ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Короля В. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінт А" (далі - ТОВ "Спрінт А") до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, Виробничий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Баварія"" (далі - ЖБК "Баварія") про визнання протиправним та скасування наказу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року
та касаційною скаргою ЖБК "Баварія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року.
Короткий виклад історії справи
1. 31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державних реєстраторів до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Міністерство). Колегія Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія Міністерства) у висновку від 18 серпня 2020 року рекомендувала вказану скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково та скасувати всі рішення державних реєстраторів, прийнятих починаючи
з 2017 року за всіма об`єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, серед яких і рішення, на підставі яких зареєстровано внесення частини об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу юридичних осіб, зокрема і ТОВ "Спрінт А".
2. На підставі висновку Колегії Міністерства від 18 серпня 2020 року відповідач видав наказ від 26 жовтня 2020 року № 3735/5 (далі - наказ), опублікований 27 жовтня 2020 року на сайті Міністерства (https://minjust.gov.ua/rn/2020-rik), яким скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
3. 30 грудня 2021 року ТОВ "Спрінт А" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача. У позові ТОВ "СПРІНТ А" зазначав про порушення діями відповідача права власності ТОВ "СПРІНТ А" на нерухоме майно та указував, що відповідач порушив процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що визначена Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).
4. Також позивач вказував, що на момент винесення оскаржуваного наказу у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 501/2736/20 за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1, за участі третьої особи ОСОБА_3 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу квартир в житловому будинку АДРЕСА_1, укладених 05 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст установлених обставин та рішення судів першої та апеляційної інстанцій
5. Господарський суд міста Києва рішенням від 05 жовтня 2022 року у справі № 916/4093/21 задовольнив позов, визнав протиправним та скасував наказ Міністерства.
6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19 червня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року - без змін. Провадження за апеляційною скаргою ЖБК "Баварія" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року закрив.
7. Обґрунтовуючи прийняті рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що відповідач порушив приписи пункту 1 частини 2, абзацу 3 частини третьої, частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), пунктів 5, 7 Порядку № 1128 (в редакції, чинній на дату реєстрації скарги), пункту 11 Порядку № 1128 (в редакції, чинній станом на час розгляду скарги).
8. До Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
9. ОСОБА_1 вказував, що при розгляді його скарги Міністерство діяло у межах та у спосіб, передбачений законом, а провадження у справі № 501/2736/20, на яке посилається позивач та суди, стосується іншого предмета спору і не є судовим провадженням у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, що зазначені у його скарзі до Міністерства.
10. ОСОБА_1 зазначив підставами касаційного оскарження судових рішень неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального прав, а саме неврахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, в якій суд зробив висновок: "Нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV".
11. Також ОСОБА_1 зазначав, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень застосовано частину 2 та пункт 4 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV без врахування правової позиції щодо подібних правовідносин, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2017 року у справі № 910/3040/16 та ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 910/3410/20.
12. На постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року ЖБК "Баварія" подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову в частині закриття провадження за апеляційною скаргою ЖБК "Баварія" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року та направити справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
13.Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 01 листопада 2023 року передав справу № 916/4093/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 10.08.2021 у справі № 240/1127/20, від 22.02.2023 у справі № 640/28931/20, від 27.06.2023 у справі № 640/26706/20.
14.Як зазначила колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду, аналіз судової практики свідчить, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду загалом притримується позиції про те, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елемента (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV.
15. З цим підходом Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погодився, оскільки вважає його таким, що не відповідає розумінню предмета спору як матеріально-правового об`єкта, з приводу якого виник конфлікт, та зазначає зокрема таке.
16. Зі змісту пункту 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IVвипливає, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Такий спір про право необхідно вирішувати у судовому порядку (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20, від 25.10.2022 у справі № 910/13671/20, від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20, від 26.09.2023 у справі № 910/7611/22).
17.Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду звернула увагу на наявність по суті двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування пункту 1 частини 2, пункту 4 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):
- перший підхід - розгляд Міністерствомскарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не допускається за наявності будь-якого судового спору щодо нерухомого майна. При цьому не має значення нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) такого спору;
- другий підхід - наявність судового спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав є підставою для відмови в задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерством. Водночас нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу судового спору (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги.
18. Велика Палата Верховного Суду постановою від03 квітня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ЖБК "Баварія" залишила без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року - без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2024 року відступила від правового висновку, викладеного Касаційним адміністративним судом у постановах від 06 червня 2018 року (справа № 804/2296/17 (пункт 44)), від 22 лютого 2023 року (справа № 640/28931/20) та від 27 червня 2023 року (справа № 640/26706/20), згідно з яким за наявності спору щодо майна нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV.
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку, зокрема, що частину другу та восьму статті 37 Закону № 1952-IV(в редакції, чинній на момент видання наказу) у подібних правовідносинах слід застосовувати так: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір, ця обставина виключає можливість розгляду Міністерством скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна; у випадку, якщо спір, що не стосується нерухомого майна, виник між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав- ця обставина виключає можливість задоволення Міністерством юстиції України відповідної скарги.
20. Велика Палата Верховного Суду у постанові зазначила, що суди попередніх інстанцій встановили, що на дату прийняття Міністерством оскаржуваного наказу, Овідіопольський районний суд Одеської області розглядав цивільну справу № 501/2736/20, а тому дійшли висновку, що відносно спірного нерухомого майна існував судовий спір.
21. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у відсутність такого спору на момент прийняття висновку Колегією Міністерства - 18 серпня 2020 року, жодним чином не спростовує обставин того, що оскаржуваний наказ було прийнято відповідачем за наявності судового спору щодо нерухомого майна, оскільки вирішення скарги завершується саме прийняттям наказу, а тому на момент прийняття остаточного рішення за результатами розгляду такої скарги, з метою виконання чітких законодавчих вимог, повинна обов`язково здійснюватися перевірка обставин, які унеможливлюють розгляд такої скарги.
22. У постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Міністерство, вийшовши за межі власних повноважень та скасовуючи відповідні реєстраційні записи через видачу оскаржуваного наказу, фактично здійснило врегулювання цивільно-правового спору (спору про право) стосовно нерухомого майна, що призвело до скасування права власності ТОВ "Спрінт А" на зазначене майно та створило правову невизначеність у відносинах між учасниками справи.
23.Велика Палата Верховного Суду визнала, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що у Міністерства були відсутні повноваження на розгляд скарги ОСОБА_1 з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на момент видання наказу).
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Не погоджуюсь із рішенням Великої Палати Верховного Суду, а тому відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.
Щодо правомірності розгляду Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_1 (відсутності підстав для залишення його скарги без розгляду), з огляду на приписи пункту 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на момент видання наказу Міністерством)
24. Відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) і Господарським кодексом України (далі - ГК України).
25. Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
26. Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом № 1952-IV. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).
27. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (абз. 1 частини першої статті 37 Закону № 1952-IV).