ФДМ України. Господарські суди встановили, що спірне нерухоме майно вибуло поза волею держави як власника, а тому дійшли висновку про наявність правових підстав для витребування цього майна від останнього набувача (ТОВ "Базіс-Плац") на підставі приписів статті 388 Цивільного кодексу України. При цьому суди врахували, що договір купівлі-продажу на підставі якого перший раз відчужено майно, визнано недійсним.
Крім того, суди зазначили, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Господарські суди встановили наявність юридичних підстав, з якими закон пов`язує недійсність правочину, на підставі якого майно вибуло із власності держави. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про те, що втручання шляхом ухвалення судового рішення про недійсність правочину і зобов`язання повернути об`єкт нерухомості відповідає критерію законності. Господарські суди також виходили з того, що в цьому випадку втручання є виправданим, оскільки задовольняється суспільний інтерес та суспільна потреба у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження майном, яке перебуває під охороною держави, і дотримання у цій сфері суспільних відносин вимог законодавства. Держава як власник спірного майна позбавлена права розпоряджатися цим майном відповідно до вимог законодавства з метою отримання усіх економічних вимог від такого відчуження. При цьому суди зазначили, що повернення у державну власність об`єктів нерухомості, незаконно відчужених, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів. За таких обставин, за висновком судів, витребування у ТОВ "Базіс-Плац" об`єкта нерухомості, який належав державі, не порушуватиме принципу пропорційності втручання у право власності особи.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023 у справі № 336/44/18, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Базіс-Плац" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора про витребування з володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірного нерухомого майна.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Базіс-Плац" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
3.3. ТОВ "Базіс-Плац", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували застарілі правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 06.09.2017 у справі № 6-1081цс17. Тому, на думку скаржника, в цьому випадку існує необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 6-1081цс17.
3.5. Крім того, ТОВ "Базіс-Плац" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340.
3.6. ТОВ "Базіс-Плац" також посилається на неврахування господарськими судами практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3.7. Зокрема, ТОВ "Базіс-Плац" зазначає, що потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладається на легітимність добросовісних дій державного органу (висновки mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява N 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII).
3.8. Скаржник також зазначає, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулося порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30.06.2006 у справі "Федоренко проти України").
3.9. ТОВ "Базіс-Плац" зазначає, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East / West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) цей суд напрацював три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
3.10. ТОВ "Базіс-Плац" зазначає про відсутність жодного суспільного або публічного інтересу, оскільки багато років спірне нерухоме майно було в занедбаному стані, а після набуття права власності ТОВ "Базіс-плац" здійснювало впорядкування і поліпшення майна та сплачувало орендну плату за землю, на якій це майно розташоване.
3.11. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Базіс-Плац" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Прокурор зазначає, що відчуження спірного державного майна проведено всупереч чітко регламентованій процедурі, без згоди ФДМ України. Оскільки державне майно вибуло з державної власності поза волею власника, то власник (держава) має право на підставі приписів статті 388 Цивільного кодексу України витребувати своє майно від особи, яка незаконно заволоділа ним.
3.12. ФДМ України у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Базіс-Плац" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ФДМ України зазначає, що право держави витребувати державне майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження на користь фізичної особи передбачено у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони майна і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення у державну власність незаконно відчуженого майна переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. За таких обставин, на думку ФДМ України, повернення спірного майна у державну власність в особі ФДМ України, не порушує принципу законності та пропорційності втручання у право власності відповідача.
3.13. 08.04.2024 до Верховного Суду надійшли пояснення ТОВ "Базіс-Плац" щодо касаційної скарги та відзивів сторін.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.07.2013 № 403 "Про припинення державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство" припинено шляхом ліквідації діяльність ДП "Бердянське агроторгове підприємство"; зобов`язано голову комісії з ліквідації ДП "Бердянське агроторгове підприємство" провести інвентаризацію та оцінку майна, коштів, і здійснити продаж основних засобів підприємства в установленому законодавством порядку з метою погашення заборгованості.
4.2. 18.09.2015 між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входило ДП "Бердянське агроторгове підприємство", та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А.
4.3. Відповідно до пункту 2 зазначеного договору нерухоме майно, що є предметом цього договору, складається з: прохідної літ. "А" інв. № 01031 загальною площею 46 м2; спиртосховища літ. "Б-2" інв. № 01017 загальною площею 495,5 м2; складів посуду літ. "В" інв. № 01029 загальною площею 274,5 м2 та літ. "Д-2" інв. № 01016 загальною площею 2018 м2; спирторозливу літ. "Г" інв. № 01032 загальною площею 18,7 м2; майстерні літ. "Е" інв. № 01030 площею 78 м2. Нерухоме майно, що є предметом цього договору, розташоване на земельній ділянці площею 1,0355 га із кадастровим номером 2310100000:01:014:0013. Загальна площа об`єктів складає 2930,7 м2.
4.4. Згідно з пунктом 4 договору купівлі-продажу продаж об`єктів нерухомого майна здійснено за 499 599,00 грн.
4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до положень договору купівлі-продажу об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А, належать державі на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 06.08.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області.
4.6. Господарські суди зазначили, що у цій справі в частині вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 18.09.2015, укладеного між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і ОСОБА_1., встановлено обставини, які відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу є преюдиційними для розгляду вимог прокурора у цій справі про витребування майна у ТОВ "Базіс-Плац", а саме, що реалізація майна державного підприємства у процедурі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, відбулася без погодження ФДМ України. Оскільки ФДМ України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном державної власності та враховуючи, що спірне нерухоме майно, яке є власністю держави, було відчужене з порушенням вимог законодавства, без погодження ФДМ України, суди зазначили про правомірність пред`явлення прокурором позову в інтересах держави в особі ФДМ України.
4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з актом прийому-передачі будівель від 18.09.2019, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А, складеного на виконання недійсного договору купівлі-продажу від 18.09.2015, відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 336/44/18, ДП "Бердянське агроторгове підприємство" передало ОСОБА_1 таке нерухоме державне майно: будівлю спиртосховища літ. "Б-2" з електрощитовою літ. "З" загальною площею 495,5 м2 інв № 01017; будівлю складу посуду літ. "В" загальною площею 274,5 м2 інв. № 01029; будівлю складу посуду літ. "Д" загальною площею 2018 м2 інв. № 01016; будівлю майстерні літ. "Е" з електрощитовою літ. "К" загальною площею 78 м2 інв. № 01030; будівлю прохідної літ. "А" загальною площею 46 м2 інв. № 01031; будівлю спирторозливу літ. "Г" загальною площею 18,7 м2 інв. № 01032; естакаду спиртоприймання інв. № 2003; огорожі № 1, № 2, № 3, № 6, № 8, № 10 інв. № 2006; вбиральню літ. "І" інв. № 2006-1; покриття (замощення) літ. "І" інв. № 2002-1.
4.8. Як установили господарські суди, в наведеному акті прийому-передачі будівель від 18.09.2015 зазначено, що майно є державною власністю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2015.
4.9. Господарські суди також установили, що після придбання ОСОБА_1 комплексу будівель та споруд на підставі недійсного договору купівлі-продажу майна від 18.09.2015, укладеного з Міністерством аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1 передав частину спірних об`єктів нерухомого майна до статутного фонду ТОВ "Базіс-Плац" одночасно із заснуванням товариства на підставі протоколу установчих зборів учасників від 20.10.2015 № 1 та акта прийому-передачі і грошової оцінки майна від 20.10.2015.
4.10. Господарські суди зазначили, що відповідно до акта прийому-передачі та грошової оцінки майна від 20.10.2015 ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ТОВ "Базіс-Плац" будівлі, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А, а саме: прохідну літ. "А" інв. № 01031 загальною площею 46 м2; спиртосховище літ. "Б-2" інв. № 01017 загальною площею 495,5 м2; склади посуду літ. "В" інв. № 01029 загальною площею 274,5 м2 та літ. "Д-2" інв. № 01016 загальною площею 2018 м2; спирторозливу літ. "Г" інв. № 01032 загальною площею 18,7 м2; майстерню літ. "Е" інв. № 01030 площею 78 м2.
4.11. Згідно із протоколом від 20.10.2015 № 1 установчих зборів учасників ТОВ "Базіс-Плац" учасниками товариства є дві особи, якими створено таке товариство.
4.12. Відповідно до пункту 6.3.2.1 Статуту ТОВ "Базіс-Плац" ОСОБА_1. передає до статутного капіталу цього товариства нерухоме майно.
4.13. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2017 власником спірних у цій справі об`єктів нерухомості є ТОВ "Базіс-Плац". Підставою виникнення права власності у зазначеного товариства є свідоцтво про право власності від 09.12.2015 № НОМЕР_1, видане Запорізьким міським управлінням юстиції. Господарські суди зазначили, що це також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2021 № 284988630.
4.14. За таких обставин прокурор, вважаючи, що оспорюваний договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки при його вчиненні порушені вимоги нормативних актів, а власник вправі витребувати своє майно від добросовісного набувача у всіх випадках, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ФДМ України, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 18.09.2015, укладений між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і ОСОБА_1, та витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірне нерухоме майно у власність держави в особі ФДМ України.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Базіс-Плац" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023 і рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023 у справі № 336/44/18 та вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
15.03.2024 Верховний Суд зареєстрував клопотання ТОВ "Базіс-Плац" про зупинення виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 336/44/18, виданого 11.01.2024, сформоване 14.03.2024 в системі "Електронний суд".
Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2024 клопотання ТОВ "Базіс-Плац" про зупинення виконання наказу у справі № 336/44/18 повернуто заявнику без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
08.04.2024 Верховний Суд зареєстрував клопотання ТОВ "Базіс-Плац" про зупинення виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 336/44/18, виданого 11.01.2024, подане до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.
Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання ТОВ "Базіс-Плац", дійшла висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повноважень господарського суду касаційної інстанції щодо зупинення виконання наказу господарського суду.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1, ТОВ "Базіс-Плац", зокрема, про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" спірного нерухомого майна у власність держави в особі ФДМ України.
5.4. Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є недійсність договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 18.09.2015, укладеного між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і ОСОБА_1, оскільки при його вчиненні порушено вимоги нормативних актів. Крім того, на думку прокурора, власник вправі витребувати своє майно від добросовісного набувача у всіх випадках, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, а оскільки час звернення до суду із цим позовом власником спірного майна є ТОВ "Базіс-Плац", тому прокурор пред`явив позовну вимогу про витребування спірного нерухомого майна саме до зазначеної юридичної особи.
5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
5.6. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
5.7. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
5.8. Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
5.9. Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.
5.10. Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.
5.11. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.
5.12. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 у справі № 906/779/21.
5.13. Задовольняючи позовні вимоги прокурора, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне нерухоме майно, яке є власністю держави Україна, відчужено з порушенням вимог законодавства, без погодження ФДМ України. Господарські суди встановили, що спірне нерухоме майно вибуло поза волею держави як власника, а тому дійшли висновку про наявність правових підстав для витребування цього майна від останнього набувача (ТОВ "Базіс-Плац") на підставі приписів статті 388 Цивільного кодексу України. При цьому суди врахували, що договір купівлі-продажу, на підставі якого перший раз було відчужено майно, визнано недійсним.
5.14. Крім того, суди зазначили, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Господарські суди встановили наявність юридичних підстав, з якими закон пов`язує недійсність правочину, на підставі якого майно вибуло із власності держави. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про те, що втручання шляхом ухвалення судового рішення про недійсність правочину і зобов`язання повернути об`єкт нерухомості відповідає критерію законності. Господарські суди також виходили з того, що в цьому випадку втручання є виправданим, оскільки задовольняється суспільний інтерес та суспільна потреба у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження майном, яке перебуває під охороною держави, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства. Держава як власник спірного майна позбавлена права розпоряджатися цим майном відповідно до вимог законодавства з метою отримання усіх економічних вимог від такого відчуження. При цьому суди зазначили, що повернення у державну власність об`єктів нерухомості, незаконно відчужених, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів. За таких обставин, за висновком судів, витребування у ТОВ "Базіс-Плац" об`єкта нерухомості, який належав державі, не порушуватиме принципу пропорційності втручання у право власності особи.
5.15. ТОВ "Базіс-Плац" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. ТОВ "Базіс-Плац", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.16. Пунктами 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.17. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.