ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 233/3060/21
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/974/23
Провадження № 51 - 7481 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052380000061 від 28 лютого 2021 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Ягідне Ягоднівського району Магаданської області Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 06 квітня 2012 року за ст. 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
за ст. 115 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від
19 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від
21 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту його затримання 01 березня 2021 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8
3 920 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він
27 лютого 2021 року приблизно о 18 годині 00 хвилин в приміщенні житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_2, під час сварки з ОСОБА_9, що виникла раптово з мотивів особистих неприязних відносин, після спільного вживання алкогольних напоїв, діючи умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_9, підшукав фрагмент цегли, яким завдав не менше десяти ударів у область голови останнього, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_6 взутими у чоботи ногами завдав не менше десяти ударів у тулуб ОСОБА_9, а також не менше шести ударів по верхнім кінцівкам та три удари по нижнім кінцівкам останнього, чим заподіяв тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження. У подальшому ОСОБА_6 підшукав дріт від електричного обігрівача, накинув його на шию ОСОБА_9 та щосили стиснув, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді смуги тиску на шиї з правої сторони.
Смерть ОСОБА_9 настала 28 лютого 2021 року приблизно о 07 годині
00 хвилин у результаті закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки головного мозку та розтрощенням речовини головного мозку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає, що відсутні докази вчинення вбивства ОСОБА_9 саме ОСОБА_6, а висновки судів про його винуватість ґрунтуються на припущеннях та непрямих і суперечливих доказах. Указує на те, що судами нижчих інстанцій залишені нез`ясованими ряд питань, у тому числі щодо знаряддя, яким ОСОБА_9 були заподіяні смертельні ушкодження, оскільки згідно з протоколом обшуку
28 лютого 2021 року на місці події було виявлено та вилучено фрагмент цегли білого кольору, а експерту на дослідження було надано фрагмент цегли червоного кольору. Вважає, що суд апеляційної інстанції під час перевірки доводів апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження мав повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника
ОСОБА_7 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався на такі докази.
У суді ОСОБА_6 свою вину не визнав, зазначивши, що 27 лютого 2021 року в період часу з 16 години 30 хвилин по 18 години 30 хвилин він залишав будинок ОСОБА_9, а коли повернувся, то виявив останнього в будинку, який лежав посеред кімнати з побитим лицем. Зазначив, що коли намагався затягнути ОСОБА_9 на ліжко, то вимазав кров`ю свої чоботи та куртку, а також зачепив якийсь гострий предмет і пошкодив собі пальці лівої руки. Указав на те, що
28 лютого 2021 року приблизно о 07 годині 00 хвилин він побачив, що
ОСОБА_9 не дихає, і зрозумів, що той помер. Після чого він хотів викликати швидку медичну допомогу, проте цього не зробив та залишив місце події. Затримали його працівники поліції 01 березня 2021 року в період часу з 08 години по 09 годину. Зазначив, що після затримання працівники поліції застосували до нього фізичний та психологічний тиск, у зв`язку з чим він був вимушений оговорити себе на досудовому розслідуванні, зокрема під час проведення слідчого експерименту.
Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили зазначену версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_6 до вбивства ОСОБА_9, а також про застосування до ОСОБА_6 в ході досудового розслідування працівниками поліції фізичного та психологічного тиску, у зв`язку з чим він змушений був себе оговорити під час проведення слідчого експерименту, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.
Так, суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_6 від 01 березня 2021 року з відеозаписом до нього, в ході якого ОСОБА_6 на місці вбивства в приміщенні будинку за адресою:
АДРЕСА_2, у присутності захисника добровільно без будь-якого впливу розповів і продемонстрував обставини та механізм заподіяння ним тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Зазначену слідчу дію проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 106, 240 КПК України уповноваженою особою - слідчим СВ ВП
№ 2 Краматорського РУП ГУНП у Донецькій області, у присутності захисника ОСОБА_10, двох понятих, за участю підозрюваного ОСОБА_6, статиста та прокурора. Всі учасники зазначені у протоколі і в ньому наявні всі їх підписи. Заяв та зауважень як від ОСОБА_6 і його захисника, так і від інших учасників слідчої дії не надходило.
Такий порядок проведення слідчого експерименту відповідає висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17, відповідно до якого показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.
Свідок ОСОБА_11, яка була понятою під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_6, у суді підтвердила обставини проведення слідчого експерименту, зазначивши, що ОСОБА_6 самостійно, без будь-якого втручання, спокійно показував обставини вбивства ОСОБА_9, при цьому визнавав свою провину.
Крім того, ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2023 року було доручено директору Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Краматорську, яке поширює свою діяльність на Донецьку та Луганську області, провести перевірку зазначених обвинуваченим ОСОБА_6 обставин щодо застосування до нього працівниками поліції недозволених методів ведення досудового розслідування.
Виходячи із положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах "Яременко проти України", "Вергельський проти України", "Олексій Михайлович Захарків проти України" та "Нечипорук і Йонкало проти України").
Постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією в
м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованого в м. Краматорську, від 30 листопада 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021050010000433 від 31 серпня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях працівників поліції складу кримінального правопорушення.