ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 206/1887/21
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/2312/23
Провадження № 51 - 6911 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 у режимі
відеоконференції,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041700000021 від 09 березня 2021 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого: - вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2009 року за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; - вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2011 року за
ст. 186 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців; - вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2015 року за ст. 128, ст. 296 ч. 3, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки; - вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2022 року за ст. 296 ч. 1 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців,
за ст. 289 ч. 2, ст. 146 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від
22 листопада 2022 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада
2022 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;
- за ст. 146 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2022 року, більш суворим покаранням за цим вироком ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 09 березня 2021 року по 22 липня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 17 жовтня 2021 року.
До набрання вироком законної ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1 307 гривень 60 копійок процесуальних витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
09 березня 2021 року приблизно о 01 годині 10 хвилин ОСОБА_6, рухаючись на таксі в бік будинку АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_8 та
ОСОБА_9, знаходячись на передньому пасажирському сидінні автомобіля марки "Daewoo Nexia" з державним номерним знаком НОМЕР_1, який належить ОСОБА_10, поводив себе агресивно та виражався нецензурною лайкою в бік водія ОСОБА_11, на що останній зупинив автомобіль на ділянці місцевості між
буд. АДРЕСА_4, відмовився рухатися далі та попросив ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити автомобіль, на що останні не реагували.
У подальшому ОСОБА_11, не зупиняючи роботу двигуна, вийшов з автомобіля, підійшов до переднього пасажирського сидіння та у наполегливій формі попросив ОСОБА_6 залишити автомобіль. На прохання ОСОБА_11 ОСОБА_6 вийшов з автомобіля і у нього раптово виник умисел на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, ОСОБА_6 завдав ОСОБА_11 один удар кулаком правої руки в область потилиці, від чого потерпілий впав на спину, після чого ОСОБА_6 сів зверху на ОСОБА_11 та завдав йому не менше 14 хаотичних ударів кулаками обох рук по голові та тулубу. Подолавши опір ОСОБА_11, ОСОБА_6 із застосуванням фізичної сили затягнув потерпілого на заднє сидіння автомобіля, а сам, діючи з корисливих мотивів, сів за кермо автомобіля марки "Daewoo Nexia" з державним номерним знаком НОМЕР_1, привів його в рух та зник з місця події, незаконного заволодівши зазначеним транспортним засобом, вартість якого складає
96 181 гривню 06 копійок.
Крім того, 09 березня 2021 року приблизно о 01 годині 10 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи біля автомобіля марки "Daewoo Nexia" з державним номерним знаком НОМЕР_1, який знаходився на ділянці місцевості між
буд. АДРЕСА_4, реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне позбавлення волі, що супроводжується заподіянням фізичних страждань, завдав ОСОБА_11 один удар кулаком правої руки в область потилиці, від чого потерпілий впав на спину, після чого ОСОБА_6 сів зверху на ОСОБА_11 та завдав йому не менше 14 хаотичних ударів кулаками обох рук по голові та тулубу, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження. Подолавши опір ОСОБА_11 та діючи проти волі останнього, ОСОБА_6 із застосуванням фізичної сили затягнув потерпілого на заднє сидіння зазначеного автомобіля та закрив двері, обмеживши можливість залишити салон даного автомобіля, тим самим вчинив незаконне позбавлення волі ОСОБА_11 .
У подальшому, утримуючи викраденого ОСОБА_11 на задньому сидінні автомобіля марки "Daewoo Nexia" з державним номерним знаком НОМЕР_1, діючи проти волі потерпілого, ОСОБА_6 сів за кермо зазначеного транспортного засобу, привів його в рух та попрямував у напрямку вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпрі. Того ж дня приблизно о 02 годині 15 хвилин ОСОБА_6 був виявлений працівниками поліції поблизу АЗС за адресою: АДРЕСА_5 .
У результаті злочинних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_11 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 залишено без задоволення, а зазначений вирок суду першої інстанції щодо
ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 у частині призначення покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено покарання: - за ст. 289 ч. 2 КК України у виді позбавленні волі на строк 6 років без конфіскації майна; - за ст. 146 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2022 року, більш суворим покаранням за цим вироком ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 09 березня 2021 року по 22 липня 2021 року та з 17 жовтня 2021 року по 13 вересня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з дня ухвалення цього вироку 14 вересня 2023 року.
У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить: - вирок суду першої інстанції та вирок апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_6 за ст. 146 ч. 2 КК України скасувати, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі ст. 284 ч.1 п. 3 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; - вирок суду першої інстанції та вирок апеляційного суду в частині засудження
ОСОБА_6 за ст. 289 ч. 2 КК України змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 зі ст. 289 ч. 2 КК України на ст. 296 ч. 3 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. Вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ст. 289 ч. 2,
ст. 146 ч. 2 КК України. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає, що ОСОБА_6 не здійснював заведення двигуна автомобіля і не здійснював заволодіння ним під час руху, потерпілий ОСОБА_11 під час руху не висловлював прохань щодо зупинки транспортного засобу та не повідомляв працівників патрульної поліції про заволодіння його транспортом, також судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено мети незаконного заволодіння транспортним засобом, а заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень відбувалось не з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, а на фоні неприязних відносин, що виникли раптово під час конфлікту. Указує також на те, що ОСОБА_11 силоміць до автомобіля ніхто не садив, потерпілий перебував в автомобілі з власної ініціативи і міг покинути його, прохання зупинити автомобіль потерпілий також не висловлював і не покинув його під час зупинки. Зазначає, що суд апеляційної інстанції взагалі не спростував доводи апеляційної скарги захисту в частині відсутності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч. 2 КК України. Крім того, вважає, що судом не було встановлено, а стороною обвинувачення не доведено, з якою саме метою ОСОБА_6 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_11, чи з метою незаконного позбавлення волі останнього, чи з метою незаконного заволодіння транспортним засобом. На думку захисника дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст. 296 ч. 3 КК України, за якою ОСОБА_6 визнає себе винуватим. Зазначає, що суд першої інстанції вдався до оцінки показань потерпілого ОСОБА_11, які він давав під час досудового розслідування, у матеріалах кримінального провадження також містяться показання свідка ОСОБА_14, яка не допитувалася в ході судового розгляду, що, на думку захисника, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Указує на те, що суд обґрунтовує свої висновки показаннями свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16, які є показаннями з чужих слів. Крім того, вважає також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону застосування вироком суду першої інстанції до
ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою більш ніж на 60 діб до набрання вироком законної сили. Звертає увагу на те, що незаконне засудження ОСОБА_6 потягло за собою відбування останнім несправедливого покарання, при призначенні якого суд апеляційної інстанції не врахував, що
ОСОБА_6 відшкодував заподіяну шкоду, позитивно характеризується та має на утриманні малолітніх дітей.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.